
- •1. Поняття економіки. Головна функція економіки.
- •3. Завдання та система економічних наук.
- •4. Рівні дослідження економічних питань
- •5. Методи дослідження економічних питань.
- •6. Функціональна структура економіки.
- •7. Галузева структура економіки
- •8. Територіальна структура економіки.
- •10. Відмінності економічних законів і їх класифікація.
- •II. Закони різних сфер суспільного відтворення:
- •11. Суть економічних законів.
- •12. Суть і роль потреб в економічному розвитку.
- •13. Структура потреб.
- •14. Взаємозв’язок потреб і виробництва
- •15. Суть і види економічних інтересів.
- •16. Суть і структура економічних ресурсів.
- •17. Суть і структура чинників виробництва.
- •18. Економічний продукт.
- •20. Загальна схема відтворення.
- •21. Типи економічних відносин.
- •22. Характеристика організаційно-економічних відносин
- •23. Власність як економічна категорія.
- •24. Форми власності та їх характеристика.
- •25. Напрямки розвитку відносин власності.
- •26. Сутність та особливості натурального господарства
- •29. Товар і його властивості
- •30. Визначення сутності грошей. Функції грошей.
- •31. Історія виникнення грошей.
- •32. Сучасні види грошей
- •33. Грошові системи та їхні типи
- •34. Грошові агрегати.
- •35. Суть і функції ринку
- •36. Принципи ринкової економіки.
- •37. Інститути, які необхідні для нормального функціонування ринку.
- •38. Класифікація ринків
- •39. Ринкова інфраструктура
- •40. Держава і ринок
- •41. Попит.
- •42. Пропозиція.
- •43. Ринкова рівновага
- •44. Еластичність попиту і пропозиції.
- •45. Сутність та функції конкуренції
- •46. Способи здійснення конкурентної боротьби
- •49. Антимонопольне законодавство та регулювання економіки
- •50. Суть виробництва
- •52. Виробнича функція
- •53. Витрати виробництва.
- •54. Доходи
- •1.3А рівнем формування:
- •2. За суб'єктами привласнення:
- •4. Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:
- •5. Залежно від включення доходу в ціну товару;
- •56. Сутність прибутку
- •57. Функції прибутку
- •58. Джерела отримання прибутку
- •60(72). Кругооборот і оборот фондів
- •61. Сутність підприємництва та підприємницького середовища
- •63. Види підприємництва
- •64. Форми підприємництва
- •65. Порівняльна характеристика об’єднань підприємств
- •66. Ринок праці і механізм його функціонування
- •67. Заробітна плата та її форми. Номінальна і реальна заробітна плата
- •68. Ринок невідтворних ресурсів
- •69. Земельні і рентні відносини
- •70. Визначення ціни землі
- •71. Ринок інвестиційних ресурсів
- •73. Час обігу виробничих фондів. Основні і оборотні фонди підприємства
- •74. Знос основних фондів підприємства. Амортизаційні відрахування, їх функціональна роль і способи начислення.
- •75. Фінансовий ринок
- •83. Наслідки економічного зростання
- •86. Державне регулювання макроекономіки
- •87. Змішана система управління макроекономікою
- •88. Сутність, види, вимір безробіття
- •89. Поняття та шляхи стимулювання зайнятості
- •90. Інфляція: сутність, аналіз чинників та антиінфляційних заходів
- •91. Державний бюджет та його структура
- •92. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та підходи до регулювання
- •93. Характеристика міжнародних економічних відносин.
- •94. Характеристика глобальних економічних проблем.
- •95. Економіка європейських держав
- •96. Економіка сша
- •97. Канада у міжнародних економічних відносинах
- •98. Економіка держав Латинської Америки та Азії
- •99. Японська економіка
- •100. Економіка країн Африканського континенту
23. Власність як економічна категорія.
Власність є однією з найбільш фундаментальних і основоположних економічних категорій. Разом з тим — це одна з найскладніших категорій, бо має в собі багато ознак, форм прояву і систем функціонування.
