4. Затвердження мпдод місцевою владою

Забезпечивши широкий форум для формування та обговорення МПДОД, цілком логічно запропонувати план для затвердження на сесії місцевої ради. Причому МПДОД можна затвердити або в такому вигляді, як його подано, або ж включеного складовою частиною до інших планів - скажімо, стратегічних планів розвитку міста чи вже затверджених екологічних програм тощо. Важливо, щоб не вихолостити МПДОД, щоб він не втратив своїх істотних моментів, щоб не перетворився на пропагандистську акцію. Аби напевне уникнути цього, варто мати у складі ГЗС активних депутатів, які знають суть питання і забезпечать у майбутньому моніторинг проходження документа в коридорах влади.

5.5 Особливості запровадження мпдод для малих поселень

Найважливіше завдання етапу: громадський контроль за ції конанням МПДОД.

Головні дійові особи: місцева влада, ГЗС.

Термін: упродовж часу реалізації МПДОД.

Очікуваний головний результат: послідовне виконання спланованих заходів МПДОД

На нашу думку, чи не найзначнішим методичним підходом у розробці місцевих планів дій для охорони довкілля сільських іромад є такий, що базується на об'єднувальному ландшафтному елементі, зокрема на річковій системі (басейновий підхід). У сільських районах екологічні проблеми особливо загострюються вздовж річкових долин, оскільки поселення, як правило, стоять вздовж річок (це властиве більшості території України). Кожен населений пункт, розміщений нижче, за течією, відчуває на собі наслідки господарської та побутової діяльності всіх населених пунктів, розміщених вище, проти течії.

6. Реалізація та моніторинг мпдод

6.1 Реалізація мпдод

Хочемо наголосити на тому, що реалізацію окремих елементів МПДОД можна і треба розпочинати ще перед його остаточним затвердженням. Це дає такі переваги:

• учасники процесу мають додаткову мотивацію для продовження роботи, коли бачать конкретні результати й успіхи;

• побачивши перші позитивні зміни, а то й просто конкретну діяльність, громада з більшою прихильністю й увагою ставиться як до програми в цілому, так і до її ініціаторіи зокрема, що сприяє налагодженню діалогу та співпраці;

• представники органів влади вищого рівня, побачивши активність на місцях, сприяють у збільшенні обсягів фінансування на потреби цих конкретних громад;

• у ході практичної діяльності відбувається корекція запланованих заходів, оцінюється їх реалістичність.

6.2 Моніторинг мпдод

Після того, як почалося впровадження плану, дуже важливо організувати моніторинг досягнутих результатів. Ми не виділяємо моніторингу як наступного етапу діяльності, бо його належим, здійснювати на регулярній основі протягом усього процесу. Система моніторингу дає можливість:

• порівняти отримані результати з визначеними в плані метою цілями й завданнями;

• з'ясувати, наскільки вдалося наблизитися до досягнення очікуваних результатів;

• визначити, як дотримуються терміни виконання завдань.

Першим кроком у моніторингу й оцінюванні є аналіз передбачених МПДОД екологічних задач та індикаторів проекту. Далі конче треба створити систему звітності, завдяки чому можна фіксувати роботу всіх виконавців. Така система забезпечить відповідальність усіх виконавців.

Система моніторингу складається з переліку цілей, завдань та індикаторів; системи звітності; інформації про стан довкілля перед початком проекту; системи одержання інформації про хід реалізації проекту.

Оцінювання проекту передбачає порівняння фактичних результатів із визначеними у МПДОД завданнями. Одним із найважливіших аспектів процесу оцінювання є те, що він дає виконавцям проекту конкретні дані, корисні для коригування роботи. Дуже бажано інформували жителів громади про результати впровадження проекту й обговорити з ГЗС їхню реакцію.

Процес розроблення МПДОД можна представити певною послідовністю дій, як зображено на схемі, що на початку 10 розділу. Загальна тривалість роботи над проектом проекту становить 5-7 місяців. Впровадження пріоритетних заходів триває від 1 місяця до 1 року.

Поряд з розв'язанням місцевих екологічних проблем територіальні громади можуть опікуватись вирішенням соціальних проблем і поліпшенням добробуту населених пунктів.

У цьому відношенні заслуговує на увагу досвід діяльності територіальних громад в інших країнах (Узбекистані, Вірменії, Болгарії, Португалії) щодо налагодження базової медичної допомоги, розвитку соціальної і природоохоронної інфраструктури, наданню послуг, регулятивній, інформаційно-просвітницькій і консультативній діяльності.

Вирішення зазначених проблем потребує значних фінансових витрат. Акумулювати фінансові ресурси можна шляхом співпраці муніципалітетів.