1. Індивідуальні форми роботи.

• Пропаганда сімейного виховання - з цією метою класний ке­рівник може використати багатий матеріал журналів “Сім’я” , "Світ сім'ї", "Журнал для батьків", "Обдарована дитина" та іншу літературу з сімейно-шкільного виховання.

• Педагогічні кон­сультації - в основі яких лежать відповіді на запитання батьків.

Психолого-педагогічними основами консультації є:

• прихильне ставлення учителів до ініціативи батьків;

• вияв готовності до на­дання допомоги сім'ї;

• конкретні рекомендації і поради з питань, з якими звернулись до педагога батьки.

  2. Групові форми роботи.

При підготовці батьків і матерів до виховання дітей не можна орієнтуватися на озброєння їх тільки певним мінімумом теоретичних знань. Необхідно також вироблення педагогічних умінь, а це досягається лише завдяки участі батьків у різноманітних справах та заняттях, пов’язаних з вихованням дітей. (Гребенников И.В. Школа и семья: Пособие для учителя – М.: Просвещение, 1985. – С.11-12.)

Дослідницько – експериментальна робота сучасних науковців переконує: тільки освіта батьків – нехай навіть гарно організована – ще не дає бажаного результату, адже знання ще потрібно вміти застосовувати.

Серед батьків, які вважають, що у них є достатній мінімум педагогічних знань, далеко не всі здобувають з них практичну користь: 7% прагнуть, але не вміють застосувати знання на практиці, 24% - не завжди застосовують; а 13% - не застосовують взагалі. “Біда мистецтва виховання в тому, зауважував А.С.Макаренко, - що навчити виховувати можна лише на практиці, на прикладі”. [ Макаренко А.С. О “Книге для родителей”. – Соч. В 7-ми т. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1957, т.IV, с.438 ]

Вирішенню вищезгаданих проблем сприяє наступна - групова форма педагогічної допомоги батькам, яка стає все більш популярною сьогодні є психолого-педагогічний тренінг, основними методами якого виступають: групова дискусія, робота в підгрупах, рольові ігри тощо.

Психолого-педагогічний тренінг. Їм зазвичай охоплюють членів декількох родин, що мають схожі проблеми сімейного виховання. Групі учасників (оптимальна кількість якої 10-16 чоловік) пропонуються різні завдання, під час виконання і спільного обговорення яких формуються певні знання та уміння, коректуються погляди і позиції, активізується рефлексивна діяльність. Темами психолого-педагогічного тренінгу можуть бути «Чи знаю я свою дитину», «Як поводитися з агресивною дитиною», «Якщо дитина відстає в розвитку», «Як виховувати дитину без батька» та інші. При вмілому керівництві тренера (педагога чи психолога) учасники тренінгу перетворюється у свого роду групу самодопомоги і взаємодопомоги. Виключаються критика, осуд, створюються умови для відвертого обговорення проблеми, обміну досвідом, знаннями, вираження пережитих почуттів. Регулярні зустрічі - не рідше одного разу в тиждень - забезпечують почуття спільності, цілісності структури. Член групи повинен керуватися власними міркуваннями і уявленнями й одночасно слухати і чути іншого, співпереживати йому, виробляючи почуття спільності, виражаючи невербально свої емоції. Діяльність групи цілком конфіденційна і закрита для сторонніх. У результаті групових зустрічей учасники тренінгів, співбесід підвищують свою психолого-педагогічну компетентність, культуру спілкування, що сприятливо позначається на сімейному вихованні [2, 182].

Заслуговує на увагу педагогів, психологів та батьків тренінгова програма «Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини», яка розроблена групою наших вітчизняних фахівців: О.В.Безпалько, Т.Л.Лях, В.В.Молочним, Т.П.Цюман за матеріалами, що були надані Дитячим християнським фондом, серед багатьох завдань якої - розкриття особливостей розвитку дитини на різних вікових етапах; аналіз різних стилів батьківської поведінки стосовно дітей та їх впливу на процес формування особистості дитини, визначення сутності основних засад усвідомленого батьківства та шляхів їх впровадження. Даний тренінг - детально розроблений інструмент роботи з батьками, який ґрунтується на вільному висловлюванні думок, на пошуку розв'язання різних життєвих ситу­ацій, а не на повчанні чи моралізуванні. Таке навчання є важливою сходи­нкою на шляху психолого – педагогічного просвітництва батьків. Лев Толстой писав: «Виховання здається складною та важкою справою тільки доти, доки ми хочемо, не вихо­вуючи себе, виховувати своїх дітей. Якщо ми зрозуміємо, що виховувати інших ми можемо тільки через себе...то питання про виховання зникає і ли­шається одне питання: як треба жити самому?» [1, 48].

Але проблема впровадження у практичну діяльність вчителів тренінгових методик допомоги батькам у вихованні дітей у сучасній школі ще не достатньо опрацьована. Простежується тенденція не­достатньої теоретичної і практичної обізнаності сучасних педагогів щодо форм роботи з батьками, зокрема методики та організації тренінгових занять по підго­товці батьків до виховання дітей в сім'ї.

