4.1.13 Додатки

Додатками вважається матеріал, який доповнює текст поясню­вальної записки: описи апаратури і приладів, описи алгоритмів і програм задач, що вирішуються на комп’ютерах, великі таблиці, окремий графічний матеріал тощо.

14. Обкладинка

Пояснювальна записка переплітається в обкладинку в такій по­слідовності:

- титульний аркуш;

- завдання на магістерську роботу;

- реферат;

- зміст;

- текст основної частини записки;

- висновки і пропозиції;

- література;

- додатки (ілюстративний матеріал).

Дві етикетки розміром 100x15 мм наклеюють на першій сторінці обкладинки у правому верхньому куті та в верхній частині торцевої площини обкладинки на відстані 10 мм від верхнього краю. На етикетку виносять прізвище та ініціали студента – випускника і рік захисту магістерської роботи.

4.2 Оформлення ілюстративного матеріалу

Ілюстративний матеріал має задачу доповнити і надати ілюстрацію доповіді, тому його слід розташовува­ти в послідовності складання доповіді, а саме:

а) стан питання і обґрунтування актуальності теми дослідження;

б) теоретичні дослідження;

в) методика експериментальних досліджень;

г) результати експериментальних досліджень і їх аналіз;

д) висновки і рекомендації.

Під час захисту магістерської роботи можуть бути використані ілюстративні матеріали: таблиці, схеми, графіки, діаграми, фотографії, матеріали на електронних носіях, які повинні бути оформленні з дотриманням вимог ЄСКД і ЄСТД.

Схеми виконують на аркушах без додержання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробу не враховується або враховується приблизно.

Графічне позначення елементів та їх з'єднувальні лінії зв'язку необхідно розташовувати на схемі таким чином, щоб забезпечити найкращу уяву про структуру виробу і взаємодію його складових частин.

Лінії зв'язку складаються із горизонтальних і вертикальних відрізків, вони повинні мати мінімальну кількість перехресть чи зламів. Відстань між сусідніми паралельними лініями зв'язку повинна бути не менше 3 мм.

До графіків відносять документи, які містять, залежно від їх призначення, відповідні дані (параметри, величини) у графічному зображенні. Їх здійснюють за правилами виконання креслень. Допускається використовувати чорні і кольорові туші.

Графіки креслять у координатній сітці. Відстань між сусідніми лініями сітки повинна бути не менше 5 мм. Товщина ліній сітки не менше 0,25 мм, а товщина ліній координатних осей не менше 0,7 мм, які викреслюються суцільними лініями без стрілок на кінцях.

Без сітки допускається виконувати графіки, які пояснюють тільки принципову картину зміни стану, а на осях координат немає числових значень.

Написи і числові значення на графіках необхідно виконувати креслярським шрифтом номером 5 чи 7.

Товщина ліній кривих повинна бути приблизно в два рази більшою від ліній координатної сітки. На одному аркуші допускається розміщувати кілька графіків з відповідними заголовками.

5 Вимоги до оформлення текстових документів

Текст пояснювальної записки за необхідності розділяють на розділи і підрозділи. Розділи мають порядкові номери у межах всієї записки, позначені арабськими цифрами без крапки і записані з абзацного виступу. Підрозділи мають нумерацію у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і підрозділу, відокремлених крапкою. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад: 1.1, 1.2, 1.3 і т.д.

Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох пунктів, Якщо підрозділів немає, то нумерація пунктів у записці має бути в межах кожного розділу, і номер пункту складається з номерів розділу і пункту, розділених крапкою. У кінці номера пункту крапка не ставиться.

Якщо у записці є підрозділи, то нумерація пунктів має бути в межах підрозділу і номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапкою (у кінці номера крапка не ставиться), наприклад: 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 і т.д.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, він також нумерується. Пункти за необхідності, можуть бути розбиті на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного пункту, наприклад: 3.2.1.1, 3.2.1.2, 3.2.1.3 і т.д.

