Авторські права та інтелектуальна власність

ням об'єкта інтелектуальної власності в стан, що забезпечує його найбільш ефективне використання, з урахуванням витрат на право- ву охорону, маркетингові дослідження, рекламу тощо, а також роз- мір прибутку суб'єкта господарювання, який створив (розробив) такий об'єкт.

Метод заміщення застосовується для оцінки майнових прав ін- телектуальної власності, заміщення яких можливе та економічно доцільне. Вартість заміщення визначається на підставі інформації про поточну вартість витрат станом на дату оцінки на створення або придбання, приведення об'єкта права, подібного до об'єкта пра- ва інтелектуальної власності, майнові права на який оцінюються, і який за своїми споживчими, функціональними та економічними показниками може бути йому рівноцінною заміною, в такий стан, що забезпечує найбільш ефективне використання.

При цьому поточна вартість витрат зменшується на величину зносу (знецінення) майнових прав інтелектуальної власності, яка визначається залежно від залишкового строку корисного викори- стання об'єкта оцінки методом строку життя. Метод строку життя передбачає визначення зносу шляхом ділення фактичного строку корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який оцінюються, на суму фактичного та залишко- вого строків корисного використання такого об'єкта.

Залишковий строк корисного використання визначається на підставі результатів порівняльного аналізу строків корисного вико- ристання подібних об'єктів права інтелектуальної власності або ви- ходячи із строку чинності майнових прав інтелектуальної власності, що оцінюються. У разі припущення про безкінечно довгий строк ко- рисного використання об'єкта оцінки знос не враховується.

У випадку використання ринкового (порівняльного) підходу

вартість оцінюваного об'єкта визначається ціною, яку може сплати- ти покупець типовому продавцю об'єкта інтелектуальної власнос- ті на певну дату за аналогічний за якістю та корисністю об'єкт на даному ринку, з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів, які враховують відмінності між оцінюваним об'єктом та його анало- гом. Тобто сутність цього методу полягає в порівнянні оцінюваного

Тема 5. Економіка та управління об'єктами прав інтелектуальної власності

об'єкта з іншими, аналогічними за якістю, призначенням і корисні- стю. І хоча це найбільш надійний підхід до оцінки об'єктів інтелек- туальної власності в Україні він практично не використовується че- рез відсутність будь-якої порівняльної бази про результати продажу інших об'єктів.

У рамках кожного підходу існує декілька різних варіантів визна- чення вартості прав, що дозволяє більш точно визначити ринкову ціну конкретного об'єкта інтелектуальної власності. При цьому слід пам'ятати, що розрахунки вартості об'єктів інтелектуальної влас- ності також є творчим процесом. Вони здійснюються лише за пев- них обставин та для конкретних цілей і не можуть використовува- тися в інших умовах. Так, компанія МісгозоЙ; може продавати свій програмний продукт за 500 дол. США, а виходячи на ринки мало- розвинених країн, пропонує той самий продукт удесятеро дешевше. Вважається, що використання об'єктів права інтелектуальної влас- ності у власному бізнесі є найбільш економічно вигідним для творця такого продукту. Але такий спосіб комерціалізації інтелектуальної власності потребує значних стартових витрат.

5.3. Договір на передачу прав на використання об'єктів інтелектуальної власності

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні про- дукти інтелектуальної діяльності перетворилися в один з найваж- ливіших факторів розвитку національної економіки, а комерційна реалізація продуктів творчої діяльності стала головною метою їх правової охорони. На жаль, сьогодні юридична практика щодо за- хисту об'єктів інтелектуальної власності в Україні вкрай обмежена. Це створює певні труднощі під час розроблення договірно-правових документів між суб'єктами прав інтелектуальної власності.

Під час створення та використання об'єктів інтелектуальної власності виникають різноманітні договірні відносини між їх учас- никами, а саме:

■ між роботодавцем і працівником - автором об'єкта інтелекту- альної власності, створеного у зв'язку з виконанням службо- вих обов'язків у процесі його створення;

1А5

143