19

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………..3

Розділ I. Типи охоронних територій

1. Заповідники……………………………………….

2. Заказники………………………………………….

3. Національні парки……………………………….

4. Пам’ятки природи………………………………

Розділ II Сучасний стан природоохоронних територій Городищини

2.1

22

2.2.1.

Висновки…………………………………………………………………

Список використаних джерел…………………………………………

Додатки вступ

Всі чули слова «заповідний», «заповідник», «національний парк», «заказник», проте більшість українців не можуть прийнамні для себе пояснити співвідношення і значення цих понять. Природно-заповідний фонд чи не найпопулярніша причина непорозумінь та суперечок серед усіх природних і екологічних тем. Незнання категорій, режиму й механізму охорони і навіть самого змісту поняття «ПЗФ» приводять до того, що люди не поважають, не шанують і плюндрують заповідні об’єкти. Це призводить до катастрофічних наслідків.

Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів , що перебувають під особливою охоронною.

Історія нас вчить, що мудрість будь-якого народу проявляється в тому, як зберігаються природні умови, та використовуються природні ресурси, добробут сучасних і майбутніх поколінь.

Питання охорони природного середовища та раціональне використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує людство.

У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха.

Мета дослідження: ознайомитися з природоохоронними об’єктами України, проаналізувати сучасний стан навколишнього середовища на прикладі природоохоронних територій Городищенського район.

Об’єкт досліджень: елементи ПЗФ, а предметом досліджень є сучасний стан в Україні та Городищенському районі.

Методи досліджень: вивчення літератури та інших джерел інформації, аналіз документів щодо стану навколишнього середовища, методи емпіричного дослідження.

Аспект дослідження: методи дослідження, та стан прироохоронних територій в Україні на Черкащині та, зокрема, в Городищенському районі.

Результати роботи можуть бути використаними на уроках біології, географії, для екологічної роботи в навчальних закладах.

Розділ і Основні типи природоохоронних територій

1.1. Заповідники

Заповідник — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Згідно з МСОП  класифікується як природоохоронна територія категорії I a. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою, як  резервати тварин і рослин. В Україні перебувають під охороною держави. Головні функції українських заповідників — збереження  генофонду  флори  і фауни, охорона непорушених чимало порушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.

Природні заповідники України – це природоохоронні, науково-дослідні установи державного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування.[5]

Природоохоронний фонд України складають заповідники світової слави. Україна славиться ними. Розглянемо деякі з них.

Асканійський державний заповідник, селище Асканія - Нова Чаплинського району Херсонської області.

До складу заповідника входить всесвітньо відомий Асканійський цілинний степ, зоопарк і дендропарк. Всі три об’єкти підпорядковані Українському науково-дослідному інституту тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова, який створено на базі заповідника у 1932 році.

Площа заповідника складає 33307,6 га з них 11054 га – «абсолютно заповідна» степова зона. Територія заповідника розділена на три великі частини: «Північну», «Великий Чапельський під», та «Південну».

Під охорону підлягають переважно багаторічні трави (51%). Тваринний світ зберіг свою аборигенну фауну, за винятком великих ссавців і птахів.[6]

Загалом в нашій країні 4 біосферні заповідники і 17 природних більш відомих заповідників .

На мою думку, надзвичайно важливо, щоб заповідники працювали. Загалом все залежить від людини. Ми маємо світову славу завдяки заповідникам, які створила сама людина.