84. Управління структурою дебіторської та кредиторської заборгованості.

У процесі керування дебіторською заборгованістю попередньо проводять аналіз її стану на підприємстві.

У процесі аналізу вивчаються: 1)середній розмір фінансових активів відвернених під дебіторську заборгованість, їхня питома вага в загальній сумі оборотних активів підприємства; 2)середній період інкасації дебіторської заборгованості в днях; 3)склад дебіторської заборгованості по окремих її видах;

Політика керування дебіторською заборгованістю – це складова частина загальної політики керування оборотними активами підприємства, що полягає в мінімізації загального його розміру і терміну інкасації боргу.

Негативно вливає на фінансовий стан підприємства збільшення ДЗ, крім випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів.

Прискорити погашення ДЗ можна шляхом:1)ознайомлення з фінансовим станом страхувальника та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності; 2)своєчасного оформлення розрахункових документів;3) застосування попередньої оплати; 4)застосування вексельної форми оплати; 5) удосконалення розрахунків і т.д.

Значну негативну роль відіграє ДЗ за існуючих умов нестабільності цінової політики. Частина сум грошових коштів втрачається через інфляцію.

Необхідно приділяти увагу і тій ДЗ, що буде повернута, і тій, що повернута не буде. З цією метою визначається процент повернення заборгованості.

Важливим є вивчення якості та ліквідності ДЗ. Якість ДЗ – це ймовірність отримання її в повній сумі. Для цього виявляють термін ДЗ. Практика показує, що чим більший термін ДЗі, тим менша ймовірність її отримання.

Аналіз кредиторської заборгованості.

Доцільно окремо вивчати наявність, склад і структуру кредиторської заборгованості(КЗ), частоту і причини створення простроченої КЗ.

Особлива увага має приділятися даті виникнення КЗ, термінам її погашення, часу прострочення повернення боргу, причинам її виникнення.

Зростання КЗ заслуговує негативної оцінки і керівництву треба звернути на це увагу. Позитивним є повне погашення на кінець року поточних зобов’язань із позабюджетних платежів.

85. Показники фінансової стійкості страховика, методика їх розрахунку та характеристика.

Фінансова стійкість страховика — це його спроможність забезпе­чити фінансову діяльність за рахунок власних коштів, не допускаю­чи невиправданої кредиторської заборгованості, та своєчасно розра­ховуватись за своїми зобов'язаннями.

Фактори що впливають на фін стійкість підприємства: *стан підприємства, *становище підприємства в діловому співробітництві; *залежність підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів; *наявність неплатоспроможних дебіторів;

Поряд з переліченими вище факторами впливу на фінансову стійкість страховика існує ще загроза з боку зовнішнього середовища, яка виявляється в таких чинниках: 1) інфляція, час, тривалість звітного періоду; 2) стратегія страхової організації щодо обсягу нерозподіленого прибутку; 3) гарантійні фонди страховика, участь у централізованих резервних фондах і добровільних фондах страхових гарантій; 4) маркетингова політика і менеджмент страхової компанії.

Дослідження стійкості та надійності СК зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу СК, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто фінансового стану СК.

Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова стійкість СК характеризується з позицій таких характеристик фінансового стану: ● Високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями; ● Високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття залучених пасивів активами; ● Високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яка забезпечує необхідний розвиток компанії.

Разом з тим, особливості страхового бізнесу потребують включення до системи показників фінансової стійкості, характерних лише для цієї сфери діяльності.

Оптимальним є оцінювання фінансової стійкості за двома напрямами:

● Оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат джерелами коштів: ЗЗ<(СС+ДЗ)-ОС, де ОС – основні засоби і необоротні активи, ЗЗ – запаси і витрати (підсумок 2-го розділу активу балансу), СС – джерела власних коштів, ДЗ – довгострокові кредити і позикові кошти.

● Оцінка фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів: ОС<(СС+ДЗ) – ЗЗ.

Саме виходячи з цих передумов виділяють 4 типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати узагальнюючий показник фінансової стійкості (Фст.заг.), а саме: Фст.заг. = (1+Кд1+(1+Кзс1) + Кр1 + Кпа1)/(1+Кд0+Зсос0+(1+Кзс0)+Крс0+Кпа0),

де Фст.заг – показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді, Кд0 та Кд1 – коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому і звітному періодах, Зсос0 та Зсос1 – коефіцієнт покриття запасів власними оборотними коштами, Кзс0 та Кзс1 – коефіцієнт співвідношення позичених та власних коштів, Крсо та Крс1 – коефіцієнт реальної вартості майна, Кпа0 та Кпа1 – коефіцієнт постійних активів.