80. Вплив структури розміщення коштів страхових резервів на забезпечення платоспроможності страхової організації.

Розміщення та інвестування коштів страхових резервів, виходячи з їхнього економічного змісту (залучений капітал), є предметом державного нагляду та контролю в усіх країнах, де взагалі передбачено державний нагляд за страховою діяльністю і створений відповідний наглядовий орган.

Регламентація пов’язана з тим, що ці кошти не є власністю СК. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов’язань СК. Інвестування та розміщення коштів страхових резервів з урахуванням вимог чинного законодавства означає дотримання страховиком законодавчо регламентованих: ● напрямів розміщення; ● нормативів розміщення; ● принципів розміщення.

Згідно із законодавством страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); нерухоме майно; цінні папери українських емітентів; акції, облігації підприємств, місцевих позик, державні облігації У; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; акції, облігації іноземних емітентів та ЦП іноземних емітентів, інвестиції в економіку України (за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України), права вимог до перестраховиків; банківські метали

При цьому, величина окремих категорій активів приймається для представлення технічних резервів в обмежених обсягах (у відсотках до їх наявності), а саме:

банківський вклад (депозит) – разом сума гк не більше 70% техн резервів, при цьому в кожному банку не більше 20% техн резервів;

нерухоме майно – не більше 30% техн резервів, при цьому акції одного емітента разом не більше 10% техн резервів;

права вимоги до перестраховиків – разом не більше 50% техн резервів;

державні облігації У− не більше 80% техн резервів;

цінні папери, що передбачають одержання доходів – не більше 40% техн резервів, в т. ч.:

акції укр емітентів – не більше 30% техн резервів, акції одного емітента разом не більше 10%

облігації підприємств укр емітентів – не більше 30%, при цьому облігації одного емітента разом не більше 10%.

81. Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.

Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел – коштів страхових резервів, які мають бути адекват­ними взятим зобов’язанням, і власних вільних коштів.

Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додаткови та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

наявності сплаченого статутного капіталу та наявності гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;

друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичного резерву) на 0,05.

Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.