3.2. Формування громадою бачення свого майбутнього

Найважливіше завдання етапу: для даної громади створити модель майбутнього, на наближення (досягнення) до якої треба орієнтувати розроблення МПДОД. Головні дійові особи: ГЗС за участю всієї громади. Очікуваний головний результат: викладена у формі документа картина «ідеального майбутнього» для громади; у цій картині можна відобразити пріоритетні напрямки

Розпочинати оцінювати довкілля з «бачення» буде доцільно, якщо члени ГЗС достатньо обізнані з місцевими екологічними проблемами й стосунки в групі дружні. Бачення майбутнього, сформульоване на початковій конференції перед початком процесу оцінювання, має риси, властиві баченню сталого збалансованого розвитку громади, тому що окрім екологічних питань бере до уваги ще й соціальні та економічні аспекти майбутнього. У цьому контексті наголосимо, що такий підхід якнайкраще відповідає духові «Порядку денного на XXI століття». Як приклад, наведемо бачення свого майбутнього громадою Баштанки, сформоване в результаті бурхливих дискусій та викладене в документі: „Через 5-20 років Баштанка це місто-сад із вирішеними екологічними проблемами; зелене; спортивне; молоде; студентське; з унікальним культурним середовищем; зв'язане зі світом сучасними екологічно чш тими комунікаціями. Місто добробуту, громадянського суспільства, має високий рівень якості життя, люди п'ють чисту (джерельну) воду

3.3. Оцінювання стану довкілля

Найважливіше завдання етапу: дати характеристику стану навколишнього природного середовища місцевої громади на теперішній час.

Головні дійові особи: ГЗС, координатор, органи місцевого самоврядування, екологічні служби. Термін: 2 - 2,5 місяця.

Очікуваний головний результат: створення загальної картини місця проживання громади на основі зібраної з доступних джерел інформації про екологічний стан повітря, води, грунту.

Оцінювання стану довкілля складається з таких кроків:

• створення документа, який має назву «Бачення громадою свого майбутнього»;

• складання переліку (ідентифікація) екологічних проблем;

• вибір методу оцінювання стану навколишнього середовища;

• ранжування екологічних проблем;

• анкетування в місцевій громаді для формування переліку екологічних проблем і визначення їх важливості для тгромадян;

• організація оцінювання стану довкілля експертами;

• складання звіту про стан довкілля місцевої громади й обговорення його на загальних зборах (форумі громадськості).

Ідентифікація проблем

Оцінювання стану навколишнього середовища громадянами формується на основі зібраної інформації про проблеми довкілля на території громади. Цей крок окремі автори називають «виявлення або ідентифікація екологічних проблем». Перш ніж розпочати роботу, належить «мозковим штурмом» та іншими способами сформувати перелік проблем. Не кваптеся зразу відкинути проблеми, на ваш погляд, малозначущі, бо вони можуть виявитися головними. Список може вийти громіздким. Оджнак, описані далі методики дозволять його значно скоротити. Щоб сформувати перелік проблем, зокрема на зборах ГЗС, люди називають екологічні проблеми, які, по-їхньому, впливають на

• здоров'я;

• навколишнє природне середовище;

• якість життя.

Аналогічну роботу виконують експерти, запрошені до співпраці. Однак вони використовують формалізовані методики для наукового та статистичного оцінювання й документування екологічних проблем. Досить часто обидва підходи поєднуються, що уможливлює об'єктивну оцінку серйозності проблеми на підставі наукових даних і з врахуванням того, як громадяни відчувають ту чи іншу екологічну проблему у своїй громаді. Користь спільного обговорення й визначення переліку екологічних проблем ще й у тому, що відбувається інформування громадськості про екологічні проблеми, які, можливо, перебували поза увагою, й направляються хибні уявлення про ці проблеми.

Експертне оцінювання стану довкілля

Вибір методу оцінювання. Оцінювання стану навколишнього середовища є ключовим елементом розроблення програми МПДОД. Таке оцінювання - це, власне, актуальна характеристика екологічної ситуації у громаді, вона дає можливість громадянам створити загальну картину місця їхнього проживання, екологічного стану повітря, води й землі. Екологічна оцінка описує вплив чинників забруднення ґрунтів, води, повітря, вплив змін у світі рослин та тварин, у геологічному середовищі на загальний стан довкілля, здоров'я людей, якість їхнього життя.

Оцінюють стан довкілля як звичайні громадяни, так і експерти. Перед початком оцінювання треба визначити його масштаби. Опираючись на Бачення громадою свого майбутнього, ГЗС має для себе вирішити:

1.На яку перспективу зорієнтувати свій план (рік, два, п'ять чи більше).

2.Яку територію належить охопити плануванням (тільки в межах своєї територіально-адміністративної одиниці чи ширше - разом із територією сусідньої громади, району, в межах басейну річки).

3.Проблеми яких типів доведеться оцінювати (можна обмежитися типовими міськими проблемами: транспорт, сміття; можна розглянути й спільні проблеми, як-от правий і лівий береги ріки; можна орієнтувати оцінку на майбутнє, як варіант сталого розвитку).

4.Чи розглядати тільки поточні проблеми, чи також і ті, що, можливо, постануть у майбутньому.

Встановивши такі рамки, можна починати процес оцінювання.

Оцінку стану довкілля громадяни формують у результаті збирання інформації про його проблеми на території громади. Окремі автори називають цей етап виявленням або ідентифікацією екологічних проблем, про що написано вище.

Зібрану екологічну інформацію систематизують так, щоб можна було визначити:

• який фактор загрожує здоров'ю, навколишньому середовищу та якості життя;

• джерело загрози здоров'ю, навколишньому середовищу, якості життя;

• частоту й тривалість впливу;

• територію, що перебуває під впливом загрозливого фактора;

• кількість людей, що перебувають під впливом загрозливою екологічного фактора;

• соціальну чи демографічну групу, яка переважно перебути під впливом загрозливого екологічного фактора.

Зібрана інформація про стан довкілля є основою для визначення гостроти загрози, ступеня її впливу на навколишнє середовище, здоров'я, якість життя людини. Труднощі постають, коли є потреба порівняти гостроту загроз для трьох згаданих раніше об'єктів впливу і визначити ранг (ступінь загрози, гостроти) еколомчіних проблем. Для цього спочатку встановлюються критерії оцінки і шкала загроз.

Для шкали загроз зазвичай приймають чотири градації:

1. Низька (Н);

2. Середня (С);

3. Висока (В);

4. Катастрофічна (К).

Ранжування проблему складання і обговорення звіту.

Після того, як побудовано матриці, їх класифікують за ступенем небезпечності, тобто ранжують по всіх екологічних проблемах. Іноді це називають ранжуванням проблем. Ранг еколомчних проблем говорить про те, які вони і який ступінь їх небезпеки (гостроти) для природи й людини. Найгостріші - це ті, що викликають катастрофічні наслідки, далі йдуть високі, середні й низькі. Практика показує, що така методика дозволяє виявити 20 - 40 проблем, які хвилюють громадян. Після аналізу й систематизації це число вдається звести до п'ятнадцяти-двадцяти.