- •Страхування як особливий вид підприємницької діяльності і перспективи його розвитку в Україні та світі.
- •Товариства взаємного страхування: переваги та перспективи розвитку в Україні.
- •Управління процесом створення та реєстрації страхових організацій.
- •Зміст пакету необхідних документів, які подаються для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності, порядок їх подання та розгляду.
- •Вимоги до провадження страхової діяльності.
- •Акціонерна форма страхових товариств, її переваги та перспективи розвитку.
- •Зміст і функції страхового менеджменту.
- •Сутність та складові ресурсного потенціалу страхової організації.
- •Управління вартістю страхової компанії.
- •Життєвий цикл страхової організації та його вплив на структуру її управління.
- •Лінійна структура організації управління страховиком, її переваги та недоліки.
- •Лінійно-функціональна структура управління як найбільш розповсюджена в страхуванні.
- •Лінійно-штабна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Дивізіональна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Характеристика систем організації роботи страхових компаній з філіями.
- •Виконавчі органи управління страховою організацією та їх функції.
- •Ліга страхових організацій України та інші об’єднання страховиків, їх роль в управлінні страховою справою.
- •Об’єднання страховиків та їх роль в організації діяльності страхових організацій.
- •Функції й роль Держфінпослуг у забезпеченні нагляду за страховою діяльністю.
- •Стратегічний менеджмент, його структура й зміст основних елементів та етапів у страхуванні.
- •Стратегія страхової організації як генеральна програма дій.
- •Сутність стратегії страхової організації та її види.
- •Процес розробки стратегії страхової організації.
- •Визначення місії, цілей та завдань страховика.
- •Бізнес-план: структура та характеристика його окремих розділів.
- •Порядок опрацювання, розгляду й затвердження бізнес-плану.
- •Особливості бюджетування в страхових організаціях.
- •Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу.
- •Роль страхової статистики та бухгалтерського обліку в інформаційному забезпеченні управління страховою організацією.
- •Комерційна таємниця та способи її забезпечення в страхових організаціях.
- •Програмний комплекс страхової організації: завдання, механізм функціонування та роль у формуванні ефективних бізнес-процесів та прийнятті управлінських рішень.
- •Сутність і завдання страхового маркетингу.
- •Маркетингова служба страховика та її функції.
- •Маркетингові дослідження: завдання, види та форми.
- •Розробка та просування нових видів страхових послуг.
- •Зміст плану маркетингу.
- •Управління рекламною діяльністю страховика.
- •Побудова ефективної системи продажу: канали та мотивація надання страхових послуг.
- •Страхові агенти, їх види та основні функції.
- •Страхові та перестрахові брокери: функції та організація діяльності.
- •Нові форми страхового посередництва.
- •Ризик: поняття, класифікація та значення в управлінні страховою компанією.
- •Ознаки ризиків, що можуть бути прийняті на страхування.
- •Управління відбором ризиків на страхування з метою формування та забезпечення збалансованості страхового портфеля.
- •Сутність тарифікації. Вимоги до побудови тарифікаційної системи.
- •Страховий тариф як ціна за страхову послугу. Структура тарифу.
- •Основні методологічні підходи здійснення актуарних розрахунків.
- •Тарифна політика, її цілі та принципи.
- •Андерайтинг у страхуванні: сутність, види та основні завдання.
- •Основні завдання ідентифікації ризиків.
- •Служба врегулювання претензій: її завдання та місце в страховій компанії.
- •Процедура та етапи врегулювання страхових претензій.
- •Дії сторін договору в разі настання страхового випадку.
- •Документальне оформлення страхової претензії. Розрахунок страхових виплат.
- •Особливості врегулювання претензій у страхуванні життя.
- •Процедура оформлення страховиками регрес них позовів.
- •Формування ефективної служби безпеки та механізм її взаємодії з іншими підрозділами страхової компанії.
- •Грошові потоки страховика: сутність та види.
- •Фактори, що зумовлюють особливості грошових потоків у страхових організаціях.
- •Грошові потоки в операційній діяльності страховика.
- •Організація управління процесом мобілізації доходів страховика.
- •Зароблена страхова премія: сутність та порядок визначення.
- •Управління витратами страховика.
- •Управління процесом формування та розподілу прибутку страхової організації.
- •Рух грошових коштів зумовлений інвестиційною та фінансовою діяльністю страховика.
- •Поняття фінансової надійності страховика та методи її забезпечення.
- •Вплив тарифної політики страховика на фінансові результати.
- •Роль перестраховувальних програм у збалансуванні страхового портфеля.
