54. Сутність, спільність та відмінність понять “людина ”, “індивід”, “особистість”.

У С поняття людина, індивід, індивідуальність, особистість н є синонімами і чітко розрізняються.е з цих понять фіксує лише певний аспект в загальній сукупності психічних властивостей.Людина - Це жива істота, яка володіє мовленням, свідомістю, здатна створити знаряддя і користуватись ними у спільній праці. Це вид “гомо сапіенс”, система ознак, що відрізняє людину від інших видів живих істот. Вживають як родове поняття, приналежність до людського роду. Індивід – це окремий представник виду, якому властиві і загальні, і одиничні, і неповторні якості. В ньому відображаються: нероздільність об*єкта і наявність у нього основних індивідуальних рис, які відязняють його від інших представників того ж роду. Людина народжується індивідом.

Особистість – стійка система соціально значимих властивостей, ознак і рис, яких набуває індивід у суспільстві. Індивідуальність – це сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від інших. Цей термін підкреслює, об’єднує неповторні риси людини. До особистісних властивостей з усієї різноманітності рис людини, відносять ті, які обумовлюють суспільну поведінку або діяльність. Це, в першу чергу, мотиви і задачі, які людина ставить, риси характеру, що обумовлюють вчинки, здібності, які забезпечують придатність людини до суспільно корисної праці. Індивідуальність – 1) сторона особистості, що фіксує її унікальність, цінність для суспільства, її своєрідність. 2) це вищий рівень розвитку індивіда, як особистості.

Кожен індивід – людина, але не кожен – особистість. Осрбистостями стають у спільнотах, але особистості можуть утворювати нові спільноти.

55.Модернізація суспільства та її види

Модернізація — концепція революційного переходу від до індустріального до індустріального суспільства шляхом комплексних реформ, що займають достатньо великої проміжок часу, внаслідок чого кардинально змінюються соціальні інститути суспільства і спосіб життя людей. Модернізація являє собою сукупність технологічних, економічних, культурних, політичних змін, які спрямовані на удосконалення соціальної системи в цілому. 

У соціології розрізняють два види модернізації: органічну та неорганічну. Органічна модернізація відбувається завдяки ресурсам власного розвитку, підготовлена внутрішньою еволюцією суспільства. Вона починається не з економіки, а з культури та зміни суспільної свідомості. Капіталізм у даному разі постає природним наслідком змін у традиціях, орієнтаціях, думках людей. Неорганічна модернізація є реакцією на досягнення розвинутіших країн, формою «наздоганяючого розвитку» з метою подолання історичної відсталості. Така модернізація здійснюється завдяки заохоченню іноземних спеціалістів, навчанню за кордоном, залученню інвестицій, імпорту обладнання і патентів, відповідним змінам у соціальній та політичній сферах. Неорганічна модернізація починається з економіки та політики, а не з культури. її принципи не встигають охопити більшість населення, тому не мають достатньої підтримки. Саме такий вид модернізації властивий пострадянським країнам.