16. Методи контролю та аналізу ефективності виховання.

До четвертої групи методів виховання відносяться:

- педагогічне спостереження;

- бесіда;

- опитування (анкетне, усне);

- аналіз результатів суспільно корисної роботи;

- виконання доручень;

- створення ситуацій для вивчення поведінки учнів.

У практичній діяльності вчителя важливо вміти використовувати їх під час вивчення окремого учня та учнівського колективу, яке здійснюється за орієнтовними програмами.

Орієнтовна програма вивчення особистості учня:

І. Загальні відомості про учня.

1. Біографічні дані.

2. Соціально-побутові умови.

3. Стан здоров’я.

ІІ. Загальний рівень розвитку учня.

1. Психічний розвиток учня.

2. Інтелектуальний розвиток учня, його ерудиція.

3. Індивідуально-психологічні особливості учня.

ІІІ. Навчальна діяльність учня. Мотиви навчальної діяльності.

ІV. Громадська активність учня.

Орієнтовна програма вивчення учнівського колективу:

1. Склад класу за віком, національністю і статтю.

2. Актив класу. Наявність у нього авторитету серед учнів.

3. Стан згуртованості та організованості класу.

4. Ідейно-політична спрямованість колективу класу.

5. Успішність класу.

6. Громадська робота класу.

7. Кругозір класу. Їх загальний розвиток.

8. Культура поведінки учнів у школі та поза нею. Ставлення до вчителів, батьків і товаришів.

Відомості про учня або колектив, отримані за допомогою одного методу, потребують перевірки іншими методами, щоб гарантувати достовірність і об’єктивність. Дані, отримані у процесі вивчення учня або колективу, слід одразу ж використовувати у виховній роботі з ними.

19. Організаційні форми виховної роботи.

Поняття «форма» означає зовнішній ви­гляд, обрис.

Форма виховання - це зовнішня, організаційна характеристика виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

Важливу роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною.

Позакласною називається різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, її організовує з учнями в позаурочний час педагогічний колектив школи.

Позашкільною роботою називають освітньо-виховну діяльність по­зашкільних закладів для дітей та юнацтва.

До позашкільних установ належать: палаци (будинки) школярів, літні табори відпочинку, дитячі спортивні школи (ДСШ), станції юних техніків (СЮТ), станції юних натуралістів (СЮН), дитячі театри, дитячі бібліотеки, дитячі залізниці, екскурсійно-туристичні станції, дитячі пароплавства, музичні школи та ін.

В Україні діє 2522 позашкільних навчально-виховних закладів, а саме:

812 палаців, центрів творчості дітей та юнацтва, 324 центри (станції) юних техніків, 77 центрів (станцій) юних туристів, 230 центрів (станцій) юних натуралістів), 118 клубів фізичної підготовки юних космонавтів, льотчиків, десантників, парашутистів та інші, в яких навчається понад 1,5 млн. дітей та підлітків. У гуртках технічної творчості навчається 400 тис. учнів, біологічних — 200 тис., туристсько-краєзнавчих — 150 тис., художніх — 500 тис.

Поширюється створення позашкільних навчально-виховних закладів нового типу: навчально-дослідницьких та творчо-виробничих центрів творчості, туризму, краєзнавства, шкіл мистецтва, спортивно-технічних шкіл, клубних закладів, театральних комплексів, соціально-педагогічних комплексів, кіноцентрів, міжшкільних клубів тощо.

За участю вихованців позашкільних закладів щорічно проводяться Всеукраїнські конкурси "Наукова зміна", "Таланти твої, Україно", виставки, олімпіади, турніри, конкурси тощо.

Кожен тип позашкільної установи має свою специфіку виховної роботи з учнями.

Завдання позакласної та позашкільної роботи:

- закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці;

- розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти;

- формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів;

- організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг.

Її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Позакласна та позашкільна робота будується на розглянутих раніше принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:

1. Добровільний характер участі в ній.

2. Суспільна спрямованість діяльності учнів.

3. Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів.

4. Розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості.

5. Зв’язок з навчальною роботою.

6. Використання ігрових форм, цікавість, емоційність.

Під час позакласної та позашкільної роботи використовують різноманітні форми виховної роботи, які використовується для реалізації певного змісту вихо­вання в певних умовах. При цьому змінюється насамперед кількість дітей: одиниці, десятки, сотні.

Тому першим крите­рієм аналізу форм виховання є критерій кількісний. За кількі­стю охоплених процесом виховання школярів форми вихо­вання поділяються на індивідуальні, групові (ко­лективні) і масові.

Види форм виховної роботи:

• масові (читацькі конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, літературні вікторини, зустрічі з відомим людьми краю та ін.),

• групові (політичні інформації, година класного керівника, робота з періодичною пресою, випуск стінної газети та ін.),

• індивідуальні (позакласне читання, колекціонування та ін.).

Число вихованців у групі (колективі) ко­ливається від 5—7 до 25—40, у масових формах верхня межа числа не обмежена.