Питання №23(використання методів народної педагогіки з морального вих. Учнів)

Основну мету виховання народна педагогіка бачить у тому, щоб навчити кожного бути людиною. Навіть знання без людяності нічого не варті. «Знання без людяності — це меч у руках безумця», — кажуть у народі. Тому й виховання починається там, де вихователь ставиться до вихованця з повагою до його особистості, а завершується тоді, коли дитина стає справжньою людиною.

Проблема підготовки до життя і праці — центральна в народній педагогіці. Розв'язання її зводиться до бажання мати добрих дітей («Добрі діти — спокійна старість, лихі діти — старість стає пеклом»).

Народна педагогіка прагне розкрити життя, висуває потребу в серйозній і всебічній підготовці до нього («Життя прожити — не поле перейти», «Вік ізвікувати — не пальцем перекивати», «На довгім віку всього доведеться», «Вік прожити — не дощову годину перестояти», «Життя як стерниста нива: не пройдеш, ноги не вколовши»).

Зміст виховання в народній педагогіці охоплює піклування про здоров'я і фізичний розвиток дитини, передачу знань, трудових умінь і навичок, привчання до організації домашнього побуту, забезпечення професійної обізнаності в певній галузі виробництва, підготовку до сімейного життя, формування духовного світу на основі ідеології та моралі трудящих.

Народна педагогіка виробила й чітко додержує у вихованні відповідних принципів. Принципи виховання — це сукупність основних вихідних положень та ідей, які визначають основне спрямування, зміст і організацію виховних дій. Вони є переконаннями, нормою, правилом, якими керується вихователь з метою кращого впливу на вихованця.

На основі досліджень можна виділити такі провідні принципи виховання, як гуманізм, природовідповідність, зв'язок виховання з життям, виховання в праці, врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців, систематичність і послідовність виховання, єдність вимог і поваги до особистості, поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійності та ініціативи вихованця.

• Принцип гуманізму виявляється в гуманному ставленні до дітей, у застосуванні найдоцільніших засобів впливу на них («Діти, як квіти: полий, то ростимуть»).

• Народна педагогіка розглядає людину як частину природи й виховання підпорядковує її загальним законам.

• Народна педагогіка тісно пов'язана з життям трудящих мас. І справді, уявити собі народну виховну практику без зв'язку з життям просто неможливо. Адже основна мета народної педагогіки — дати молоді ґрунтовну підготовку до життя, сформувати в неї уміння і навички, необхідні для майбутньої суспільної діяльності. Виховна практика в трудових сім'ях склалася так, що діти постійно включаються в життя й діяльність дорослих. Така посильна участь дітей у справах людей розглядається в народній педагогіці, як природний і необхідний процес.

• Організація виховання на основі зв'язку з життям — єдиний шлях розв'язання найважливішого завдання народної педагогіки — залучення до соціального досвіду людей кожного нового покоління.

• Народна мудрість розглядає працю як могутній виховний засіб і мірило людської порядності. Суть принципу виховання в праці тлумачиться просто: праця — найдбайливіша і найпевніша нянька. Вона ж найсуворіша й найвимогливіша».

• Народ прагне і вміє враховувати у вихованні вікові та індивідуальні особливості дитини, забезпечуючи в зв'язку з цим наступність виховного процесу. Суть цього педагогічного принципу полягає в тому, щоб виховний вплив на дитину відповідав її віку, життєвому досвіду, силам і можливостям.

В основу моральності народна педагогіка кладе любов до Батьківщини ,ставлення людини до праці,до людей і до себе.Наприклад,укр. Народні прислів’я і приказки закликають любити батьківський рідний край(«Кожному мила своя сторона»,»За рідний край-хоч помирай»); за торжество правди,волі,щастя(«По правді роби-доброго кінця сподівайся»,»Хліб сіль їж,а правду ріж»); цінити працю(«Без труда нема плода»); поважати гідність чесної людини(«Хто принижує чужу гідність,той і свою топче»); справжню дружбу(«Для приятеля нового не пускайся старого»)

Також чудовим засобом виховання цих рис є: укр. нар. казки, легенди, пісні, притчи.