Ще одна форма психолого-педагогічного просвітництва, яку можна використовувати у роботі з групою батьків, розроблена психологами та співробітниками Інституту Тренінгу у Санкт-Петербурзі: Н.Ю.Хрящовою, Є.В.Сидоренко, Є.І. Лєбєдєвою, Г.Л.Істріною, знайшла своє відображення у “Тренінгу взаємодії батьків із дітьми”. Концептуальною основою якого є ідея співробітництва дорослого з дитиною, тому основна мета програми - сприяти встановленню й розвитку відносин партнерства і співробітництва батька чи матері з дитиною. Ця тренінгова програма сприятиме розширенню можливостей батьків розуміти свою дитину; поліпшенню рефлексії своїх взаємин з дитиною; виробленню нових навичок взаємодії з дитиною; активізації комунікативності в сім’ї [3, 66].

Отже, під час роботи у тренінгових групах, окрім оволодіння основами знань з психології та педагогіки, батьки розвивають конкретні вміння та навички: попереджати причини виник­нення конфліктів між дорослими членами сім’ї та дітьми, управляти тривогою, здійснювати кон­структивну критику, спілкуватись на засадах емпатії, критично мислити, приймати рішення та інше. В групі батьки дістають можли­вість отримати зворотний зв'язок і підтримку від психолога чи педагога, а також і від інших батьків, які мають такі ж проблеми. У процесі групової взаємодії батьки приймають цінності і потреби інших, оцінюють себе, свої установки, поведінку. В ситуації, контрольованій психо­логом чи педагогом, батьки експериментують з різноманітними стилями відно­син, самостійно пересвідчуються в тому, як ті чи інші принципи, механізми допомагають їх особистісному розвитку, сприяють гар­монізації стосунків з оточуючими. Досвід, набутий батьками у групі, допомагає їм у вирішенні проблем, які часто виникають у міжособистісній взаємодії з власними дітьми та членами родини [4, 508].

• Групи взаємодопомоги батьків.

Як дуже ефективні форми навчання у розв’язанні психолого-педагогічних проблем сімейного виховання зарекомендували себе батьківські групи за кордоном. Найбільше поширення групові заняття з батьками одержали в Америці. Відомо, що фактору родини в США приділяється особлива увага, програми допомоги родині проводяться на федеральному рівні і підтримуються суспільними і релігійними організаціями. Про зростаючу популярність програм, які спрямовані на педагогічну просвіту батьків, свідчить успіх такої організаційно оформленої програми, як «Тренінг ефективності батьків» (“ТЭБ”), у рамках якої за роки її існування було підготовлено 8000 викладачів і пройшли навчання 250 000 батьків (Браун, 1976). Ця програма набула широкої популярності серед батьків і одержала допомогу різних організацій: шкіл, агентств соціальної служби, церков, центрів навчання дорослих, консультативних центрів, муніципальних центрів психічного здоров’я і т.д. [5,14].

Дослідження, проведені Т. Гордоном і його послідовниками, показали, що ті, хто відвідував батьківські групи, легко змінювали стиль виховання, направляючи його на визначені цілі. В міру розвитку здатності до спілкування поліпшувалося взаєморозуміння між батьками і дітьми і зросла здатність дітей самостійно вирішувати свої проблеми [3,18].

2. До колективних форм підвищення педагогічної культури батьків належать:

1. Батьківська школа, що створюється для переконання всіх батьків у необхідності вивчення основ гуманістичної педагогіки, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу. Результатом повинно стати стимулювання намагання поповнювати свої знання, оволодіння практичними навичками виховання дітей у сім'ї.

2. Педагогічний лекторій, метою якого є акцентування уваги батьків на актуальних проблемах виховання. Ця форма забезпе­чує оволодіння батьками систематичними знаннями основ теорії виховання. Його проводять або для батьків учнів одного класу, або окремо для батьків учнів початкових класів, серед­ніх і старших класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, ко­ли спираються на конкретні факти, проілюстровані ці­кавими прикладами з питань сімейного виховання.

3. Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різ­них вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

4. Університет педагогічних знань, який передбачає більш складні, порівняно з попередніми, форми роботи по оволодінню теорією виховання. Навчання передбачає лекційний курс, а та­кож семінарські заняття.

5. Для пропагування педагогічних знань практикують конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сі­мейного виховання з певної проблеми. Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найбільш ак­туальну проблему сімейного виховання («Трудове ви­ховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекра­сне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах бать­ки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

6. Класні батьківські збори - традиційна форма роботи, що проводиться 2-4 рази на рік. Проте методика проведення зборів потребує удосконалення. Одним із підходів до організації класних зборів є проблемне формулювання теми зборів (напри­клад, "Чи можна запізнитись з вихованням доброти?"). Ефективному проведенню таких зборів може допомогти завчасно складений опитувальник у письмовій формі.

7. Тематичні вечори і вечори запитань та відпо­відей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та інших фахівців, причетних до про­блем виховання підростаючого покоління.

8. Для педагогічної пропаганди серед батьків викори­стовують також диспут. Він найприйнятніший за умо­ви, що в класі або в школі сформувався дружний бать­ківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише зба­гачує батьків знаннями з педагогіки, більш тісним кон­тактам з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.