46. Вчення Імануїла Канта про державу і право

Родоначальник німецького ідеалізму. Визначив понятя категоричного імперативу-вченяй завжди так щоб правило твоєї поведінки могло бути принципом всезагального законодавства. Під категоричним імперативом вважав моральний закон, правила поведінки на його думку встановлюються розумом. Право це сукупність умов за допомогою яких свавіля однієї особи збігається ії свавіллям іншої з позиції загального закону свободи. Поділяв право на 3 категорії:

Природне, позитивне, справедливість. Держава-об»єднання людей що підкоряються правовим законам. Виникла в наслідок укладення договору між людьми. Виділяв такі форми правління: абсолютизм, аристократія, демократія . Його ідеалом була федерація самостійних рівноправних держав республіканського типу. Його ідеї щодо міжнародного права: виступав проти застосування сили в міждержавних відносинах; невтручання у справи інших держав;

Скорочення постійних військових формувань; гуманізація методів ведення війни. Виступав за їдею вічного миру.

47.Вчення Гегеля про державу і право.

Розглядав право у 3 значеннях: право як свобода; як певний ступінь та форма свободи; як закон(позитивне право). Особливу увагу звертав на «ФІЛОСОФІЮ ПРАВА». Її завдання він визначав-наукове пізнання держави та права. Найкращою формою держави є конституційна монархія(у такій державі влада розподілена на 3 гілки-влада государя, яка була головною гілкою; урядова влада, яка охоплювала судову владу; законодавча влада, яка представлена двопалатним парламентом.) Держава за Гегелем –поєднання ідей розуму, свободи і права.

48. Політико-правова теорія Фіхте.

Німецький філософ і громадський діяч один з представників філософії. Сутність політико правової теорії: -її основоє є суб»активний ідеалізм(об’єктивна дійсність не існує поза межами свідомості людини ) згідно з яким необхідність у правових настановах диктується необ’єктивними зовнішніми факторами суспільних відносин, а самосвідомістю. -Держава є самоцілю позаяк з метою запобігти порушеню індивідуальної свободи людини, до реалізації якої вона постійно прагне, необхідно встановити панування закону. Досягти цього можна лише примусом, апаратом якого є держава. – державний договір ґрунтується на 3 видах суспільних відносин: власність, захист, об»єднання. – основою законодавства держави має бути загальна воля людей; - держава є злом, тимчасовим інститутом, який буде існувати доти доки люди морально не розвинуться на стільки, що зможуть жити без держави.

49. Французький лібералізм. Б.Констан про громадянську і особисту свободу.

"Роздуми про конституції та їхні гарантії",

1. Розрізняв свободу особисту (недоторканність особи та свобода слова, друку, зборів, занять, місця проживання) та політичну (прийняття законів, участь у правосудді, виборах службових осіб, вирішення питань війни і миру), але не проти­ставляє їх одна одній.

2. Вважав, що свобода індивіда є запорукою формування правової держави та громадянського суспільства.

3. Розумів під свободою право кожного: підкорятися тільки законам; висловлювати свою думку; займатися обраною справою; розпоряджатися своєю власністю; вільно пересуватися; об'єдну­ватися з іншими індивідами; впливати на управління державою (через представництво, призначення чиновників, петиції, запити тощо).

4. Засуджував будь-яку форму держави, в якій існує пере­вищення влади та немає гарантій особистої свободи (такими гарантіями є громадська думка, право, поділ влади).

5.Закониможуть бути справедливими та несправедливими

6. Несправедливі - це закони: що обмежують легітимні свободи; стають на перешкоді тим діям, які вони не повинні забороняти котрі приписують здійснювати аморальні дії.