37. Конституційно-правовий статус профспілок.

Відповідно до ч.3 ст.36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Правовий статус професійних спілок визначається Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності", Законом України "Про об'єднання громадян" та іншими нормативно-правовими актами.

Україною ратифіковано низку конвенцій МОП, що стосуються профспілок. Це - Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію (1948 р.) (ратифіковано 11 серпня 1956 р.); Конвенція № 98 про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів (1949 р.) (ратифіковано 11 серпня 1956 р.); Конвенція № 135 про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються (1971 р.) (ратифіковано 15 травня 2003 р.) та ряд інших.

Основним завданням профспілок є захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів. І хоча профспілки можуть вступати у відносини, які регулюються різними галузями права (конституційним, адміністративним, цивільним, соціального забезпечення тощо), визначальними все ж є суспільно-трудові відносини, що регулюються трудовим правом. Саме трудове право здійснює правове регулювання абсолютної більшості прав і обов'язків профспілок, які дозволяють розглядати їх як учасників трудових правовідносин.

Ст.1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" дає визначення поняттю "професійна спілка (профспілка)": добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) [6]. Цей закон поділяє профспілки за статусом на первинні, місцеві, обласні, регіональні, республіканські, всеукраїнські.

Як і будь-який інший суб'єкт трудового права, профспілка має трудову правосуб'єктність. Трудова правосуб'єктність професійної спілки - це визначена нормами трудового права здатність професійної спілки самостійно або через уповноважені органи здійснювати (набувати, реалізовувати) трудові права та обов'язки, виконувати трудові повноваження відповідно до закону .

Можна визначити кілька основних умов виникнення трудової правосуб'єктності професійних спілок: вільне волевиявлення громадян України щодо створення професійної спілки. Варто звернути увагу, що іноземці та особи без громадянства не мають права створювати профспілки; легалізація профспілки, що здійснюється державними органами. Легалізація всеукраїнських профспілок, їх об'єднань здійснюється Міністерством юстиції України, інших профспілок, їх об'єднань - відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення) управліннями юстиції. Профспілки включаються до реєстру об'єднань громадян, їм видається свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. При наявності всіх цих умов профспілка може виступати повноправним суб'єктом трудових правовідносин, тобто може здійснювати ті повноваження, якими вона наділяється відповідно до закону. Варто зазначити, що права та обов'язки професійної спілки, як суб'єкта трудових правовідносин, визначаються саме законодавством, а в статуті, відповідно до якого вона діє, визначаються лише організаційні аспекти її діяльності.

І Конституція України, і ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності" визначають правосуб'єктність за профспілками. Однак поряд із правосуб'єктністю профспілок, Кодекс законів про працю України окремо визначає право участі у трудових правовідносинах також і за виборними органами первинних профспілкових організацій (профспілковими представниками). При цьому у трудових правовідносинах вони мають право представляти інтереси працівників за їх дорученням безпосередньо, а не від імені профспілки. Проте суб'єктами правовідносин потрібно визнавати профспілки та їх об'єднання, а не виборні органи первинної профспілкової організації. Останні, як виборні органи, лише представляють інтереси первинних профспілкових організацій. Цей висновок прямо випливає зі ст.246 КЗпПУ, яка зазначає, що "первинні профспілкові організації здійснюють повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника". Законодавство України визнає за профспілками право на добровільних засадах створювати об'єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також входити до складу об'єднань та вільно виходити з них. Об'єднання профспілок здійснюють свої повноваження відповідно до своїх статутів та ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності", який в розділі ІІ, визначаючи права та обов'язки профспілок, ідентичними правами та обов'язками наділяє і їх об'єднання.

Отже, професійна спілка здійснює свою діяльність у різних сферах суспільного життя, але пріоритетною для неї залишається сфера трудових правовідносин, в якій вона діє як повноправний суб'єкт, що здатен реалізовувати права і виконувати обов'язки. Для набуття професійною спілкою трудової правосуб'єктності необхідним є виконання певних умов, в т. ч. визнання такої організації з боку держави шляхом її легалізації державними органами.