40. Місце й роль трудомісткості в системі нормування виробничих і трудових ресурсів на підприємстві. Вплив трудомісткості на продуктивність праці, а також собівартість виробу.

Трудомісткість - показник індивідуальної продуктивності праці, що характеризує витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв’язок — за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки. Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середньогодинного виробітку робітників.

41. Продуктивність праці, її види та розрахунок.

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях, перелік яких подано на риc. 15.1.

42. Чинники росту продуктивності праці.

1. Технічний прогрес, що включає механізацію та автоматизацію виробничих процесів і впровадження передової технології на базі нового обладнання і на діючому устаткуванні; модернізацію діючого устаткування; зміну конструкції виробів, якість сировини, застосування нових видів матеріалів і палива; підвищення якості продукції.

2. Поліпшення організації виробництва, праці і управління, у тому числі: збільшення норм і зон обслуговування; зміна спеціалізації виробництва; удосконалення управління виробництвом (збільшення цехів, перехід на безцехову структуру і т.п.); скорочення втрат робочого часу; зниження браку і відхилень від нормативних умов роботи.

3. Вплив природних умов: залягання вугілля, нафти, торфу, залізної руди та іншої мінеральної сировини; вміст корисного компонента в рудах; зміна глибини розробки та ін.

4. Зміна обсягів виробництва і відносне зменшення чисельності ПВП (робочих, керівників, фахівців і службовців).

5. Зміна структури виробництва , у тому числі:

• зміна питомої ваги напівфабрикатів і кооперованих поставок;

• зміна частки продукції різної трудомісткості;