4.Суть інтенсифікації сільського господарства .

Суть інтенсифікації сільського господарства полягає у збільшенні виробництва продукції шляхом продуктивнішого використання вже оброблюваних земель та Інших ресурсів завдяки застосуванню нової техніки й технології, сучасних форм організації праці і виробництва.

На початку 90-х років в Україні налічувалося 8.5 тис. колгоспів і 2,7 тис. радгоспів. У них було зосереджено 95% ріллі, вони виробляли 75% валової сільськогосподарської продукції. На одне господарство припадало до 4 тис. га сільськогосподарських угідь.

За час економічної кризи сільське господарство України зазнало значних збитків. За обсягом виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції Україна відкинута майже на 40 років назад, зокрема кількість великої рогатої худоби у всіх типах господарств скоротилася з 24,5 млн. голів у 1990 р. до 12,8 млн. у 1997 р.

Ось чому важливо інтенсифікувати сільськогосподарське виробництво. Основними напрямами інтенсифікації виступають механізація, меліорація, нові технології, підвищення продуктивності худоби і птиці на основі застосування інтенсивних методів кормовиробництва та механізації трудомістких процесів тощо.

Важливе значення у справі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва відводиться

агропромисловій інтеграції, виникненню агропромислового комплексу (АПК). АПК - це якісно новий ступінь розвитку зв'язків і взаємозалежності сільського господарства із суміжними галузями, коли ці галузі зливаються в єдиний механізм, що у процесі відтворення функціонує як єдине ціле. До складу АПК входять такі основні сфери: 1) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування, 2) власне сільське господарство; 3) збирання, заготівля, переробка, зберігання, транспортування сільськогосподарської продукції.

Створення АПК зумовлене розвитком продуктивних сил народного господарства, поглибленням суспільного поділу праці, розгортанням НТР.

Держава активно регулює діяльність АПК через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій для сільського господарства, через заохочення експорту сільськогосподарської продукції та іп.

Важливе значення відводиться аграрним реформам в економічному, юридичному та організаційно-економічному аспекті. В першу чергу це реформа ціноутворення, оподаткування, реальних платежів, заробітної плати тощо в усіх сферах суспільного відтворення.

По-друге, юридичний аспект означає реформи в землеволодінні, землекористуванні й земле розпорядженні.

І накінець, організаційно-економічний аспект передбачає якісне поліпшення процесу управління сільськогосподарськими підприємствами, вивчення передового досвіду та його використання,

Як показує практика, сьогодні агропромислові органи у їх нинішньому вигляді не відповідають вимогам життя. Тому у 90-х роках поступово наростала технологічна деградація аграрного сектора (наприклад, тракторний парк поповнювався менше, ніж на 2% від рівня технологічної потреби, а його зношування в 1997 р. становило майже 80%), це є ознаками ослаблення продовольчої безпеки України. Цьому значною мірою сприяє поступова втрата внутрішнього ринку збуту

сільськогосподарської продукції внаслідок засилля Імпортних товарів, причому нерідко сумнівної якості, що, у свою чергу, є наслідком хибної політики і надмірної лібералізації зовнішньої торгівлі, яку проводить уряд.