3. Феноменологія е.Гуссерля.

ПДФ ФОРМАТ

4. Вплив ідей Гуссерля на розвиток філософії мови, герменевтики та різних галузей гносеології в хх ст..

3 феноменології Е Гуссерля починається новий етап розвитку європейської філософії. Видатні мислителі XX ст. використали основні поняття і метод гуссерліанського вчення. М. Гайдеггер а пізніше Ж.-П. Сартр застосову

«Якщо я розглядаю історицизм як теоретико-пізнавальну хибну думку, котра через свої суперечливі наслідки повинна бути так само енергійно відкинута, як і натуралізм, то все ж я хотів би ясно підкреслити, що цілком визнаю величезне значення «історії» в широкому розумінні для філософа. Для нього відкриття загального духу настільки ж важливе, як відкриття природи».

Е. Гуссерль

вали метод для дослідження фундаментальних понять буття, часу, людського існування і свободи; М. Шелер - для розвитку ідей філософської антропології і аксіології; М. Мерло-Понті - для аналізу свідомості і сприйняття в концепції «феноменального тіла»; Н. Гартман - для побудови нового варіанта реалізму. Особливе застосування ідеї Е. Гуссерля знайшли у соціології знання, яка сформувалася в XX ст. У радянській філософській традиції видатними представниками феноменології були Г. Г. Шпет і М. К. Мамардашвілі.

Вплив гуссерліанства пояснюється новим уявленням про предмет філософії та її мету. Філософія - це не якась система висловлювань і доказів, а зусилля, котре змушує об'єкт «проявитися», інтуїтивне «роблення його очевидним». Для Е. Гуссерля найвищий принцип філософії - не картезіансько-кантівський принцип «я мислю», а принцип «я можу», тобто інтуїція - очевидна і така, гир робить очевидне. Об'єктивним корелятом «я можу» виступає те, що Гуссерль називає горизонтом. Горизонт - це спектр можливостей прояву об'єкта, всередині якого визначено коло решти актуальних інтенцій одного і того ж об'єкта Філософія, таким чином, постає, згідно з Гуссерлем, як інший спосіб прожити природне життя, виходячи не з віри в його реальність, а з прояснення його сутності. При цьому феноменологія залишає самі речі такими, якими вони є: якщо вони ірраціональні - то ірраціональними, якщо раціональні -то раціональними. Феноменологія визнає апріорність буття сутності відносно реальності факту. Будь-яке об'єктивне буття інтенційно засновується на бутті чистої свідомості

Заслуга Е. Гуссерля полягає в новій філософській інтерпретації проблеми свідомості Він аналізує свідомість не з точки зору її змісту (це справа психології як фактуальної науки), а з точки зору її інтенційної мети (ноеми). Ноема - це те дещо, яке виявляє себе у свідомості і тільки завдяки свідомості, але не є ні нею самою, ні її частиною. Будь-який спосіб свідомості має свою ноему. Наприклад, акт оцінки як свій ноематичний корелят має існуючу об'єктивно і незалежно від нього цінність. При цьому смисл ноеми залежить не від свідомості, а від самої ноеми. Але тим, що об'єкт володіє ноематичним смислом, він зобов'язаний свідомості

Для дослідження свідомості Е. Гуссерль використовує поняття

«Особливо щодо об'єктивного світу реальностей феноменологія не займається нічим іншим, окрім розтлумачення смислу, яким цей світ володіє для всіх нас до будь-якого філософствування, черпаючи його, скоріше за все, тільки з нашого досвіду, - смислу, який може бути філософськи розкритий, але ніколи не може бути змінений».

