
- •1. Поняття економіки. Головна функція економіки.
- •3. Завдання та система економічних наук.
- •4. Рівні дослідження економічних питань
- •5. Методи дослідження економічних питань.
- •6. Функціональна структура економіки.
- •7. Галузева структура економіки
- •8. Територіальна структура економіки.
- •10. Відмінності економічних законів і їх класифікація.
- •II. Закони різних сфер суспільного відтворення:
- •11. Суть економічних законів.
- •12. Суть і роль потреб в економічному розвитку.
- •13. Структура потреб.
- •14. Взаємозв’язок потреб і виробництва
- •15. Суть і види економічних інтересів.
- •16. Суть і структура економічних ресурсів.
- •17. Суть і структура чинників виробництва.
- •18. Економічний продукт.
- •20. Загальна схема відтворення.
- •21. Типи економічних відносин.
- •22. Характеристика організаційно-економічних відносин
- •23. Власність як економічна категорія.
- •24. Форми власності та їх характеристика.
- •25. Напрямки розвитку відносин власності.
- •26. Сутність та особливості натурального господарства
- •29. Товар і його властивості
- •30. Визначення сутності грошей. Функції грошей.
- •31. Історія виникнення грошей.
- •32. Сучасні види грошей
- •33. Грошові системи та їхні типи
- •34. Грошові агрегати.
- •35. Суть і функції ринку
- •36. Принципи ринкової економіки.
- •37. Інститути, які необхідні для нормального функціонування ринку.
- •38. Класифікація ринків
- •39. Ринкова інфраструктура
- •40. Держава і ринок
- •41. Попит.
- •42. Пропозиція.
- •43. Ринкова рівновага
- •44. Еластичність попиту і пропозиції.
- •45. Сутність та функції конкуренції
- •46. Способи здійснення конкурентної боротьби
- •49. Антимонопольне законодавство та регулювання економіки
- •50. Суть виробництва
- •52. Виробнича функція
- •53. Витрати виробництва.
- •54. Доходи
- •1.3А рівнем формування:
- •2. За суб'єктами привласнення:
- •4. Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:
- •5. Залежно від включення доходу в ціну товару;
- •56. Сутність прибутку
- •57. Функції прибутку
- •58. Джерела отримання прибутку
- •60(72). Кругооборот і оборот фондів
- •61. Сутність підприємництва та підприємницького середовища
- •63. Види підприємництва
- •64. Форми підприємництва
- •65. Порівняльна характеристика об’єднань підприємств
- •66. Ринок праці і механізм його функціонування
- •67. Заробітна плата та її форми. Номінальна і реальна заробітна плата
- •68. Ринок невідтворних ресурсів
- •69. Земельні і рентні відносини
- •70. Визначення ціни землі
- •71. Ринок інвестиційних ресурсів
- •73. Час обігу виробничих фондів. Основні і оборотні фонди підприємства
- •74. Знос основних фондів підприємства. Амортизаційні відрахування, їх функціональна роль і способи начислення.
- •75. Фінансовий ринок
- •83. Наслідки економічного зростання
- •86. Державне регулювання макроекономіки
- •87. Змішана система управління макроекономікою
- •88. Сутність, види, вимір безробіття
- •89. Поняття та шляхи стимулювання зайнятості
- •90. Інфляція: сутність, аналіз чинників та антиінфляційних заходів
- •91. Державний бюджет та його структура
- •92. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та підходи до регулювання
- •93. Характеристика міжнародних економічних відносин.
- •94. Характеристика глобальних економічних проблем.
- •95. Економіка європейських держав
- •96. Економіка сша
- •97. Канада у міжнародних економічних відносинах
- •98. Економіка держав Латинської Америки та Азії
- •99. Японська економіка
- •100. Економіка країн Африканського континенту
25. Напрямки розвитку відносин власності.
На ранніх етапах розвитку капіталізму панівною була індивідуальна приватна власність. З розвитком економічного прогресу зростає роль інших форм власності. Так, у наших умовах у США окремим приватним особам належить 10—15% капіталу. Водночас збільшилася частка державної, корпоративної та змішаних форм власності. На сучасному етапі особлива роль належить корпоративній або акціонерній формі. У США частка корпорацій у загальному обсязі реалізації продукції становить майже 90%.
Перевага корпоративної форми власності полягає в тому, що, з одного боку, через володіння акціями вона зберігає всі позитивні сторони, які має індивідуальна приватна власність — підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, прагнення до збільшення прибутку, примноження багатства, право безстрокового успадкування тощо. З іншого боку, вона реалізується через більш зрілі колективні форми організації виробництва і дає можливість примножувати її, залучаючи індивідуальні капітали для створення великих підприємств.
До переваг корпоративної форми власності відноситься також її висока конкурентоспроможність. Це виключно висока виробнича гнучкість і можливість акумулювати великі капітальні ресурси й кошти. Корпорація є майже бездоганним засобом мобілізації великих капіталів. Вона — найдемократичніша форма власності.
