- •2.Фінансова діяльність д-ви та омс: поняття, мета та правові основи.
- •3.Методи фінансової діяльності.
- •4.Принципи фінансової діяльності.
- •10. Місце фінансового права в національній системі права.
- •11. Наука фінансового права.
- •12. Конституційні основи фінансового права.
- •17. Фінансове правопорушення(фп): поняття класиф
- •18. Фінансово-правова відповідальність (фпв)
- •19. Поняття та класифікація фін контролю
- •2.Залежно від суб’єкта, що здійснює контроль:
- •6.Заледно від форми проведення:
- •20. Форми та методи фінансового контролю.
- •21. Повноваження вру у сфері Фінансового контролю.
- •22. Рахункова Палата як суб’єкт фінансового контролю.
- •23. Основні завдання та повноваження дфіу
- •1) Здійснює державний фінансовий контроль за:
- •2) Здійснює контроль за:
- •4) Вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:
- •24. Основні завдання та повноваження державної податкової служби України
- •25. Бюджет як економічно-правова категорія. Роль бюджету в забезпеченні виконання функцій держави та місцевих органів публічної влади
- •26. Бюджетне право як підгалузь фінансового права
- •27.Бюджетні правовідносини, їх суб’єкти та особливості
- •Особливості бюджетних правовідносин:
- •28.Бюджетна система України та її структура. Зведений бюджет України та його використання.
- •29. Принципи бюджетної системи
- •30. Бюджетна класифікація, її структура та роль у бюджетній сфері.
- •31. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування(омс).
- •1. Повноваження у галузі зведеного бюджету ґрунтуються на необхідності забезпечення:
- •2. Повноваження у галузі Державного бюджету України
- •32.Складові частини бюджету.
- •33.Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами.
- •34.Правові засади розподілу видатків між бюджетами.
- •35.Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійснення запозичень.
- •36. Правове регулювання міжбюджетних відносин.
- •37.Міжбюджетні трансферти: поняття види порядок надання
- •38.Розпорядники бюджетних коштів та їх повноваження.
- •39.Основні напрямки бюджетної політики, порядок прийняття їх роль у формуванні державного бюджету.
- •40.Бюджетний процес та його стадії
- •41.Порядок складання проекту дбу
- •42. Порядок розгляду та прийняття дбу
- •43. Порядок внесення змін до зу «Про дбу»
- •44.Порядок складання , розгляду та затвердження місцевих бюджетів
- •45.Виконання Державного бюджету України за доходами та видатками
- •46.Виконання місцевих бюджетів
- •47.Звітність про виконання Державного бюджету України
- •48. Порушення бюджетного законодавства ст..116 Заходи впливу за Бюджетним к ст.117.
- •49. Поняття, система та правові засади публічних доходів.
- •50. Податкове право та податкові правовідносини.
- •51. Податки у системі обов’язкових платежів, їх особливості та функції.
- •55. Види обовязких платежів за законодавством україни
- •56.Правове регулювання податку на додану вартість: платники, об’єкт оподаткування, ставки
- •57.Правові засади, та порядок відшкодування податку на додану вартість
- •58.Оподаткування прибутку підприємств: платники, об’єкт оподаткування, ставки
- •59 Акцизний податок
- •60.Податок на доходи фізичних осіб:платники,об’єкт оподаткування,ставки.
- •61.Пільги передбачені податковим кодексом при оподаткуванні фізичних осіб.
- •62. Ресурсні платежі
- •63.Плата за землю.
- •64. Спрощена система оподаткування
- •66. Адміністрування податків:
- •67. Облік платників податків
- •68. Порядок визначення суми податкового зобов’язання.
- •69. Апеляційне узгодження суми податкового зобов’язання.
- •70. Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання платників податків.
- •71. Поняття державних і місцевих видатків.
- •72.Бюджетне фінансування: поняття та принципи
- •73.Поняття та порядок кошторисно-бюджетного фінансування
- •74.Правові засади загальнообов’язкового державного соціального страхування
- •75.Державний та муніципальний кредит. Правове регулювання державного боргу
- •76. Публічно-правові аспекти регулювання банківської діяльності
- •77.Банківська система України: поняття та структура
- •78. Загальна характеристика правового статусу нбу та його основні завдання
- •79.Форми державного регулювання банківської діяльності
- •80. Характерні особливості правового статусу комерційного банку як структурного елементу банківської системи україни
- •81. Особливості правового регулювання порядку створення та реєстрації банків та ліцензування банківських операцій
- •82. Правові гарантії захисту інтересів власників банківських рахунків
- •83. Правові засади банківського нагляду та контролю
- •84. Заходи впливу, що заст.. Нбу за поруш. Комерц.Банками вимог банк.Зак-ва
- •86.Прав.Засади готівк.Грош.Обігу
- •87. Безготівк.Розрахунки у фін-прав. Відн.
- •88. Поняття правові засади та принципи валютного регулювання
- •89.Валютний контроль: поняття, мета правове реголювання
- •90.Суб’єкти валютного контролю та їх повноваження
34.Правові засади розподілу видатків між бюджетами.
Стаття 82. Види видатків бюджетів
1. Видатки бюджетів поділяються на:
1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
1) перша група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;
2) друга група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;
3) третя група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст.
3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.
4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
35.Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійснення запозичень.
Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. КМУ може брати позики в межах визначених законом України про Державний бюджет України. Запозичення використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави. За винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
Міністр фінансів має право обирати кредитора, вид позики і валюту запозичення з урахуванням вимог БК та з метою економії коштів та ефективності їх використання.
Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про ДБУ на таку мету, Міністр фінансів невідкладно інформує про це КМУ. КМУ невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат ВРУ та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону України про ДБ України.
Емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту ДБУ.
Стаття 16. Здійснення державних (місцевих) запозичень та управління державним (місцевим) боргом
1. Державні запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет України з дотриманням граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду.
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень належить державі в особі члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особи, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.
У разі зменшення обсягу коштів від державних внутрішніх (зовнішніх) запозичень порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, у зв'язку з погіршенням умов таких запозичень та/або кон'юнктури фінансового ринку допускається збільшення обсягу коштів від державних зовнішніх (внутрішніх) запозичень з дотриманням граничного обсягу державного боргу У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення державного боргу у зв'язку з поліпшенням (погіршенням) умов на фінансовому ринку порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, допускається зменшення (збільшення) обсягу державних запозичень з дотриманням визначеного законом про Державний бюджет України обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.
2. Кредити (позики) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів) залучаються державою на підставі міжнародних договорів України і відносяться до державних зовнішніх запозичень. Кошти для реалізації таких інвестиційних програм (проектів), а також витрати на обслуговування та погашення відповідних кредитів (позик) передбачаються у законі про Державний бюджет України протягом усього строку дії кредитних договорів. Відповідні міжнародні договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено законом.
3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення.
Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради.
4. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених цим Кодексом)
Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання (боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.
8. Член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особа, яка виконує його обов'язки, за погодженням з Національним банком України має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.