2.Предмет політичної економії.

Назва науки «політична економія» походить від грецьких слів «політейя» та «ойкономія». Слово «політейна» означає суспільний устрій. Слово «ойкономія» складається з двох слів: «ойкос» - дім, господарство і «номос» - закон. Назва науки «політична економія» появилася лише на початку XVII століття.

Основою життя суспільства є виробництво матеріальних благ. Для того, щоб люди могли нормально жити, вони повинні мати їжу, одяг, житло та інші матеріальні блага, тобто повинні весь час їх виробляти. Ці блага люди виробляють спільно, групами, громадами. Отже виробництво завжди є суспільним, а праця - діяльністю суспільної людини.

Процес виробництва матеріальних благ включає три елементи: 1) працю людини, 2) предмет праці і 3) засоби праці.

Праця —- це доцільна, цілеспрямована діяльність людини на природу, в результаті якої вона пристосовує її для задоволення своїх потреб. Вона є природною необхідністю, неодмінною основою існування людей. Без праці неможливе саме людське життя.

Предмет праці — це все те на що спрямована людська праця. Предмети праці можуть бути безпосередньо дані самою природою, наприклад, дерево, котре рубають в лісі, руда, яку видобувають з надр землі. Предмети праці, які зазнавали діяння праці, руда на металургійному заводі, бавовна на прядильній фабриці мають назву сировини, або сирових матеріалів.

Засоби праці є всі ті речі, за допомогою яких людина діє на предмет праці і видозмінює його. До засобів праці відносяться в першу чергу знаряддя виробництва, які людина застосовує в своїй трудовій діяльності, починаючи з грубих кам'яних знарядь первісних людей і закінчуючи сучасними машинами. Рівень розвитку знарядь виробництва є мірилом влади суспільства над природою, мірилом розвитку самого виробництва. Тому економічні епохи різняться не тим, що виробляється, а тим, як виробляються матеріальні блага, якими знаряддями виробництва.

Предмети праці і засоби праці разом взяті становлять засоби виробництва. Але самі по собі, без поєднання їх з робочою силою, вони нічого не можуть створити. Тому, засоби виробництва і люди, що приводять їх в дію становлять продуктивні сили суспільства. Вони виражають відношення людей до предметів і сил природи, що використовуються для виробництва матеріальних благ. Однак в процесі виробництва люди не тільки діють на природу, але й перебувають в той же час у певній взаємодії один з одним. Суспільні відносини людей в процесі виробництва матеріальних благ становлять виробничі відносини, які включають: форми власності на засоби виробництва, становище класів, соціальних груп у виробництві, форми розподілу продуктів.

Виробничі відносини визначають відповідні відносини розподілу. Розподіл є зв'язуючою ланкою між виробництвом і споживанням. В суспільних формаціях, де є товарне виробництво, розподіл матеріальних благ здійснюється шляхом обміну товарів.

Виробництво, розподіл, обмін і споживання становлять єдність, в якій визначальна роль належить виробництву. Певні форми розподілу, обміну і споживання в свою чергу мають активний зворотний вплив на виробництво, сприяючи його розвиткові або гальмуючи його.

Таким чином, політична економія своїм предметом має вивчення виробничих відносин в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами. Вона вивчає відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, а значить, економічні закони які керують, управляють вище перерахованими процесами.

При визначенні предмета політичної економії західними економістами, переважають проблеми «рідкісності», «обмеженості ресурсів та ефективності їх використання», «альтернативності вибору», «індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов'язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту», тощо (А. Маршалл, II. Самуельсон, Дж. Робінсон, К.Р. Макконелл, С.Л. Брю).