
- •1. Поняття економіки. Головна функція економіки.
- •3. Завдання та система економічних наук.
- •4. Рівні дослідження економічних питань
- •5. Методи дослідження економічних питань.
- •6. Функціональна структура економіки.
- •7. Галузева структура економіки
- •8. Територіальна структура економіки.
- •10. Відмінності економічних законів і їх класифікація.
- •II. Закони різних сфер суспільного відтворення:
- •11. Суть економічних законів.
- •12. Суть і роль потреб в економічному розвитку.
- •13. Структура потреб.
- •14. Взаємозв’язок потреб і виробництва
- •15. Суть і види економічних інтересів.
- •16. Суть і структура економічних ресурсів.
- •17. Суть і структура чинників виробництва.
- •18. Економічний продукт.
- •20. Загальна схема відтворення.
- •21. Типи економічних відносин.
- •22. Характеристика організаційно-економічних відносин
- •23. Власність як економічна категорія.
- •24. Форми власності та їх характеристика.
- •25. Напрямки розвитку відносин власності.
- •26. Сутність та особливості натурального господарства
- •29. Товар і його властивості
- •30. Визначення сутності грошей. Функції грошей.
- •31. Історія виникнення грошей.
- •32. Сучасні види грошей
- •33. Грошові системи та їхні типи
- •34. Грошові агрегати.
- •35. Суть і функції ринку
- •36. Принципи ринкової економіки.
- •37. Інститути, які необхідні для нормального функціонування ринку.
- •38. Класифікація ринків
- •39. Ринкова інфраструктура
- •40. Держава і ринок
- •41. Попит.
- •42. Пропозиція.
- •43. Ринкова рівновага
- •44. Еластичність попиту і пропозиції.
- •45. Сутність та функції конкуренції
- •46. Способи здійснення конкурентної боротьби
- •49. Антимонопольне законодавство та регулювання економіки
- •50. Суть виробництва
- •52. Виробнича функція
- •53. Витрати виробництва.
- •54. Доходи
- •1.3А рівнем формування:
- •2. За суб'єктами привласнення:
- •4. Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:
- •5. Залежно від включення доходу в ціну товару;
- •56. Сутність прибутку
- •57. Функції прибутку
- •58. Джерела отримання прибутку
- •60(72). Кругооборот і оборот фондів
- •61. Сутність підприємництва та підприємницького середовища
- •63. Види підприємництва
- •64. Форми підприємництва
- •65. Порівняльна характеристика об’єднань підприємств
- •66. Ринок праці і механізм його функціонування
- •67. Заробітна плата та її форми. Номінальна і реальна заробітна плата
- •68. Ринок невідтворних ресурсів
- •69. Земельні і рентні відносини
- •70. Визначення ціни землі
- •71. Ринок інвестиційних ресурсів
- •73. Час обігу виробничих фондів. Основні і оборотні фонди підприємства
- •74. Знос основних фондів підприємства. Амортизаційні відрахування, їх функціональна роль і способи начислення.
- •75. Фінансовий ринок
- •83. Наслідки економічного зростання
- •86. Державне регулювання макроекономіки
- •87. Змішана система управління макроекономікою
- •88. Сутність, види, вимір безробіття
- •89. Поняття та шляхи стимулювання зайнятості
- •90. Інфляція: сутність, аналіз чинників та антиінфляційних заходів
- •91. Державний бюджет та його структура
- •92. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та підходи до регулювання
- •93. Характеристика міжнародних економічних відносин.
- •94. Характеристика глобальних економічних проблем.
- •95. Економіка європейських держав
- •96. Економіка сша
- •97. Канада у міжнародних економічних відносинах
- •98. Економіка держав Латинської Америки та Азії
- •99. Японська економіка
- •100. Економіка країн Африканського континенту
20. Загальна схема відтворення.
21. Типи економічних відносин.
Економічні відносини — відносини і зв'язки між: людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ.
У сучасних умовах важливе місце в економічних відносинах належить товарно-грошовим і ринковим відносинам. Техніко-, організаційно- і соціально-економічні відносини. Економічні відносини формуються також унаслідок взаємодії трьох відносно самостійних підсистем, якими є техніко-економічні, організаційно-економічні і соціально-економічні відносини.
Техніко-економічні відносини знаходять своє вираження у спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні виробництва, його концентрації, обміні діяльністю між людьми, в економічних нормативах тощо. З ними тісно пов'язані організаційно-економічні відносини, які виникають у процесі організації виробництва, розподілу, обміну і споживання, в управлінні цими процесами. Безпосередньо вони виникають між керівниками різних ланок суспільного виробництва і найманими працівниками, в процесі маркетингової діяльності, планування, програмування тощо.
Техніко-економічні і організаційно-економічні відносини відіграють важливу роль у виробництві, розподілі, обміні і споживанні, ступінь їх розвитку є суттєвою характеристикою рівня усуспільнення виробництва, продуктивних сил суспільства. Техніко-економічні та організаційно-економічні форми — структура виробництва, поділ і кооперація праці, форми управління — є об'єктом вивчення політичної економії. Вони тісно і безпосередньо пов'язані з відносинами виробництва, розподілу, обміну і споживання, що основані на тих чи інших типах і формах власності, але в той же час суттєво відрізняються від них тим, що не виражають відносин привласнення. їх розвиток, подібно до розвитку продуктивних сил, сприяє ефективності суспільного виробництва.
Соціально-економічні відносини — це така суспільна форма виробництва, суть і основу якої становлять відносини власності на засоби виробництва, природні ресурси, людський фактор, життєві блага. До соціально-економічних відносин належить також соціально-економічний аспект трудових відносин (характер праці) та відносини розподілу. Наприклад, відносини розподілу життєвих благ у Швеції за своїм характером скоріше є соціалістичними, ніж капіталістичними. Вже в XXI ст. поступово створюється нова, постіндустріальна економіка, яка заперечує класово-формаційні утворення (капіталізм, соціалізм) і переводить економіку в постформаційну систему.
22. Характеристика організаційно-економічних відносин
У процесi органiзацiї виробництва виникають органiзацiйно-економiчнi вiдносини, якi вiдбивають певний його рiвень. Вони вiдображаються такими абстрактно-загальними категорiями, як “праця”, “засоби виробництва”, “розподiл працi” тощо, i виражають систему вiдносин “людина – виробництво”.
Органiзацiйно-економiчнi вiдносини безпосередньо зв’язанi з продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудової дiяльностi, кооперацiї працi, обмiну засобами виробництва тощо. В цiлому цi вiдносини зображенi господарською системою органiзацiї та управлiння економiкою на рiзних рiвнях.
Конкретнi органiзацiйно-економiчнi вiдносини вiдображенi у господарських системах окремих галузей суспiльного виробництва – економiка промисловостi, сiльського господарства, торгiвлi, охорони здоров’я та iн. їх специфiку вивчають конкретнi економiчнi науки. До загальних органiзацiйно-економiчних вiдносин належать форми i методи господарювання, характернi для всiх галузей економiки. Серед останнiх сьогоднi видiляються, по-перше, ринкова система, в центрi якої – товарно-грошовi вiдносини; по-друге, пiдприємництво, в центрi якого-ефективне ведення господарства. Загальнi органiзацiйно-господарськi вiдносини – це вiдносини у сферi грошового обiгу, цiноутворення, фiнансiв та кредиту, маркетингу, менеджменту, бiржової справи тощо. Саме вони, оскiльки не охоплюються конкретними економiчними науками, належать до загальної економiчної теорiї.