- •Поняття технічних резервів. Склад технічних резервів згідно із Законом України «Про страхування».
- •Резерв незароблених премій та порядок його формування.
- •Види резерву збитків та порядок їх формування.
- •Резерв коливань збитковості та порядок його формування.
- •Резерв катастроф та порядок його створення.
- •Управління інвестиційною діяльністю страховика.
- •Нормативи та напрямки розміщення страхових резервів.
- •Вплив структури розміщення коштів страхових резервів на забезпечення платоспроможності страхової організації.
- •Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.
- •Статутний фонд страховика, вимоги до розміру, джерела його формування.
- •Оцінка величини, динаміки та структури активів і пасивів страховика.
- •Управління структурою дебіторської та кредиторської заборгованості.
- •Показники фінансової стійкості страховика, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Показники ліквідності, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Система фінансового моніторингу: первинний (внутрішній) та державний (зовнішній) рівень.
- •Завдання та обов’язки суб’єкту первинного фінансового моніторингу.
- •Суб’єкти державного фінансового моніторингу: завдання, функції та права.
- •Фінансові операції страхової організації, які підлягають внутрішньому та обов’язковому фінансовому моніторингу.
- •Фінансовий моніторинг і його завдання у справі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
- •Страхування як особливий вид підприємницької діяльності і перспективи його розвитку в Україні та світі.
Лінійно-штабна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
Під організаційною структурою компанії розуміється сукупність управлінських ланок, розташованих в певній підпорядкованості які забезпечують взаємозв’язок між керівництвом і керованою системами.
Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності
При ньому створюються «мозкові» центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії. До них, крім штатних працівників, нерідко залучають учених, консультантів і експертів з вузів, наукових лабораторій та інших установ. Такі фахівці опрацьовують ті чи інші питання та подають керівництву свої висновки і пропозиції. Консультанти не користуються правом давати розпорядження працівникам компанії.
До переваг цього типу структури належать: висока компетентність фахівців, які готують відповідні рішення, звільнення лінійних керівників від глибокого опрацювання рішень і аналізу проблем, можливість залучення консультантів та експертів, чіткість і простота взаємодії; надійний контроль та дисципліна; оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.
До недоліків слід віднести: тривала процедура прийняття рішень, недостатня персональна відповідальність за прийняття і виконання рішень, наявність тенденції до централізації управління, обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів; можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.
Дивізіональна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
Під організаційною структурою компанії розуміється сукупність управлінських ланок, розташованих в певній підпорядкованості які забезпечують взаємозв’язок між керівництвом і керованою системами.
Під дивізіоном розуміють організаційну товарно-грошову одиницю (бізнес одиницю), яка має всередині необхідні власні функціональні підрозділи. На відділення покладається відповідальність за продаж страхових полюсів, їх обслуговування і отримання певного прибутку. Отже мова йде про децентралізацію підприємництва у середині компанії. Персонал верхнього ешелону компанії вивільняється таким чином для вирішення стратегічних завдань.
Відділення (дивізіони) можуть формуватися в залежності від конкретних послуг (їх класів), відповідних груп споживачів цих послуг (наприклад, власників автотранспортних засобів, сільськогосподарських товаровиробників, туристичних фірм), або для здійснення діяльності на певній території. У першому випадку повноваження по керівництву наданням певних страхових послуг передається керівнику дивізіону, який є відповідальним за весь комплекс діяльності підрозділу. Керівники функціональних служб цього підрозділу повинні звітувати перед керівником дивізіону. Він несе за бізнес відповідальність перед керівництвом компанії.
Вищі керівні органи компанії залишають за собою право контролю з загально корпоративних питань стратегії розвитку, науково-дослідних робіт, інвестиційної діяльності, фінансів. Таким чином для дивізіональних структур характерно поєднання централізованого стратегічного планування у верхніх ешелонах управління і децентралізованої діяльності відділень, на рівні яких здійснюється оперативне управління і формується прибуток.
Досвід показав, що умовою для успішного застосування дивізіонної структури організації управління повинно бути уникнення проміжних рівнів між підрозділами (бізнес-одиницями) і вищим керівництвом. Має бути чітко визначено цілі і задачі дивізіонів. Вони повинні мати право укладання договорів страхування і прийняття рішень про відшкодування страхових сум.
Переваги: дивізіони володіють широкими правами в підборі кадрів та застосуванні стимулів, відпрацьовані стосовно специфіки роботи процедури вирішення суперечок з іншими дивізіонами і центральним офісом.
Недоліки: разом з тим дивізіон залишається в інтегральній залежності від компанії в цілому, тісно зв’язаний з іншими її бізнес-одиницями.