53. Україна в роки Першої світової війни.

Перша світова війна розпочалась 1 серпня 1914 як протистояння двох військово-політичних блоків Антанти (Англія, Франція, Росія) та австро-німецького блоку. Українці були змушені вести боротьбу з обох сторін за Росію та за Австрію.

Події на Пд.-Зх. фронті, який проходив через українські землі, розгорталися успішно для російської армії. Війська генералів Брусилова та Рузського виграли Галицьку битву у вересні 1914 і зайняли усю Сх.Галичину, вторглися в Буковину і відтиснули австрійців до Карпат. Були захоплені Львів, Борислав, Дрогобич, Стрий. 22 березня 1915 після облоги оволоділи Перемишлем. Однак російська армія недовго знаходилась на зайнятій території. 1915 становище на фронтах стало змінюватись.В квітні розпочався контрнаступ німецьких і австроугорських військ. Під їх тиском російська армія до осені 1915 змушена була залишити завойовану територію і фронт стабілізувався на лінії Кам’янець-Подільський, Кременець - Дубно.

1916 російські війська під командуванням Брусилова провели вдалий наступ на позиції противника, який дістав назву “брусиловський прорив”, внаслідок якого знову були зайняті Чернівці, Коломия, Броди, Луцьк. З початку 1917 р. німецька та австроугорська армії, перейшовши в наступ, знову потіснили росіян, після чого основна частина західноукраїнських земель опинилась під владою австро німецького блоку. Тривала війна до листопада 1918.

Але на цій даті військові дії не закінчувались. В Україні утв. Центральна Рада в березні 1917р, яка в 1918 проголосила незалежність УНР. Війна продовжувалась між УНР, Польщею, Радянською Росією та білогвардійцями фактично до 1922 р.

54. Переяславський договір 1654 р. З Москвою: причини укладення, зміст та наслідки для України.

На другому етапі Визвольної війни (1649-1654 pp.) боротьба йшла з перемінним успіхом. У той час, коли Хмельницький намагався налагодити зв'язки з сусідніми державами – Волощиною, Трансільванією, Молдавією, Кримом, Туреччиною, Московією, поляки 1651 p. розпочали наступ на Україну. Після того, як козацькі полки були розбиті під Берестечком у 1651 р. і відступили під тиском литовської армії, Хмельницький підписав Білоцерківський договір (1651 р.), за яким гетьманське управління обмежувалося тільки Київським воєводством, реєстр скорочувався до 20 тис, а польська шляхта отримувала право повертатися до своїх маєтків. У 1652 р. польське військо було розбите під Батогом, але в 1653 р. через зраду кримського хана Хмельницький не зміг розгромити основні сили польської армії. Оскільки козаки були знесилені численними битвами, Хмельницький розпочав пошуки воєнного союзника. В 1653 р. Земський собор у Москві після довгих вагань прийняв рішення про прийняття України «під високу руку» московського царя. 8 січня 1654 р. в Переяславі відбулася козацька рада, де позитивно було вирішене питання про союз України та Московії. Після переговорів у Москві в березні-квітні 1654 р. підписано договір «Березневі статті», що за московськими дипломатичними нормами був оформлений як повеління московського царя своєму підданому. Суть статей – підтвердження прав Війська Запорізького на маєтки й землі; встановлення 60-тисячного реєстру; гетьманський уряд за статтями мав контролювати фінанси й податки; залишалися недоторканними права органів влади, Київського митрополита. За договором Московія зобов'язувалася надати воєнну допомогу Україні. Права гетьмана обмежувалися лише в зносинах з Кримом і Туреччиною. Фактично Україна увійшла під протекторат Росії на правах широкої автономії

Значення українсько-московського договору 1654 р.

-Попри недосконалість і недовговічність, українсько-московський договір 1654 р. протягом XVII – XVIII ст. розглядався українцями як найпереконливіший доказ суверенності України.

-Він дав змогу цілком зберегти самостійність щойно створеної Української гетьманської держави.

-Український уряд дістав можливість довести до переможного кінця війну проти Речі Посполитої, а отже, завершити возз’єднання всіх українських земель під своєю владою.

-У міжнародних відносинах договір засвідчував право України на відокремлення від Польщі.Договір був також виявом міжнародного визнання самостійності Української держави, недоторканності встановленої системи соціально-економічних відносин.