Сучасні економічні теорії вбачають у власності економічні відносини, проте, одні економісти визначають власність як сукупність усіх економічних відносин, інші — як основні економічні відносини, а треті — як висхідні чи первинні економічні відносини даного ладу. Зрозуміло, що всі ці визначення відбивають певний бік функціонування категорії власності. Не підлягає сумніву, що поняття власності виникло в людей у результаті виробництва матеріальних благ та їх привласнення. Поняття власності виникає там і тоді, де і коли виникає декілька самостійних, незалежних, економічно відособлених виробників, коли виникають між ними відносини з приводу привласнення своїх продуктів. Отже, власність — це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей—продуктів праці. Це — ставлення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу, знарядь і продуктів праці. Власність існує також там, де існує й сукупна праця — суспільне виробництво, бо й тут у єдиному процесі суспільної праці люди вступають у відносини між собою з приводу як виробництва, так і присвоєння результатів спільної праці. Важливо підкреслити, що власність — це відносини з приводу виробництва, а потім присвоєння і споживання його результатів, бо тварини також споживають предмети природи, але відносин власності не знають. Ця вказівка на первинність фактора виробництва важлива ще й тому, що виробництво і привласнення можуть не збігатися за своїми масштабами, суб’єктами, тобто одні можуть виробляти, а інші привласнювати, споживати.
Відносини власності, як видно, виникають лише за наявності принаймні двох суб’єктів.
Для виникнення відносин власності потрібно, щоб були контрагенти цих відносин, тобто люди, речі та послуги, з приводу яких можуть виникати відносини між людьми щодо їх привласнення. Отже, відносини власності повинні характеризуватись суб’єктами та об’єктами. Суб’єкти власності — це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження—привласнення матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як правило, юридично самостійні, економічно відособлені учасники суспільного виробництва — окремі працівники, трудові колективи та державні установи і відомства (наприклад, армія, державні заповідники) тощо. Об’єктами власності може служити все розмаїття національного багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці.
24. Форми власності та їх характеристика.
Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва. В сучасних умовах економічною наукою використовується два підходи щодо їх класифікації: вертикально-історичний та горизонтально-структурний.
Відповідно до першого визначаються історичні форми власності, котрі виникали та розвивались у процесі тривалої еволюції суспільства та його складової - економічних відносин. Кожна суспільно-економічна формація базувалась на відповідній формі власності, яка потім змінювалась іншою.
Первіснообщинна форма власності передбачала однакові права общини на головний засіб виробництва — певну ділянку землі з усіма об'єктами, які на ній знаходились (тварини, рослини, сировина для виготовлення знарядь праці тощо), а також на результати виробництва.
Рабовласницька форма власності базувалась на концентрації прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати виробництва та на самого працівника - раба.
В епоху Середньовіччя сформувалась феодальна власність, відносини якої базувались на абсолютизації прав власності феодала на землю та інші засоби виробництва і обмеженні прав працівника в особі селянина - кріпака.
Капіталістична власність характеризується зосередженням прав власності на засоби виробництва та результати праці в однієї особи (підприємця), особистою свободою працівника, відсутністю у нього засобів виробництва.
Відповідно до горизонтально-структурного підходу для класифікації економічних форм власності, її видів і типів як критерії використовуються рівень розвитку продуктивних сил, характер поєднання працівника із засобами виробництва, правочинність суб'єктів відносин власності на ресурси, результати та управління виробництвом, механізм розподілу доходу і т. д.
Відповідно до цього підходу з усього різноманіття відносин власності відокремлюється два основних типи власності: приватна і суспільна.
Приватна власність характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам, на основі їх виняткового права на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності, коли його власником є юридична або фізична особа.
Приватний тип власності реалізується як сукупність відносин індивідуально-трудової, сімейної, індивідуальної з використанням і без нього найманої праці, партнерської та корпоративної форм власності.
Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту, коли суб'єкти цих відносин стосуються один одного як рівноправні співвласники. За таких умов основною формою індивідуального привласнення є розподіл доходу, а мірою його розподілу - праця.
Суспільна власність існує у вигляді державної і колективної.
Державна форма власності являє собою систему відносин, коли абсолютні права на управління і розпорядження об 'актами власності здійснюють структури державної влади. Базою функціонування й розвитку державної форми власності є ті сфери економіки, в яких виникає нагальна потреба у прямому централізованому управлінні, державних інвестиціях тощо.
Власність трудового колективу - це спільна власність, передана державою або іншими суб'єктами господарювання у розпорядження колективу підприємства на певних умовах та з метою використання у виробничих або інших цілях відповідно до чинного законодавства. Вона може існувати в різних видах, залежно від джерел формування. Вид власності характеризується конкретними способами привласнення благ та методами господарювання. У зв'язку з цим, якщо підприємство викуплене за рахунок нагромадженого прибутку персоналу фірми, то виникає неподільна власність трудового колективу.