1. Охарактеризуйте предмет педагогіки вищої школи, її категорії і завдання та зв'язок з іншими науками.

За останні десятиліття серед педагогічних наук України особливо інтенсивно розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває особливості організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закла­дах, специфічні проблеми здобуття вищої освіти, в нашій державі.

Педагогіка вищої школи – це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Предметом педагогіки вищої школи є дослідження закономірностей навчання, виховання та розвитку студентів і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованого фахівця.

Педагогіка вищої школи, що виникла на базі загальної (шкільної) педагогіки, розглядає вищі рівні навчання та виховання дорослої людини (студента).

До основних категорій педагогіки вищої школи належать поняття:

• навчання;

• виховання;

• освіта.

Категорії як найбільш загальні поняття науки в різних галузях педагогіки не різняться за назвами (виховання, навчання, освіта), однак вони мають свою специфіку за­лежно від того, який ступінь навчання розглядають.

Підготовка фахівця з вищою освітою передбачає вихо­вання, професійну освіту і навчання.

Навчання у ВНЗ – це фахова підготовка, що передбачає цілеспрямовану взаємодію викладача та студента, у процесі якої здійснюється формування професійної компетентності (системи дієвих професійних знань, умінь та навичок).

Виховання сту­дентської молоді - це цілеспрямована система роботи з формування протягом навчан­ня у ВНЗ професійно-значущих якостей та готовності самовіддано працювати за обраним фахом.

Осві­та студентів – процес здобуття вищої освіти відповідно до фаху (напряму підготовки), що передбачає оволодіння загальними і професій­ними знаннями, виробничими уміннями і навичками згід­но з профілем.

Осві­та студентів – результат здобуття вищої освіти відповідно до напряму підготовки, що відображений у дипломі про вищу освіту.

Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних ас­пектів, педагогіка вищої школи ставить перед собою такі основні завдання:

• аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти;

• аналіз та розробка змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів в умовах ВНЗ;

• розробка нових технологій навчання і виховання студентів у ВНЗ;

• аналіз традиційних та розробка інноваційних методів контролю і оцінки навчальної діяльності студентів;

• розкриття педагогічних закономірностей формування студента як майбутнього фахівця;

• розробка основних шляхів формування та розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищого навчального закладу.

Реалізація завдань педагогіки вищої школи відбува­ється у процесі її теоретичних пошуків, реальної педаго­гічної практики, постійної спрямованості на її удоскона­лення, на відповідність реаліям сьогодення.

Педагогіка вищої школи, як і інші галузі загальної пе­дагогіки, може розв’язувати поставлені завдання лише у взаємодії з іншими науками.

Вона тісно пов’язана, перед­усім, з науками психолого-педагогічного циклу, таких як:

• історія педагогіки;

• вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих (андрогогіка);

• дефектологія;

• порівняльна педагогіка;

• соціальна педагогіка;

• часткова (предметні методики).

Зміцнюючи й удосконалюю­чи ці зв’язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповід­но до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які до­помагають глибше проникнути в суть навчання і вихован­ня та розробляти їх теоретичні основи.

Так, філософські науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити сутність і мету виховання, об’єктивно врахувати дію загальних закономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й су­спільстві, сприяють коригуванню спрямованості вихован­ня.

Особливе значення для педагогіки вищої школи має її зв’язок із психологією, яка вивчає загальні закономір­ності і механізми функціонування психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв’язків та залежностей.

Кожний розділ педагогіки ґрун­тується на відповідному розділі психології (наприклад, дидактика – на закономірностях функціонування пізна­вальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання – на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління).

Інте­грація наук сприяє виникненню суміжних галузей, на­приклад педагогічної психології, яка зосереджена на вивченні психологічних закономірностей, умов, чинни­ків і механізмів навчання та виховання.

Педагогіка тісно пов’язана із фізіологією. Для розумін­ня механізмів управління фізичним і психічним розвит­ком студентів важливо знати закономірності життєдіяльності організму загалом і окремих його систем.

Останнім часом посилився зв’язок педагогіки з меди­циною. Зумовлено це передусім процесами гуманізації виховання, а також серйозними проблемами, пов’язаними із здоров’ям громадян країни.

На стику екології, біо­логії, медицини, психології виникла спеціальна наука про здоров’я – валеологія.

Оскільки педагогіка вищої школи є наукою соціаль­ною, актуальні її зв’язки із соціологією – наукою про ста­новлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і процесів; про механізми і принципи їх взаємодії.

Нові можливості для дослідження процесів виховання і навчання відкриває перед педагогікою кібернетика. Використовуючи її дані, педагогічна наука розробляє за­кономірності, способи і механізми управління навчальним процесом.

Послуговується педагогіка і відомостями юриспруден­ції, економіки, екології, етнографії, етнології, історії, тех­нічних наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.

Зв’язки педагогіки вищої школи з іншими науками зу­мовлені спільністю їх об’єктів і реалізуються як взаємо­вплив, взаємодія, взаємопроникнення.