У сучасній економіці розвинутих країн з'явились і розвиваються нові тенденції у відносинах власності. їх прояви:
1) розширення плюралізму форм власності. Розвиваються вже наявні й утворюються нові форми власності (робітнича власність, власність трудового колективу). Ці форми взаємодіють і доповнюють одна одну. Завдяки цьому забезпечується конкуренція та ефективне функціонування економіки в цілому;
2) розвиваються змішані і комбіновані форми власності (концерни, трести, холдинги, фінансово-промислові групи, транснаціональні корпорації (ТНК) та інші об'єднання;
3) посилюється процес демократизації і соціалізації відносин власності: створюється власність трудових колективів, збільшується частка акцій працівників фірм, робітників, вони залучаються до управління корпораціями і до розподілу доходів;
4) відбувається зміна структури об'єктів власності. Зростає частка інтелектуальної власності — інформації, комп'ютерних програм, інформаційних технологій;
5) розширюються форми й об'єкти міжнародної власності — ТНК і транснаціональні банки (ТНБ) на основі розвитку форм міжнародного співробітництва;
6) відбувається деперсоніфікація власності на засоби виробництва, що знаходить своє вираження у втраті окремими власниками капіталу монопольного контролю над його функціонуванням, бо управління акціонерними товариствами здійснюється не приватними власниками, а професійними менеджерами.
26. Сутність та особливості натурального господарства
Натуральне виробництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного поділу праці. Натуральне господарство протилежне товарному, яке виробляє продукти для продажу.
В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки: 1) господарська одиниця не бере участі в суспільному поділі праці, хоча останнє може мати певний ступінь розвитку і використовується більшою чи меншою кількістю інших господарських одиниць. До розкладу первіснообщинного ладу і виникнення першого великого поділу суспільної праці натуральне господарство було абсолютною формою його організації в суспільстві (общині);
2) кожне натуральне господарство намагається виробляти необхідні життєві засоби, тобто фонд життєвих благ для виробника і членів його сім’ї. Цей фонд виступає засобом людей до життя, відтворення їх;
3) засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці з тим, щоб процес виробництва був забезпечений не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві. Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.
Натуральне виробництво, з погляду забезпечення стабільності існування безпосередніх виробників, має велику перевагу перед будь- якою іншою формою організації суспільного виробництва. Ця перевага полягає в його надзвичайній стійкості до впливу зовнішніх чинників. Самодостатність і самозабезпеченість дають можливість здійснювати процес відтворення майже безвідносно до загальних змін у суспільному виробництві. Цю перевагу натурального господарства використовує навіть сучасна людина, коли загальні умови суспільного виробництва ставлять безпосереднього виробника у скрутне становище. Прикладом може бути його поведінка в умовах глибокої економічної кризи, що мала місце на теренах нашої Батьківщини в 1991— 1999 pp. В умовах цієї кризи значна частина виробників була змушена вирішувати питання про власне фізичне виживання, бо суспільне виробництво не могло забезпечити їм умови для нормального існування. Це змусило велику частину нашого населення вдаватись до організації натурального господарства на своїй присадибній ділянці, дачі чи просто городі. Саме це дозволяло вижити нашим громадянам у скрутні часи перебудови економіки. Отже, стійкість натурального господарства є дійсно його позитивною рисою.
27, 28. Сутність та особливості товарного виробництва.
Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами. Товарне виробництво складалося протягом тривалого часу та існує вже біля 7 тис. років. Його початок припадає на період розпаду первісного ладу та появи рабства. Виникнувши між общинами, обмін товарів проник і всередину їх. Дальший розвиток товарного виробництва відбувався у межах рабовласницького та феодального суспільства, в яких товарне виробництво співіснувало з натуральним. Пізніше товарне виробництво як ефективніша форма господарювання починає переважати натуральне і, нарешті, стає домінуючим у капіталістичному суспільстві. Тут товарні відносини поширюються на всі фактори виробництва - засоби виробництва та робочу силу.
Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробництва є суспільний поділ праці та спеціалізація, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. В історії виділяють три, так звані, великі поділи праці: 1) відділення землеробства і скотарства; 2) виділення ремесел; 3) виділення торгівлі, як спеціальної форми діяльності. В подальшому поділ праці розвивався в напрямку виділення окремих операцій (поопераційний) та появи часткового робітника. Зворотньою стороною цього процесу є кооперація праці.
Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відокремленість товаровиробників. Тобто, це таке становище, за якого товаровиробники самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів.
До визначальних рис товарного господарства слід віднести: суспільний поділ праці, економічна відособленість виробників, еквівалентність відносин, ринковий зв'язок між виробниками і споживачами, визнання суспільного характеру праці через ринок, здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу, виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду, наявність конкуренції, вільне ціноутворення.
Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке.
Просте виробництво засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва, відсутність купівлі-продажу робочої сили як товару. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.