- •1. Загальна характеристика договору найму (оренди). Сфера застосування та законодавче регулювання.
- •1) Двосторонній;
- •2) Консенсуальний;
- •3) Відплатний.
- •2. Суб’єкти та об’єкти договору найму (оренди).
- •3. Порядок укладення та форма договору.
- •4. Зміст договору найму (оренди).
- •5. Зміна, розірвання та припинення договору найму (оренди).. Правові наслідки.
- •1. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:
- •1) Вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;
- •2) Відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
- •6. Поняття та загальна характеристика договору прокату. Сторони договору прокату.
- •7. Порядок укладення та форма договору прокату.
- •8. Договір прокату як публічний договір та договір приєднання.
- •9. Об’єкт договору прокату. Стаття 788. Предмет договору прокату
- •10.Права та обов’язки сторін договору прокату.
- •11.Договір найму (оренди) будівель і споруд: поняття, порядок укладення та форма договору.
- •12.Договір найму (оренди) транспортних засобів: поняття, форма договору, види договорів найму (оренди) транспортних засобів.
- •13.Договір найму (оренди) земельних ділянок: поняття, порядок укладення та форма договору.
- •14.Місце договору оренди державного та комунального майна в системі договорів майнового найму.
- •1) Двосторонній;
- •2) Консенсуальний;
- •3) Відплатний.
- •15.Особливості суб’єктного складу договору оренд державного та комунального майна.
- •16. Порядок та форма укладення договору оренди державного та комунального майна.
- •17.Істотні умови договору оренди державного та комунального майна.
- •18.Порядок визначення розміру орендної плати за договором оренди державного та комунального майна.
- •19.Права та обов’язки сторін за договором.
- •20. Зміна, розірвання та припинення договору оренди державного та комунального майна.
- •21.Відповідальність сторін за договором оренди державного та комунального майна.
- •22.Проблеми правового регулювання договору лізингу.
- •1) Двосторонній;
- •3) Відплатний.
- •23.Суб’єкти договору лізингу. Предмет договору лізингу.
- •24.Істотні умови договору лізингу.
- •25.Права та обов’язки сторін за договором лізингу.
- •26.Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору лізингу.
- •27.Поняття та законодавче регулювання договору концесії. Принципи концесійної діяльності.
- •28.Суб’єктний склад договору. Порядок проведення концесійного конкурсу.
- •29.Об’єкти, що можуть надаватися у концесію.
- •30.Порядок укладення та істотні умови договору концесії.
- •31.Зміст договору. Ризики сторін за договором. В наступному
- •32.Відповідальність сторін за невиконання зобов’язань за концесійним договором.
- •33.Підстави припинення концесійного договору.
- •34.Право громадян на житло та його реалізація. Право громадян на житло і форми його реалізації
- •§ 3. Порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов
- •35.Види житлових фондів за законодавством України.
- •36.Загально-правова характеристика договору найму (оренди) житла та сфера його застосування.-нижче
- •37.Сторони договору найму (оренди) житла.-нижче
- •38.Предмет договору найму (оренди) житла.
- •Поняття договору найму житла
- •Характеристика договору найму житла
- •39.Права та обов’язки сторін за договором найму (оренди) житла.
- •§ 6. Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду
- •§ 6. Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду
- •42.Особливості користування гуртожитками та службовими житловими приміщеннями. Користування службовими жилими приміщеннями і гуртожитками
34.Право громадян на житло та його реалізація. Право громадян на житло і форми його реалізації
Житло — одна з основних матеріальних умов життя людини. Потреба людини в житлі виникає з моменту її народження, зберігається протягом усього життя і припиняється після смерті. Отже, задоволення потреби людини в житлі — дуже важливе соціальне завдання. Забезпеченість громадян певної країни житлом є одним з найконкретніших показників добробуту всього народу.
Суб'єктивне право на житло - це можливість людини й громадянина мати житло у власності чи одержати його за договором найму з державного чи громадського фонду, користуватися житлом і вимагати від зобов'язаних суб'єктів забезпечення реалізації цього права в повному обсязі.
Право на житло тісно пов'язане з обов'язками інших фізичних і юридичних осіб і державних органів щодо створення відповідних умов, охорони, захисту та відтворення житлових прав людини й громадянина. Конституція України покладає на державу обов'язок створювати умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі чинного закону і за рішенням компетентного суду.
Реалізація людиною й громадянином права на житло здійснюється в таких формах:
1) активна діяльність суб'єкта, що потребує поліпшення житлових умов у процесі надання жилих приміщень; користування жилим приміщенням; участі в управлінні житловим фондом; здійснення експлуатації та охорони різних видів житлового фонду;
2) утримання від дій, що порушують житлові права інших суб'єктів;
3) володіння, користування і розпорядження житлом відповідно до чинних нормативно-правових актів;
4) вимоги від компетентних державних органів, громадських організацій і посадових осіб застосовувати відповідні норми житлового права, виносити справедливі індивідуально-правові рішення і домагатися їх виконання.
§ 3. Порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов
У Конституції України зазначено: "Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою й органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону" (ст. 47).
У розділі III (Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Користування жилими приміщеннями) Житлового кодексу України викладено правові норми, що закріплюють і регулюють порядок надання житла в будинках державного і громадського житлового фонду, забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів і користування різними видами жилих приміщень.
Порядок надання житла громадянам України в користування з державного та громадського житлових фондів передбачено у гл. 1 ЖК України. У ній закріплено право громадян на житло і на його одержання; указано вік, з якого особа має таке суб'єктивне право; порядок визнання осіб такими, що потребують соціального захисту в питаннях забезпечення житлом.
Згідно зі ст. 31 ЖК України, кожен громадянин України, який потребує поліпшення житлових умов, має право одержати в користування жиле приміщення в будинках житлового фонду (державного і громадського) у порядку, передбаченому законодавчими актами України. Жилі приміщення таким громадянам надаються переважно у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Законом установлюється вік, в якого громадянин України може здійснювати своє право на одержання житла. Дієздатність щодо реалізації такого права настає в особи з виповненням їй 18 років, а якщо особа зареєструвала шлюб чи стала до роботи в передбачених законом випадках, то й раніше.
Стаття 34 ЖК України до осіб, які потребують поліпшення житлових умов, відносить осіб" які:
1) забезпечені житлом нижче від установленого в даній місцевості рівня;
2) проживають у приміщеннях, які не відповідають установленим санітарним і технічним нормам;
3) хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, через що не можуть проживати в комунальних квартирах чи в одній кімнаті із членами своєї сім'ї;
4) проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або за договором найму в жилих приміщеннях житлово-будівельних кооперативів;
5) упродовж довгого часу проживають за договором найму (оренди) у будинках (квартирах), що належать громадянам за правом приватної власності;
6) проживають в гуртожитках.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання житла в будинках державного і громадського житлового фонду.
Житлом забезпечуються згідно із загальною чергою, позачергово й першочергово. Право на заселення квартири дає тільки ордер.
Ордер на жиле приміщення— це письмове розпорядження на його заселення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Він є єдиною підставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.
Ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію і є підставою не тільки для заселення в житло, а й для укладення з відповідальним квартиронаймачем договору житлового найму.