Тема 6. Козацька доба

План.

1. Поняття «козак» і феномен козаччини .

2. Козацтво як державотворча сила.

3. Виникнення та легітимація козацького стану

4. Велике повстання . Державницька дипломатія Б.Хмельницького.

5. Феномен козацької демократії

6. Гетьман Виговський .Руїна

7. Козацька держава в історії національного державотворення

1. Поняття «козак» і феномен козаччини

Ця тема має принципове значення для ознайомлення з історією української державності. Шукаючи відповідь на питання, як і коли постало українське козацтво, слід звернути увагу на складність етимології самого слова «козак». У зв'язку з цим наведемо лише деякі міркування та припущення:

1. Чи не найпопулярнішою гіпотезою є та, що пов'язує слово «козак» з його тюркомовним походженням, де воно означає «вільну людину.

2. У XVIII ст. козацький літописець Грабянка виводив назву «козак» від етноніму «хазари», які нібито переселилися в Україну під час нападу монголо-татар.

3. Козацький літописець - Самійло Величко - вважав, що козаки -місцевий стан, який виник за певних обставин. Але що це був за народ? Яка його частина? Панівна верства чи, навпаки, підлегла? Так, «під час найбільшого шовінізму серед польської суспільності - у 50-60-і роки XIX ст. - польські письменники, - пише відомий історик В.Антонович, - оповідали, що козаки були злочинці, засуджені у Польщі, звідкіля вони тікали від кари на Україну і тут склали вільний козацький стан»'. Звичайно, як сам В.Антонович, так і значна більшість істориків, не поділяють цього погляду.

4. Відомий український історик М.Костомаров вважав, що козаки походять з міщан, які мешкали в порубіжних містах між лісом і степом, таких як Черкаси, Канів та ін., і ходили на промисел у степи, де вимушені були воювати з татарами і заради оборони зводили укріплення - січі.

5. М.Грушевський заперечує тезу про «елітне» походження козаччини. Ось що пише видатний учений з цього приводу: «Але козаччина правдиво - се не були ті богаті паничі, що для слави та гонору вважали потрібним теж забавитися «козацьким» походом в степи, на татарські улуси (як тепер їздять стріляти звіря куди-небудь в Африку чи Азію) - був той бідний, неоселий, відважний люд пограничний український, що промишляв козацтвом. Він старався якомога вирватися з-під тяжкої руки пограничних старост та їх урядників, що властиво правили в подніпрянських та побожських землях ……В таких суворих обставинах не могла ширитися козаччина панська, тільки простонародня -з того народу, которого панська неволя та старостинська рука на волости так притискала, що був готов терпіти навіть ту біду степову - аби на свободі».

6. В.Антонович розглядав козаччину в тісному зв'язку з тим державним ладом, що панував у Великому Князівстві Литовському, і звернув увагу на те, що багато земель там були державною власністю і давалися в користування за так звані «служби». У той час, як «служби» з обов'язком доставляти у військо коня для озброєного чоловіка добре виконувалися в лісових місцях, охочих «служити» в степах було мало, бо існувала небезпека з боку татар, яка посилилася з кінця XV ст. Для того, щоб заохотити на цих окраїнах до «служб», у яких була зацікавлена держава, їх почали роздавати не окремим особам із привілейованого стану, а простим громадянам. Як пише В.Антонович, «громада за кожну службу повинна була справляти відзначений відбуток: доставляти до війська озброєного чоловіка. Для селян було це дуже корисне через те, що до їх внутрішніх справ адміністрація не втручалася. Таким робом виник громадсько-вічевий устрій. Оце, здається, і є те зерно, що стало початком козаччини».

Ми навели лише деякі, найбільш суттєві, як нам здається, погляди на походження українського козацтва, характерні для вітчизняної історіографії. З цього можемо зробити попередній висновок, що козацтво виникає як своєрідний спосіб життя, зумовлений своєрідністю геополітичного становища України XV - поч. XVI ст. Цей спосіб життя був пов'язаний не з виробництвом, а з промислом (не виключено, що і пограбуванням, але не слід цей аспект абсолютизувати й робити визначальним у характеристиці причин появи козаччини), полюванням, рибальством тощо, до того ж під постійною зовнішньою загрозою, що з самого початку робило козаків озброєною ватагою. Як видно, цей спосіб життя мав деякі привабливі риси: свободу для вихідців з простолюддя та атмосферу авантюрної романтики для представників панівних верств. Ось чому останні рано з'являються в козацьких реєстрах як піонери козацького руху, що відбилось у пізніших джерелах та літописах. Отже, козацтво виникло з потреб колонізації обезлюднених просторів «дикого степу», який став таким опісля монголо-гатарської навали, бо до того там вирувало життя.