3. Характеристика особливостей структурного програмування

Структурне програмування використовується для написання складних програм. Основна його ідея полягає у тому, що структура програми повинна відображувати структуру розв’язання задачі так, щоб алгоритм розв’язку був очевидним із тексту програми. При цьому використовуються підпрограми – набір операторів, які виконують потрібну дію незалежно від інших частин основної програми.

Можливість розробки та повторного використання підпрограми відносить таку мову програмування до класу процедурних мов з елементами автоматизації. У рамках такого підходу передбачається й можливість використання стандартних процедур і функцій.

Принципи низхідного програмування лежать в основі формування підходів до розробки програмного забезпечення засобами структурного програмування. Процес проектування і розробки програми у цьому випадку реалізується з допомогою створення і виконання підпрограм, розроблених за принципом “зверху вниз”. Спочатку виділяють основні підпрограми, які виконують глобальні задачі. До них, наприклад, відносять ініціалізацію даних, операції головної та заключної частин програми. Потім кожний з виділених модулів деталізується на більш низькому рівні, розбиваючись у свою чергу на більшу кількість підпрограм. Процес деталізації продовжується до тих пір, поки не реалізується виконання усіх вимог до розв’язку поставленої задачі.

Серед основних переваг такого підходу виділяють:

• структуризацію даних та узагальнення умов розв’язування задачі, що дозволяє програмісту постійно мислити на предметному рівні, не спускаючись до конкретизації умов та операцій виконання алгоритму;

• можливість відкладення написання складних підпрограм на кінець процесу реалізації алгоритму, замінивши їх на перший час простими операторами, що спрощує процес розробки та відлагоджування тексту основної програми;

• можливість окремого відлагоджування та тестування невеликих підпрограм, які є складовими частинами загальної структури алгоритму, що в свою чергу спрощує та полегшує процес відлагоджування та підвищує загальну надійність усієї програми;

• можливість повторного використання розроблених підпрограм та бібліотек стандартних підпрограм, які включені до стандартної поставки інтегрованої системи програмування.

Розглянуті характеристики структурного програмування призводять до значного підвищення продуктивності праці програміста.

Розрізняють два класичних види підпрограм у межах структурного програмування: процедури і функції. Види підпрограм

Процедури	Функції
Виконують окремо виділену групу операторів.	Виконують окремо виділену групу операторів, обчислюють потрібне значення і передають його назад в основну програму. Це значення має певний тип, тому кажуть, що функція має такий-то тип.

У мові програмування Сі ++ поняття “процедури” відсутнє; тут реалізуються тільки функції. У випадку, коли функція ніякого значення не обчислює, то вважається, що вона повертає в основну програму значення типу “ніяке” (void).