Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TEOR_PITANNYA1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
651.26 Кб
Скачать
  1. Страхові та перестрахові брокери: функції та організація діяльності.

Згідно Закону України “Про страхування” страхові брокери – це громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як субєкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Перестрахові брокери – юридичні соби, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи у вигляді брокерської контори з найманим персоналом.

За свою роботу брокер отримує комісійну винагороду (брокераж), яка відраховується з премії, що належить страховій компанії, в якій брокер розмістив ризик клієнта; розмір цієї винагороди регулюється ринком.

Страховий брокер за своїм призначенням виконує такі функції: здійснює оцінку предме6та страхування, проводить порівняльний аналіз послуг і фінансового стану ряду страховиків, підбирає клієнту найвигіднішого, з його погляду, оформляє договори страхування документально, здійснює контроль за своєчасністю надходження страхових премій від страхувальника до страховика, надає консультації та допомогу в р=отриманні страхувальником страхових сум або страхових відшкодувань під час настання страхового випадку.

Коли термін дії страхового поліса наближається до кінця, брокер звертається до свого клієнта з пропозицією поновити дію договору на новий термін.

Брокер має усвідомлювати свою відповідальність перед ринком. Вона полягає в тому, щоб не знижувати ціни до неекономічного рівня. Фінансова стабільність страховиків важлива як для брокера, так і для його клієнта.

До діяль. страхових брокерів застосовуються такі обмеження: брокер не може провадити ін. види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку, брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35% загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладенимими цим брокером протягом року.

З метою забезпечення ліквідності операцій стр брокера розмір отриманих ним стр премій протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розміру сплаченого стат капіталу.

Розмір платежів, отримуваних стр брокером – ф.о. протягом кожного кварталу, не повинен перевищувати 625 мзп.

  1. Нові форми страхового посередництва.

  2. Ризик: поняття, класифікація та значення в управлінні страховою компанією.

Поняття ризику пов'язане з небезпекою, невизначеністю, збитком.

В страхуванні ризик розглядають в декількох аспектах:

ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання (Закон України “Про страхування ”);

ризик – це конкретний застрахований обєкт; з цієї точки зору ризик часто використовується для характеристики обєктів, що приймаються на страхування з точки зору оцінки вартості ймовірних збитків;

ризик використовується для визначення розподілу у вартісному вираженні несприятливих наслідків страхового випадку між страхувальником і страховиком. Частка збитків, що її зобовязаний відшкодовувати страховик, складає так званий ризик страховика; частка збитків, що не відшкодовується, залишається на ризику страхувальника.

Ризики класифікують за такими ознаками:

 за походженням (тобото залежно від причини, що їх виклакала) ризики поділяються на:

• природ­ні (мають природне походження - випадкові події та стихійні лиха);

• антропогенні (виникають лише як наслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей).

 залежно від обєкта ризики бувають:

• майнові

• особи­сті (можуть виявлятися як ризики фізичного, фізі­ологічного та соціального походження).

 за критерієм величини ризики бувають:

• катастрофічні (їх неможливо передбачити та розрахувати; характерним є різке збільшення негативних наслідків від однієї події)

• великі (менш від­чутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню та розрахунку)

• середні

• малі

• незначні.

Втрати при катастрофічних ризиках є найбільшими, а при незначних – най­меншими. Проте частота появи катастрофічних ризиків є набагато мен­шою, ніж звичайних чи малих.

 за критерієм можливих наслі­дків ризики можна поді­лити на:

• чисті (наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність)

• спекулятивні (виникають, як правило, при азартних іг­рах, лотереях, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків)

Специфічні ризики: аномальні й катастрофічні. Ще прийнято розрізняти екологічні, транспортні, політичні та спеціальні ризики.

Ризики будь-яких видів піддаються управлінню, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки, а відтак і фінансові витрати для відшкодування збитків.

  1. Класифікація страхових ризиків та її значення в управлінні відбором ризиків на страхування.

В страхуванні ризик розглядають в декількох аспектах:

ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання (Закон України “Про страхування ”);

ризик – це конкретний застрахований обєкт; з цієї точки зору ризик часто використовується для характеристики обєктів, що приймаються на страхування з точки зору оцінки вартості ймовірних збитків;

Ризики класифікують за такими ознаками:

 за походженням (тобото залежно від причини, що їх виклакала) ризики поділяються на:

• природ­ні (мають природне походження - випадкові події та стихійні лиха);

• антропогенні (виникають лише як наслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей).

 залежно від обєкта ризики бувають:

• майнові

• особи­сті (можуть виявлятися як ризики фізичного, фізі­ологічного та соціального походження).

 за критерієм величини ризики бувають:

• катастрофічні (їх неможливо передбачити та розрахувати; характерним є різке збільшення негативних наслідків від однієї події)

• великі (менш від­чутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню та розрахунку)

• середні

• малі

• незначні.

Втрати при катастрофічних ризиках є найбільшими, а при незначних – най­меншими. Проте частота появи катастрофічних ризиків є набагато мен­шою, ніж звичайних чи малих.

 за критерієм можливих наслі­дків ризики можна поді­лити на:

• чисті (наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність)

• спекулятивні (виникають, як правило, при азартних іг­рах, лотереях, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків)

Специфічні ризики: аномальні й катастрофічні. Ще прийнято розрізняти екологічні, транспортні, політичні та спеціальні ризики.

Відбір ризиків страхова компанія може проводити не тільки за допомогою процесу андерайтингу, а й тарифної політики.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]