Е. Гуссерль

«чистої свідомості» як принципово непредметної і вільної від усього, що не є свідомістю. Будь-який предмет повинен бути «схоплений» тільки як корелят свідомості Предмет при цьому не перетворюється на свідомість, в якій немає нічого, крім значень. Інтенційним корелятом очевидності є Істина. Логічна очевидність виступає лише як окремий випадок інтенційної очевидності

• Важливе значення має гуссерліанське поняття «життєвого світу». Він є докатегоріальною галуззю суто людських «смислових формацій», первісних щодо розвитку науки і не зникаючих з її розвитком. Тільки філософія в її феноменологічному варіанті може сказати щось стосовно людини як суб'єкта вільного вибору і залишити людині свободу виходу до нових горизонтів Тільки феноменологія встановлює зв'язок з «життєвим світом», світом комунікативної і смислової інтенційності

ВИСНОВКИ

Феноменологія розглядає зовнішній світ як такий, котрий даний суб'єкту в потоці феноменів. Філософ має будувати всі свої висновки, виходячи з цього факту існування феноменів, які повинні підлягати послідовному аналізу. Феноменологічний метод досить популярний у світовій філософії і науці. Вважається, що він гарантує від сповзання в крайнощі науки, котра оперує поняттями, за якими не видно барв, звуків, запахів життєвого світу. Це характерно для європейських наук, які через це перебувають у стані кризи, в лещатах формалізму, сцієнтизму і техніцизму. Феноменологія розглядає наукові ідеалізації (лінії, точки, осі координат тощо) як деякі по-межові суб'єктивні творення. Найбільш повно життєвий світ дано суб'єктові не в ідеалізаціях і взагалі в поняттях, а в ейдосах, які утворюють потік свідомості. Феноменологія застерігає від забуття життєвого світу. Подолання кризи наук уможливлюється не інакше як на основі феноменологічних рекомендацій і рецептів. Здійснення феноменологічної редукції, тобто аналізу потоку феноменів, дає змогу виявити справжні смисли. Оскільки свідомість завжди спрямовується на предмет, вона є інтенційною. Оперуючи феноменами, філософ має справу не тільки із зовнішнім, але і з внутрішнім світом людини. Важливе значення має категоріальна інтуїція, механізм якої полягає в наступному: хочеш виявити сутність речей -конструюй розмаїття переживань про них.

Сучасна феноменологія сприймає майже всі положення феноменології Гуссерля, долаючи водночас його ригоризм по відношенню до науки. Серед головних постають проблеми європейського людства (цивілізованого людства як такого), його життя і кризи, пошуки взаєморозуміння Сходу і Заходу, всього світу в опорі на спільні цінності, пошуки нового типу гуманізму. Проблема інтерсуб'єктивності, усвідомлення другого "Я", моральних установок відношення до нього у сучасній феноменології все більше переноситься в площину подолання об'єктивації моральних стандартів, їх відчуження від людини і перетворення у внутрішні установки для індивіда. Особлива увага приділяється тут моральним почуттям людини, які не ототожнюються ні з інстинктами, ні з емоціями, а розглядаються як складний комплекс мотивацій людської діяльності через осмислення життєвого світу. Посилюється вихід феноменології на зв'язки з гуманітарними науками про людину, де наголошується на необхідності інтеграції методів і підходів при вивченні людини. Здійснюється це на загальному фоні різкої полеміки з тими, хто зводить людину тільки на біологічну основу.

Нового звучання набуває в сучасній феноменології проблема інтенціональності завдяки її зближенню з логікою під впливом праць фінського логіка Я. Хінтікки і норвезького філософа Д. Феллесдала. Крім інтенціональності тут розглядаються проблеми можливих світів, горизонту і горизонтальності, які з феноменології перейшли в логіку і математику.

Ідеї Гуссерля мали помітний вплив на російськомовних філософів, тим більше, що погляди, близькі до нього, в Росії обстоювали В. Соловйов, С. Трубецькой, М. Лось- кий (останній ще в 1906 р. посилався на праці Гуссерля). В 1909 р. вийшов перший том "Логічних досліджень" Гуссерля за редакцією С. Франка. Лекції Гуссерля в Геттінгенському університеті слухали Ф. Степун, С. Франк, Б. Яковенко, Д. Чиженський, С. І. Гесен. З Гуссерлем був знайомий і підтримував дружні стосунки Л. Шестов. Ідеї Гуссерля в Росії розвивали Г. Ланц, А. Салагов, Б. Яковенко, І. Ільїн та його дружина Н. Вокач. У Києві, посилаючись на праці Гуссерля, читав курс логіки і психології В. Зеньковський, в першій половині XX ст. методологічні засади феноменології знайшли своє примінєння в працях Г. Шпета.