63. Акти Президента України. Інститут контрасигнації.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Порядок підготовки і внесення проектів актів Президента України визначений у Положенні "Про порядок підготовки і внесення проектів ука­зів і розпоряджень Президента України", затвердженому Указом Президента України від 10 вересня 1994 р. № 512/94.

Державна діяльність Президента України реалізується через спеціальні нормативно-правові акти: укази і розпорядження. Як встановлено ч. 3 ст. 106 Конституції, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Указ Президента України - це правовий акт, адресований до невизначеного кола юридичних і фізичних осіб, державних органів і організацій.

Укази Президента України можуть бути нормативними і ненормативними. До останніх належать, наприклад, укази про призначення конкретної особи на відповідну посаду. Прикладом нормативного указу Президента України може бути Указ «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 4 березня 1998 р., Указ «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 р. та ін

Розпорядження Президента України - це акт індивідуально організаційного характеру.

Акти Президента України видаються ним самостійно або на основі згоди парламенту України або Кабінету Міністрів України. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 ст. 106 Конституції України, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Контрасигнування актів глави держави (від лат. contra — проти і signare — позначати, засвідчувати печаткою) — скріплення підписом глави уряду і/або окр. члена уряду акта глави д-ви. Без такого підпису акт недійсний. У різних країнах сфера застосування інституту К. а. г. д. є неоднаковою. У країнах з парламентарними формами держ. правління контрасигнуються усі або майже всі акти президента або монарха, в т. ч. рішення про призначення глави і членів уряду, розпуск парламенту, повернення законопроекту (ухваленого парламентом закону, ате не промульгованого главою д-ви) на повторний розгляд у парламенті тощо. Інститут К. а. г. д., що застосовується у такому обсязі, містить суперечності. Найбільше запитань виникає з приводу вимоги скріплення підписом глави уряду рішення глави д-ви про його ж таки призначення. Особливо це стосується ситуації, коли глава уряду контрасигнує акт про своє призначення ще до прийняття присяги або до ін. дій, які засвідчувати б офіц. зайняття ним посади. Підпис відповідної особи під актом про її призначення є, по суті, підтвердженням прийняття цього призначення. Не менші суперечності можуть виникнути і з приводу К. а. г. д. про розпуск парламенту. Досить реальною є ситуація, коли члени уряду, котрі скріплюють своїм підписом відповідний акт, не мають довіри парламенту. Тому в деяких країнах глава д-ви не чекає ініціативи з боку уряду і сам пропонує йому визначитися з приводу розпуску парламенту. Це підносить роль глави д-ви у використанні його повноважень на більш високий рівень. У презид. республіках президент видає акти на свій розсуд і без будь-якого контрасигнування. У країнах зі зміш. формою держ. правління, зокрема в тих, де глава д-ви наділений за конституцією більш-менш широкими і реальними владними повноваженнями, сфера застосування інституту К. а. г. д. так чи інакше обмежена. В ст. 106 Конституції України визначено коло актів Президента України, що мають бути скріплені підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Усі ін. акти Президент видає на власний розсуд і без контрасигнування з боку глави і членів уряду. Сам же інститут контрасигнування не можна сприймати однозначно і пов'язувати з відсутністю у глави д-ви відповідних владних повноважень. Як свідчить світова держ.-правова практика, такий зв'язок датеко не завжди наявний. Призначення контрасигнування, яке має давню істор. традицію, започатковану ще у феод, часи, виявляється насамперед у тому, щоб зняти з глави д-ви політ, (конституційно-правову) відповідальність за прийняті ним рішення і покласти її на уряд та його окр. членів. Існує й ін. трактування цього інституту, за яким контрасигнування забезпечує гарантії проти зловживань повноваженнями з боку обох сторін, що ставлять свої підписи. В конст. теорії також прийнято, що відповідний підпис компет. члена уряду може лише засвідчувати законність видання акта глави д-ви, його відповідність вимогам осн. закону. Інститут К. а. г. д. є важливою складовою держ.-правової практики країн з парламентарними і змішаною республіканською формами держ. правління. Поняття «контрасигнування» іноді вживається і для позначення практики скріплення актів глав урядів окр. міністрами, що має місце в ряді країн. Така практика засвідчує наявність колект. відповідальності всіх членів уряду, що грунтується на їх солідарності за вчинені дії.