30.Теорія природного права і договірного походження держави г.Гроція.

Грацій голландський юрист з ім'ям якого пов’язане виникнення раціональної доктрини природного права договірної теорії держави. Основна праця «про право війни і миру»

Він визнавав право – як суму соціальних норм. Проводив чітку межу між природним правом та правом встановленим волею Бога, або волею людей.

Право встановлено волею людей поділяється:

• внутрішньодержавне

• право народів

Держава – це в досконала угода вільних від природи людей укладина за ради дотриманням права і соц. Інтересу.

31. Природно-правова теорія Бенедикта Спінози

Барух (Бенедикт) Спіноза

1. Основне призначення держави Б. Спіноза вбачав у тому. аби надати кожній людині можливість керуватися власним розумом і таким чином здобувати свободу.

2. Однак чим більше своїх природних прав людина добро­вільно передає державі, тим більше вона підкоряється верховнім владі й потрапляє в залежність від неї, що може спричинити певну

„втрату свободи.

4. Прибічник сильної державної влади, Б. Спіноза водночас вважав, що вона не повинна втручатися в особисте життя людей і детально регламентувати їхню життєдіяльність, свободу котрої він обстоював.

5. Не менше мислитель захищав і свободу думки та слова, до того ж, не тільки від обмежень їх державною владою, але й від релігійного авторитету.

6. Він хоч і погоджувався з панівною на той час думкою про різні форми держави (демократію, аристократію, монархію), але засуджу­вав як абсолютизм, так і конституційну монархію (вона ворожа загальному благу, а монарх боїться своїх підданих більше, ніж ворогів), визнавав, що аристократична форма влади, хоч і краща від монархії та більше пристосована до збереження свободи, але не здатна повністю зберегти інтереси суспільства. Віддавав перевагу демократичній формі (вона найбільше забезпечує мир та гаранту* безпеку життя; всі без винятку люди підлеглі одним і тим же законам: найбільше наближає людей до тієї свободи, котру надає їм природа)

7. Визначає демократію як загальне зібрання людей, які спільно мають верховне право на все, що вони можуть. Саме демокра­тичне правління у формі республіки здатне найкраще забезпечити свободу.

8. Стверджував, що влада, котра здатна управляти людиною тільки за допомогою страху, не може бути добровільною. Тож людей потрібно вести так, аби їм здавалося, що їх ніхто не веде, а вони живуть за власним розумом і волевиявленням.

9. Право у Б. Спінози - це той "дух держави, яким усі повин­ні керуватися". Воно встановлене розумом і наказує діяти певним чином. Дія, вчинена не за правом, є злочином.

10. Міра свободи індивіда визначається мірою розумності, спрямовується на загальне благо та втілюється в законі, що забезпечується примусом.

32. Вчення Томаса Гоббса про державу і право.

Найвідоміші праці мислителя: "Про тіло", "Про людину", "Про громадянина", "Левіафан"

1. Заперечував божественне походження держави та доводив, що вона створена людьми укладенням суспільного договору.

2. Вважав, що появі держави передував природний стан людей, коли не було приватної власності: "природа дала всі речі всім людям"; оскільки люди від природи рівні та не можуть існувати без речей, йшла страшна війна всіх проти всіх за володіння ними й людина людині була вовком.

3. У державі, за Т. Гоббсом ,відбувається злиття воєдино індивідуальних сил людей у Волю та Силу, носієм якої стає суверен (правитель). Це може бути одна людина чи група осіб. Влада суверена не підпорядкована нікому, суверен не може її втратити, а підлеглі не мають права засуджувати його. Влада суверена в державі має бути абсолютною.

Держава-людиноподібний організм (штучна людина), тільки більший розмірами й сильніший, аніж природна людина. Органи держави та її функції аналогічні людським органам: верховна влада дає життя й рух усьому політичному тілу, утворює його душу; посадовці, інші представники судової та виконавчої влади -це своєрідні суглоби; нагороди й покарання - нерви;