5. Вимоги до провадження страхової діяльності.

Відповідно до розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності» виділяють наступні вимоги.

Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.

Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та заноситься до Реєстру.

Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування, іншими ніж страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України

Статутний капітал страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного капіталу страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Держфінпослуг, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного капіталу, у тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Ліцензія видається на здійснення окремого виду страхування та дає одночасно право на проведення перестрахування за цим видом страхування.

Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу, сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Страховик зобов'язаний прийняти та зареєструвати в Держфінпослуг правила страхування, дотримуватись умов забезпечення платоспроможності, формувати, обліковувати і розміщувати страхові резерви в порядку та на умовах, визначених Законом Про страхування, проводити аудиторську перевірку та оприлюднювати публічну бухгалтерську звітність тощо.

6. Акціонерна форма страхових товариств, її переваги та перспективи розвитку.

Акціонерне страхове товариство (корпорація) — це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток — акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів.

Акціонерна форма нагромадження статутного капіталу дає змогу залучати до страхової індустрії багатьох юридичних і фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова організація при обґрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства самих акціонерів.

Акціонерні товариства бувають приватними й публічними, але раніше вони поділялися на товариства закритого і відкритого типу.

В Україні у страховій індустрії переважають приватні акціонерні товариства. Це пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі (контролювання процесу поширення акцій серед певної категорії учасників СК, процедура створення суттєво спрощена тощо.)

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» найвищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів. Їх скликають засновники компанії після фундаментальної підготовчої роботи.

Перспективнішими для страхової індустрії є публічні акціонерні товариства, так як орієнтуються на великі обсяги страхових послуг, дають можливість залучення коштів багатьох власників, які здебільшого не схильні до активної участі в керівництві фірмою.

Перевагами, перш за все, акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, тоді як період дії підприємств, заснованих на індивідуальній власності або товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їхніх засновників. Акціонерні товариства, завдяки випуску акцій, дістають більш широкі можливості в залученні додаткових коштів.

Проте акціонерна форма господарювання має і певні недоліки:

1) великі первинні витрати грошових коштів і часу при реєстрації за рахунок витрат на юридичні послуги, підготовку реєстраційних документів,випуск акцій і т. п.;

2) можливості зловживань. У зв’язку з тим, що корпорація є юридичною особою

3) можливості розбіжностей між менеджерами і власниками акцій у зв’язку з істотними розбіжностями між функцією власності і функцією управління.

4) труднощі ліквідації у зв’язку з існуванням принципу обмеженої відповідальності.