Всередині пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс, або , за необхідності, посилання у тексті записки на один із переліків, маленьку літеру з круглою дужкою. Для подальшої деталізації переліків необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис робиться із абзацного виступу, як показано за зразком.

Зразок:

а)­­_____

б)_____

1)

2)

в)_____

Кожний пункт, підпункт і перелік записують із абзацного відступу.

Розділи і підрозділи мають заголовки, пункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки повинні чітко і стисло відображати зміст розділів і підрозділів.

Заголовки слід друкувати (писати) з великої літери без крапки в кінці і не підкреслюючи. Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом, виконаним машинописним способом, має дорівнювати 3-м, 4-м інтервалам, рукописним – 15 мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу відповідно – 2 інтервали та 8 мм.

Кожний розділ рекомендується починати з нової сторінки.

У кінці записки подають список літератури, що використовувалась у процесі її складання.

Викладення тексту

Текст пояснювальної записки має бути стислим, чітким і не допускається різних тлумачень.

У записці застосовують науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а за їх відсутності загальноприйняті у науково-технічній літературі. Перелік скорочення слів, що допускається, встановлений ДСТУ 3582-97. Умовні позначення літерами, графічні зображення або знаки мають відповідати чинному законодавству і державним стандартам. Перед позначенням параметра слід давати його пояснення, наприклад: «тяговий опір R».

У тексті застосовують стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і позначення відповідно до ГОСТ 8.417-81. Застосування різних систем позначення фізичних величин не допускається.

Числові значення величин із позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунка слід писати цифрами, а числа без позначень одиниць фізичних величин і одиниць рахунку від одиниці до дев’яти – прописом.

Приклади:

1. На полі працювало два комбайни.

2. Потужність двигуна одного комбайна складала 162 кВт, другого – 195 кВт.

Одиниця фізичної величини одного і того ж параметра має бути постійною. Якщо у тексті наведено низку числових значень, що виражені в одній і тій самій одиниці фізичної величини, то її вказують лише після останнього числового значення, наприклад: 30; 50 кПа.

Якщо наводять діапазони числових значень фізичної величини, що виражені в одній і тій самій одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказують після останнього числового значення діапазону.

Зразок:

1. Від 3 до 5 м.

2. Від 1 до 10 кг.

3. Від мінус 10 до плюс 30 ºС.

Не допускається відділяти одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки).

Заокруглення числових значень до першого, другого, третього і т.п. десяткового знаку для різних типорозмірів, марок тощо виробів одного найменування повинно бути однаковим.

Числа, що мають дробове значення, слід наводити у вигляді десяткових дробів, за виключенням розмірів у дюймах, які слід записувати через косу риску, наприклад: «1/2''»; «3/4''». За неможливості виразити числові значення у вигляді десяткового дробу, допускається записувати їх у вигляді простого дробу в один рядок через косу риску, наприклад: 7/45; 9/14.

Примітки приводять у записці, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу. Вони не повинні містити вимог. Примітки слід розміщувати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу, або у таблиці, до яких належать ці примітки, і друкувати з великої літери з абзацного відступу. Якщо примітка одна, то після слова «Примітка» ставлять тире і примітку друкують (пишуть) також з великої літери. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують за порядком арабськими цифрами. Примітку до таблиці розміщують у кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці. Зразок:

Примітка.____________

Примітки:

1. __________

2. __________

У записці потрібно давати посилання на джерела: стандарти, технічні умови та інші документи. Посилання мають повністю і однозначно визначати відповідні вимоги і не спричиняти труднощів у користуванні документом.

Якщо виконавець посилається на вже отримані в своїй роботі вихідні або розрахункові дані, що згадувалися раніше, то посилання у круглих дужках містить скорочене слово «дивись», номер сторінки, малюнка тощо, наприклад: (див. с. 43), (див. табл. 9), (див. рис. 2). Якщо посилаються на дані, розміщені в записці, то слово «дивись» не пишуть, наприклад: (с. 32), (табл. 5), (рис. 3).

