69. Поняття фінансової надійності страховика та методи її забезпечення.

Фінансова надійність страховика - це спроможність страховика виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників.

Основними вимогами до створення українських страхових компаній, як уже зазначалось, є наявність мінімального розміру статутного фонду - 1 млн евро для страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України.

Важливо, що 100 відсотків статутного фонду має бути внесено у грошовій формі, тобто являти собою ліквідні кошти для виконання зобов'язань перед страхувальниками у разі нестачі спеціальних коштів - страхових резервів.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.

Страховики відносно до обсягів стр діяльності зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів капіталу), і на б-я дату фактичний запас платоспроможності повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

ФЗП= Вартість майна - нематер активи - зоюбов’язання

НЗПжиття= Математичний резерв (сума резервів довгострокових зобов’язань)*0,05

НЗПсп=(СП-1/2Премії передані Перестраховикам)*0,18 – інше, ніж життя

НЗПсв=(СВ-1/2Виплати компенсовані Перестр)*0,26

Більший НЗП порівнюємо із ФЗП.

Якщо стр сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10% суми сплаченого стат капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.

Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків.

Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, а також від характеру та ймовірності ризику, ступеня схильності до нього, можливого максимального розміру збитку, обсягу власних коштів страхової компанії. Одним із найважливіших моментів визначення розміру власного утримання є залежність від обсягу власних коштів: чим більше розмір власних коштів страховика, тим надійніше виконання його страхових зобов'язань.

Дотримання страховиком перелічених критеріїв фінансової надійності є гарантією для страхувальників, які в обмін на сплачені гроші отримують від страховика запевнення щодо страхового захисту.

70. Вплив тарифної політики страховика на фінансові результати.

Однією з важливіших передумов ефективного ризик-менеджменту є досконалість визначення ціни страхової послуги - страхового тарифу.

Страхові тарифи розрізняються в залежності від форми страхування. Для обов'язкових видів страхування тариф визначається законодавцем або за його дорученням урядом. Для добровільних видів страхування тариф визначається актуарно страховиком.

На розмір тарифу впливають ринкові ціни на страхові послуги, які коливаються в залежності від попиту й пропозиції послуг. Що стосується нових страхових продуктів, на які ринкова ціна не склалася діє договірний страховий тариф, тобто узгоджений між страховиком і страхувальником.

Страховий тариф – це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або з вартості об’єкта страхування (тобто з повної страхової суми) за визначений період страхування.

Якщо йдеться про ставку премії з одиниці страхової суми, то вона встановлюється у вартісному вираженні ( у гривнях чи копійках із кожної тисячі або сотні страхової суми).

Коли ставка премії встановлюється в цілому до вартості об’єкта страхування (тобто до повної страхової суми), то вона виражається у відсотках.

Страховик при розрахунках тарифів прагне визначити достатній їх обсяг із метою:

виконання своїх зобов’язань перед страхувальниками з конкретних видів страхування;

покриття витрат на утримання страхової компанії й отримання прибутку.

Може скластися враження, що на тарифи з обов'язкових видів страхування ринок не впливає. На справді, це не так. Адже чим вище тариф з обов'язкових видів страхування (якщо він передбачає прибуток страховика), тим активніше страховики прагнуть захопити частину ринку цих послуг. І навпаки, занижені тарифи не цікавлять страховиків. Такі види страхових послуг, не дивлячись на їх обов'язковість для страхувальників можуть залишитися нереалізованими.

Отже і з обов'язкових видів тарифи мають виходити з об'єктивних витрат і можливості отримання компанією економічно виправданого прибутку від страхової діяльності.

Є ще цікавий аспект проблеми ціноутворення на страхові послуги, які корпоративні структури й населення купують добровільно. Мова йде про формування потенційними страхувальниками власних резервів. В останні роки, коли рівень інфляції знизився до мінімуму підприємству, чи фізичній особі стає вигідно накопичувати гроші на депозитних рахунках у банках. Цьому сприяють досить високі проценти по вкладах.

Таким чином, якщо страхові тарифи будуть завищені, то підприємства утримаються від страхування ризиків. З цього потрібно зробити висновок, що тарифна політика повинна враховувати межу, за якою інтерес до страхування втрачається.

При розрахунку брутто-ставки по видах страхування робиться розрахунок двох її складових нетто-ставки й навантаження. Нетто-ставка призначена для формування страхового фонду, який використовується для майбутніх страхових виплат.