Лекція № 8 визнання суб'єкта підприємництва банкрутом План

1. Поняття банкрутства. Сторони та учасники процедури банкрутства.

2. Підстави для застосування банкрутства.

3. Заходи щодо запобігання банкрутству.

1. Поняття банкрутства. Сторони та учасники процедури банкрутства

Згідно з ч. 2 ст. 209 ГК Банкрутство - це нездат­ність боржника відновити свою платоспроможність та задоволь­нити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосу­вання визначеної судом ліквідаційної процедури.

Сторонами у банкрутстві є кредитори (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут). Борж­ником і кредиторами можуть бути як юридичні особи, так і фі­зичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно з ч. З ст. 214 ГК не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, державні підприємства, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Положення не застосовуються до юридичних осіб—підприємств, що є об’єк­тами права комунальної власності, якщо стосовно них виключ­но на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів ("нерезиденти":фізичні особи та юридичні(іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;) регулюється законодавством України, якщо ін­ше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Боржник - це суб’єкт, неспроможний виконати зазначені грошові зобов’язання протягом трьох місяців після настання встановле­ного строку їх сплати.

Боржник набуває статусу банкрута в разі прийнят­тя господарським судом постанови про визнання боржника бан­крутом.

Кредитор — це юридична або фі­зична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені до­кументами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування та інші види загальнообо­в’язкового державного соціального страхування, податків і збо­рів (обов’язкових платежів).

Закон виділяє два види кредиторів — конкурсних і поточ­них.

Конкурсні — це кредитори за вимогами до боржника, які ви­никли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні — це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про бан­крутство.

Особливе місце в процедурі банкрутства належить арбітра­жному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору)..

Арбітражний керуючий це фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів і яка має ліцензію, видану в установленому законо­давством порядку, та діє на підставі ухвали господарського су­ду.

Відповідно нової редакції закону від 2011 р. змінений статус арбітражного керуючого, який замість суб’єкта підприємницької діяльності став суб’єктом незалежної професійної діяльності.