Посилання на запозичені джерела (їх список обов’язково має бути в кінці записки) оформлюють відповідно до ГОСТ 71-76 у квадратних дужках. Посилатися слід на документ загалом, або його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці та ілюстрації не допускається за винятком підрозділів, пунктів таблиць та ілюстрацій конкретної записки. Посилання містить номер джерела, взятий із списку літератури, номер тому і, за необхідних випадків, номер сторінки, наприклад: [10, Т 2, С. 30], [9, С. 13], [17].

У разі посилання на стандарти і технічні умови вказують лише їх позначення, наприклад: ГОСТ 2 105-95.

Формули У формулах слід застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не роз’яснені раніше у тексті, мають бути наведені безпосередньо після формули. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка у тій послідовності, в якій символи наведено у формулі. Перший рядок пояснення має починатися зі слів «де» без двокрапки після цього.

Приклад: Силу F, H, обчислюють за формулою:

F = mg,

де m – маса, кг; g – прискорення вільного падіння, м/с².

Формули, що йдуть одна за одною і не розділені текстом, розділяють комою.

Переносити формули на наступний рядок допускають тільки на знаках операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. У разі перенесення формули із знаком множення застосовують знак «*».

Формули можуть бути виконані машинописним, машинним способами або креслярським шрифтом висотою не менше 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускають.

Формули, за виключенням формул, що розміщені у додатках, мають нумеруватися порядковою нумерацією арабськими цифрами, які записують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Першу формулу позначають – (1). Посилання у тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад: … у формулі (4).

Формули, що розміщені у додатках, мають нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка, наприклад: формула (Б.3).

Допускають нумерацію формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад: (4.2).

Порядок викладання у записці математичних рівнянь такий самий, як і формул.

Ілюстрації

Кількість ілюстрацій має бути достатньою для пояснення тексту. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті. Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією. Другий малюнок позначають «Рисунок 2». Допускають нумерування ілюстрації у межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: Рисунок 1.1.

У разі посилання на ілюстрації слід писати «… відповідно до рисунка 2», у разі наскрізної нумерації і нумерації в межах розділу «… відповідно до рисунка 1.2».

Ілюстрації, за необхідності, можуть мати найменування і пояснювальні дані (текст під малюнком). Слово «Рисунок» і найменування розміщують після пояснювальних даних і друкують (записують) таким чином: Рисунок 1. Схема приладу.

На електричних схемах біля кожного елемента вказують його позиційне позначення, встановлене відповідними стандартами, і, за необхідності, номінальне значення величини.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якого вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання у тексті записки. Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами. Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо у записці одна таблиця, її позначають «Таблиця». У разі наведення таблиці в додатку Б, вона позначається «Таблиця Б.1».

Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. В цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою.

Таблиця має назву, яку друкують (пишуть) малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головок.

У разі поділу таблиці на частини допускається її головку або графи для заголовків рядків заміняти відповідно, номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують (пишуть) «Продовження таблиці (із зазначенням номера таблиці)».

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, друкують (пишуть) з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки вказують в однині.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінія зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від іншої частини таблиці. Висота рядків таблиці – не менше 8 мм.

Графу «Номер за порядком» в таблицю не включають. Якщо показники, параметри або інші дані необхідно нумерувати, їх порядкові номери вказують у графах для заголовків рядків таблиці перед найменуванням.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття замінюють позначеннями, літерами, що встановлені ГОСТ 2.321-84, або іншими позначеннями, якщо вони пояснені у тексті або наведені на ілюстраціях, наприклад: D – діаметр, H – висота. L – довжина.

Одиниці величин вказують або у заголовках, або у підзаголовках. Окрему графу для одиниць не виділяють. Якщо всі параметри, розміщені у таблиці, мають тільки одну одиницю, наприклад, секунди, то іх скорочене позначення (с) розміщують над таблицею. Якщо графи таблиці містять величини переважно однієї величини, але є й показники, виражені в інших величинах,над таблицею розміщують напис про переважаючу одиницю, а відомості про інші одиниці подають у заголовках відповідних граф.

