3. Заходи щодо запобігання банкрутству

Засновники (учасники) боржника — юридичної особи, власник майна, цент­ральні органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду­вання в межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчас­них заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом стосовно дер­жавних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, суб’єктів підприємницької діяльності, здійснює державний орган з питань банкрутства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» державний орган з питань банкрут­ства (самостійно)

1.сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом;

2.пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідато­рів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотку, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випад­ках, передбачених цим Законом;

3.організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

4. Здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, лік­відатори);

5. забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо від­сутнього боржника;

6. здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, що­до яких порушено провадження у справі про банкрутство, вста­новлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим ін­формації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприєм­ства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

7. організовує проведення експертизи фінансового станови­ща державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її роз­гляду господарським судом у разі призначення судом експерти­зи та надання відповідного доручення;

8. готує на запити суду, прокуратури або іншого уповнова­женого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;

9. готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів Украї­ни у встановленому порядку типові документи щодо здійснен­ня процедур банкрутства;

10. виконує інші передбачені законодавством повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ГК власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учас­ники) суб’єкта підприємництва, що виявився неплатоспромож­ним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть подати йому фінан­сову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобо­в’язань перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо спла­ти податків і зборів (обов’язкових платежів) та відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

Досудова санація державних підприємств провадиться за ра­хунок коштів державних підприємств та інших джерел фінан­сування. Обсяг коштів для проведення досудової санації держав­них підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних під­приємств за рахунок інших джерел фінансування погоджують­ся з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення про проведення досудової санації державних підприємств прий­мається одноособово власником майна боржника або уповнова­женим ним органом у разі виявлення ознак неплатоспромож­ності підприємства. Кредитори повідомляються про прийняте рішення керівником державного підприємства в 5-денний тер­мін.

У роботі робочої групи можуть брати участь кредитори.

Термін про ведення досудової санації не повинен перевищу­вати 12 місяців. У разі необхідності він може бути подовженим не більш як на 6 місяців.

Робоча група готує план санації і передає його на затверджен­ня уповноваженому органу (власнику), який у місячний строк затверджує або відхиляє запропонований робочою групою план.

6