4. Предмет конституційного права як науки.

Безпосереднім об'єктом науки конституційного права є конституційне право як специфічна галузь національного права. Об'єкт і предмет науки, безсумнівно, тісно взаємопов'язані, але не тотожні. Якщо визначення об'єкта науки дозволяє відповісти на питання, на що спрямований в ній пізнавальний процес, і тим самим розкрити зміст даної науки, то визначення предмета науки повинне відповісти на запитання, що саме в цьому об'єкті вивчає або покликана вивчати дана наука, і тим самим більш глибоко охарактеризувати її через виявлення сутності цієї науки. Не випадково у різних наук може бути спільний об'єкт, але ніколи не буває одного і того ж предмета. Дуже часто говорять про науку зарубіжного конституційного права (або про науці конституційного права зарубіжних країн), про науку конституційного права країн, що розвиваються, про науку конституційного права РФ (або інший окремої країни), про науку конституційного права країн СНД (або про науці конституційного права зарубіжних країн СНД) і т.д. Але, по суті справи, мова тут йде не про різних науках, а про різних областях наукового знання, його відгалуженнях усередині однієї і тієї ж науки конституційного права. Ясно, що об'єкти вивчення у них істотно відрізняються, хоча всі вони досліджуються з позицій одного і того ж предмета єдиної, загальної науки конституційного права. Не підлягає сумніву, що правильне визначення об'єкта науки конституційного права значно наближає нас до наукового визначення її предмета, але не може його замінити. Тому нам представляються невдалими нерідкі спроби піти у навчальній літературі від прямого, чіткого і спеціального розгляду питання про предмет науки конституційного права, обмежуючись лише з'ясуванням об'єкта (предмета) регулювання конституційного права як галузі права.

Конституційне право як галузь національного права спрямоване на регулювання фактичних (економічних, політичних, соціальних і духовних) суспільних відносин, а наука конституційного права - безпосередньо на дослідження конституційного права як галузі права, тобто системи конституційно-правових норм і відносин. І лише остільки, оскільки наука конституційного права не може не вивчати при цьому дія цих правових норм і відносин у реальному суспільному житті, вона опосередковано, крізь призму цих норм і відносин вивчає і фактичні (в сенсі неправові) суспільні відносини, ними регульовані. Але навіть тоді, коли особливо виділяється проблема предмета науки конституційного права, вона знову-таки нерідко зводиться, по суті, до питання про предмет (об'єкт) регулювання конституційного права як галузі права. Іншими словами, в предмет цієї науки входить галузь державного права, державно-правові відносини. Наука конституційного права - це наука про конституційне право як галузі права конкретних країн. До цього слід додати, що навряд чи правомірно ототожнювати саму науку і її предмет. Не може задовольнити в цьому відношенні і такий підхід, коли під виглядом визначення предмета науки конституційного права дається просте (більш-менш докладний) перерахування розділів, макроти або макропроблем цієї науки. Це типово для такого роду суджень: конституційне право - це наука про основи конституційного ладу, основні права і свободи людини і громадянина, про форми держави, її виборчої системи, організації і діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. По суті справи, тут мова йде про більш менш узагальненому перерахування головних елементів системи конституційного права різних країн і відповідних основних розділів науки і навчального курсу. Але перерахування структурних елементів, що розкриває зміст об'єкта науки, ніколи не замінювало і не могло замінити визначення предмета науки, покликаного схопити і відобразити її єство.

Так, наука конституційного права, безсумнівно, вивчає зазначені конституційно-правові інститути, як і багато інших конституційно-правові норми і відносини. Але її головний сенс і завдання полягають у тому, щоб за величезним різноманіттям відповідних явищ і процесів виявити глибинні властивості, зв'язки, взаємодії, відносини, тенденції та закономірності їх організації, функціонування та розвитку, що не лежать на поверхні суспільного життя. Тому предмет науки конституційного права - це дослідження властивостей конституційно-правових норм, інститутів і відносин, тенденцій і закономірностей їх організації, функціонування та розвитку, а також шляхів, форм і механізмів їх реалізації в життєдіяльності особистості, суспільства і держави. Конституційне право, як і будь-яка інша юридична наука, має свій предмет і методологію. Предмет і метод науки конституційного права характеризується єдністю і взаємодією - у специфіці предмета виражається і специфіка методу науки конституційного права.

Предметом науки конституційного права є актуальні і практичні проблеми галузі конституційного права України та зарубіжних країн. Поряд з системою конституційного права, його джерелами і функціями, конституційно-правовими відносинами і конституційної відповідальністю, предметом науки є й історія цієї галузі права, законодавство, науки та навчальної дисципліни; доктрина конституційного права; методологічний і науково-категоріальний апарат і т.д.