Цифри у графах розміщують так, щоб класи чисел у всіх графах були точно один під одним. Числові значення величин в одній графі повинні мати, як правило, однакову кількість знаків після коми. За відсутності окремих даних у таблиці слід ставити тире.

За наявності у записці невеликого за обсягом цифрового матеріалу його недоцільно оформлювати таблицею, а слід подавати текстом, розміщуючи цифрові дані у вигляді колонок.

Скорочення

У магістерських роботах всі слова мають бути написані повністю. Усі не загальноприйняті або мало відомі скорочення потрібно оговорити під час першого їх вживання. Допустимі такі скорочення:

- окремих слів: с.-г. (сільськогосподарський) – тільки в таблицях; рис. (рисунок), табл. (таблиця) – під час посилання у тексті, коли скорочення ставлять у круглі дужки, наприклад: «Продуктивність агрегату збільшується в 1,2 рази (табл. 4)»; і т.д. (і так далі), і ін. (і інші), і т.п. (і таке подібне) – в кінці речення після переліку; р. (рік), рр. (роки), шт. (штук), тис. (тисячі), млн. (мільйони), млрд. (мільярди) – біля чисел;

- спеціальних термінів: ККД (коефіцієнт корисної дії), МО (міжнародна одиниця) – у таблицях;

- наукових ступенів і звань: к. т. н (кандидат технічних наук), д-р т. н. (доктор технічних наук), доц. (доцент), проф. (професор), акад. (академік) – біля прізвищ у тексті;

- назв широковідомих установ: НАН України (Національна академія наук), УААН (Українська академія аграрних наук);

- назв наукових і навчальних закладів: ун-т (університет), ін-т (інститут), НДІ (науково-дослідний інститут) біля назв цих закладів у списку літератури,

- назв видавництв навчальних закладів: Вид-во Укр. держ. агр. ун-ту (Видавництво Українського державного аграрного університету), РВВ СНАУ (Редакційно-видавничий відділ Сумського національного аграрного університету) – у разі наведення цих назв у списку літератури.

Додатки

Матеріал, що доповнює текст пояснювальної записки, допускається розміщувати у розділі «Додатки». Додатками можуть бути, наприклад, результати деяких досліджень, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури і приладів, опис алгоритмів і програм задач, що вирішують за допомогою комп’ютерної техніки тощо. Додатки оформлюють як продовження записки на наступних її сторінках.

У тексті роботи на всі додатки мають бути посилання. Розміщують за порядком посилань на них у тексті.

Кожний додаток слід розташовувати на новій сторінці з написанням зверху посередині сторінки слова «Додаток». Згідно з ДСТУ 3008-95 додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток К і т.д. У випадку повного використання літер української абетки допускається позначати додатки арабськими цифрами.

Додаток повинен мати заголовок, який друкують (записують) з великої літери окремим рядком симетрично тексту.

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформлення додатків на аркушах інших форматів згідно з ГОСТ 2.301-68.

Текст кожного додатка, за необхідності, може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують у межах кожного додатка. Перед номером ставлять позначення цього додатка.

Ілюстрації кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою літерного позначення додатка, наприклад: Рисунок А.3, Рисунок В.2 і т.д.

Додатки мають загальну з магістерською роботою наскрізну нумерацію сторінок.

Всі додатки мають бути перелічені у змісті роботи з їх позначеннями і заголовками.

Допускається як додаток до записки використовувати інші самостійно конструкторські документи, креслення, схеми тощо.

Використання комп’ютерних технологій під час оформлення магістерських робіт

Під час підготовки магістерських робіт студент користується мережею Інтернет, де можна знайти потрібну інформацію.

Для пошуку необхідних літературних джерел студенту слід знати адресу WEB-сторінки, зайти на пошукову сторінку і провести пошук потрібної літератури.