63.Державно-правові погляди Джона Адамса

Джон Адамс (1735-1826)-державний діяч США, учасник 1 -го і 2-го Континентальних конфесіє представників англійських колоній в Північній Америці. З 1780 р. - представник США в Гаазі, де в 1782 р. домігся визнання Нідерландами незалеж¬ності США. Брав участь у переговорах, які закінчилися під¬писанням Версальського мирного договору 1783 р. США з Англією, був першим американських посланником в Англії (1785-1788 рр.). Після повернення на Батьківщину став одним з лідерів федералістів. У 1789-1797 рр.-віце-президент, а протя¬гом 1791-1801 рр. - Президент США. Автор робіт "Думки про уряд" (1776 р.), "На захист конституцій урядової влади в США" (1787-1788 рр.) та ін.

Визначальні погляди можна звести до низки положень. 1. Виступив послідовним супротивником правління більшості й одним з ідеологів сучасного консерватизму.

2.Обгрунтував необхідність відокремлення та незалежності законодавчої, виконавчої та судової влади.

3.Виклав принципи системи стримувань і противаг гілок влади.

4.Захищав двопалатну легіслатуру (верхня палата - аристо-кратична, нижня -демократична).

5.Допускав і визнавав доцільність монархічної форми правлін-ня за умови стримування та взаємного урівноваження влади.

72.Державно-правові погляди Джона Мілля

Джон Стюарт Мілль (1806-1873) - англійський філософ, економіст, соціолог, син історика, публіциста та філософа Джей-мса Мілля (1773-1836). Послідовник І. Бентама. Народивсь у Лондоні. Протягом 1822-1858 рр. служив в управлінні Ост-Індійської компанії. Під упливом чартизму та Французької революції погляди Дж. Мілля набувають рис буржуазного ради¬калізму. У період 1835-1840 рр. - власник і видавець "Ьопсіоп КЄУІЄЛУ". Протягом 1865-1868 рр. - член Палати громад.

Автор праць: "Про свободу" (1859 р.), "Представницьке правління" (1851 р.), "Принципи політичної економії" (1873 р.) Тощо, в яких:

- відмовився вбачати в державі установу, що за своєю приро-дою ворожа суспільству, оскільки вона не краща й не гірша, НІЖ індивіди, щоїїутворюють, і політичні структури, її функціону¬вання залежить від волі та вміння людей створювати й налагоджу¬вати своє нормальне співжиття;

-вважав, що запорука утворення й існування нормальної держави - самовдосконалення народу, формування високих моральних і освітніх рис людей як членів того суспільства, яким керує держава;

-наголошував, що держава, гарантуючи однакові для всіх своїх членів види особистих свобод, повинна встановити в себе належний порядок, що у вузькому значенні означає слухняність. Влада, котра не вміє чи не може змусити людей виконувати свої накази, не управляє;

-під порядком у державі розумів важливу умову прогресу (поступового вдосконалення людства в розумовому, моральному та соціальному аспектах);

-надумку мислителя, добре організованою й тією, що ефек-тивно функціонує, є така держава, в якій існує представницьке правління (весь народ або його частина через обраних ним депутатів користується контрольною владою, може керувати всіма заходами уряду) та наявний поділ влади (на законодавчу та виконавчу);

-обстоював чітке розмежування компетенції між законодав-чою та виконавчою гілками влади;

-вважав, що законодавча влада в особі парламенту покликана здійснювати законотворчість, контроль над урядом, усувати з посад урядовців, якщо вони зловживають своїм становищем:

-наголошував, що виконавчі органи мають не обиратися, а призначатися;

-був проти втручання законодавчих органів у діяльність виконавчих, вважаючи, що їхні функції щодо останніх- спостерс ження та контроль;

-визначив загальний принцип діяльності держави: вона ік повинна перешкоджати вільній діяльності індивідів та їхніх асоціа цій, а покликана допомагати їм у цій діяльності, робити все, що<> розвивати в суспільстві дух самодіяльності та підприємництва

-вважав, що втручання держави може бути винятком із загал і. ного правила невтручання, коли воно: захищає душевнохворії і дітей, забезпечує договори; у разі державного контролю за дія 11 ністю акціонерних об'єднань та добровільних товарне і н при регулюванні трудових відносин (наприклад, робочого ч:н по всій країні); щодо державної соціальноїдопомоги; при орі ап< зації заходів, вигідних усьому суспільству;

-під особистою свободою розумів абсолютну незалежність людини у сфері дій, що безпосередньо стосуються тільки її, але не ототожнював її із самоуправством, уседозволеністю й іншими антисоціальними речами;

-був переконаний, що людина відповідальна за свої вчинки перед суспільством лише настільки, наскільки її дії стосуються інших осіб;

-бажав бачити народ освіченим, оскільки таким народом, по-перше, легше управляти, адже освіта підвищує рівень мораль¬ності людей, а, по-друге, неосвічений народ небезпечніший для вищих класів, аніж освічений;

-багато уваги відводив правам людини.