
- •1. Теорії походження Київської Русі.
- •3. Київська Русь за правління Володимира Великого
- •4Прийняття Християнства на Русі та його наслідки.
- •5. Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого.
- •7. Феодальні війни та княжі з’їзди Руських князів другої половини XI – початку XII ст.
- •9. Період роздробленості Київської Русі: друга половина XII – перша половина XIII ст.
- •10. Монголо-татарська навала та її наслідки для українських земель.
- •11. Культура Київської Русі.
- •12. Соціальний устрій Київської Русі.
- •13. Галицьке князівство: друга половина XI ст. – 1199 р.
- •15. Причини занепаду Київської Русі та її місце в історії українського державотворення
- •17. Причини виникнення козацтва. Д. Вишневецький. Виникнення Запорізької Січі та її устрій.
- •18. Українське козацтво за гетьманування п. Сагайдачного.
- •19. Релігійна та культурна діяльність братств.
- •20. Берестейська церковна унія: причини і наслідки.
- •21. Козацько-селянські повстання під проводом к. Косинського і с. Наливайка.
- •22. Державний устрій української козацької держави б. Хмельницького.
- •23. Державотворча діяльність гетьмана і. Виговського.
- •24. Політична діяльність гетьмана п. Дорошенка.
- •25. Антимосковський виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки.
- •26. Політика Петра і щодо українських земель після Полтавської битви 1709 р.
- •27. Діяльність гетьмана п. Орлика
- •28. Гайдамацький рух на Україні у хvііі ст.
- •29. Ліквідація російським царизмом української державності у другій половині XVIII ст.
- •30. Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •31. Громадівський рух в Україні.
- •32. Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр. Хх ст. Формування багатопартійної системи.
- •33. Серпневий "путч" 1991 р. Проголошення незалежності України та перші кроки її розбудови.
- •34. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •37. Міжнародне становище унр на початку 1919 р. Війна більшовицької Росії проти унр.
- •38. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї української громадськості
- •39. Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •41. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення.
- •42. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період.
- •43. Встановлення влади Директорії унр. Поясніть відмінності у поглядах між в.Винниченком і с.Петлюрою щодо найважливіших засад внутрішньої і зовнішньої політики унр.
- •44. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п.Скоропадського.
- •45. Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду п.Скоропадського
- •46. Боротьба зунр проти польської агресії
- •47. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
- •48. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р
- •49. Листопадове 1918 р. Повстання у Львові. Утворення зунр.
- •50. Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
- •51. Охарактеризуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •52. Розкрийте суть операції "Вісла".
- •53. Україна в роки Першої світової війни.
- •54. Переяславський договір 1654 р. З Москвою: причини укладення, зміст та наслідки для України.
- •55. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •56. Берестейський мирний договір унр з країнами Четверного союзу: причини підписання, умови, наслідки.
- •57. Антинацистський Руху опору в Україні в роки Другої світової війни.
- •58. Дисидентський рух в Україні, його програмні цілі.
- •59. Політика "радянізації" на західноукраїнських землях в 1939-1941 рр.
- •61. Особливості зовнішньополітичної діяльності незалежної України
37. Міжнародне становище унр на початку 1919 р. Війна більшовицької Росії проти унр.
Доба Директорії характерна значним погіршенням міжнародного становища України, оточеної з усіх сторін ворогами. На заході стояли польські війська, які переважали українські кількісно та якісно. Після повалення гетьманату негайно посилився рух радянських військ в Україну. На південно-східному кордоні зростали російські антибільшовицькі сили під командуванням А.Денікіна. У грудні 1918 р. Антанта, насамперед Франція, висадила в Одесі й інших чорноморських портах 60-тисячну армію.
За умов, що склалися, український уряд не мав підтримки. Німецька й австро-угорська армії, які, згідно з мирним договором з Четвірним Союзом, зобов'язувалися охороняти Україну від більшовицької окупації, були нездатні до боротьби.
Використавши важке становище Директорії, більшовики організували другий похід на Україну. Уряд УНР звертався із запитами щодо воєнних заходів Москви. На них він отримав лицемірну відповідь, що на Україну наступає не військо РСФРР, а воюють між собою війська української радянської влади й Директорії. У січні 1919 р. УНР з усіх боків оточили вороги. З півночі та сходу почали наступати більшовицькі війська. Над Україною нависла смертельна небезпека. 16 січня 1919 р. Директорія оголосила війну Радянській Росії. 24 січня на всій території УНР було введено воєнне становище. Червоноармійські частини після важких боїв біля Харкова, Полтави, Катеринослава, Чернігова зайняли з допомогою отаманів Н.Махна і Д.Терпила, які перейшли на їх бік, майже всю Лівобережну Україну.
5 лютого 1919 р. радянські війська вступили до Києва. Директорія перебралася до Вінниці. У сер. лютого 1919 р. все Лівобережжя було в руках більшовицької армії. У цій ситуації В.Винниченко заявив про свій «відхід від політики». Обов'язки голови Директорії взявся виконувати Симон Петлюра.
Під натиском радянських військ Директорія 6 березня переїхала з Вінниці до Проскурова. Сили її слабнули, а командування Антанти, не надаючи реальної допомоги, висувало щораз нові вимоги. У квітні 1919 р. українське військо та залишки державного апарату опинились у Галичині. Всю Наддніпрянщину зайняли більшовики. Проте їх становище в Україні було дуже непевним. Озброєні селянські маси, яким більшовики не дозволили ділити панські землі, не хотіли задарма давати хліб для вивезення в Росію. Навесні 1919 р. в Україні почалися масові повстання (з 1 квітня по 19 червня 1919 р. - 338 повстань), в основному селянські.
38. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї української громадськості
Могутня хвиля шовінізму охопила всю Європу. Не обійшла вона і Росію, у тому числі й її опозиційні партії. Частина російської колонії у Парижі вирішила навіть добровільно вступити до французької армії. На підтримку імперіалістичної війни виступили і політичні партії країни. На ці позиції стали Товариства українських поступовців (1908 р.), частина Української соціал-демократичної робітничої партії, яку очолював Симон Петлюра. Керівники ж західноукраїнських національних партій з початку війни зайняли виразно антимосковську позицію. На початку війни у Львові з представників трьох політичних партій - національно-демократичної, радикальної й соціал-демократичної - було засновано Головну українську раду на чолі з Костем Левицьким. Це була організація австрійської орієнтації. Вона ставила завдання охороняти інтереси українців в Австрії і закликала всіх українців стати на боці Австрії у війні. Рада створила військову організацію - добровільний легіон Українських січових стрільців для боротьби з російськими військами.
На початку серпня 1914 р. група політичних емігрантів з України (Наддніпрянщини) заснувала у Львові «Союз визволення України», який вів пропаганду ідеї самостійності України у таборах військовополонених українців на території Австро-Угорщини.
Рішуче і послідовно виступали проти тактики оборонства більшовики. Вже 26 липня 1914 р. більшовицька фракція у IV Державній думі виступила проти війни.
Слід відзначити, що частина громадcькості, політичних сил, особливо із УСДРП, підтримувала більшовицьку тактику боротьби: перетворення війни імперіалістичної в громадянську.
Отже,Перша світова війна зумовила негативні тенденції в українському національному русі, що призвело до його розколу в тактиці по відношенні до війни, до майже повної обмеженості легальних можливостей політичної та культурної діяльності.