16. Конституційно-правові інститути: поняття та закономірності формування.

Інститут права - це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об'єднуються на основі певних принципів і методів, відзначаються відносною самостійністю правового регулювання. Розрізняють галузеві і міжгалузеві правові інститути. Так, галузевими конституційними інститутами є: інститут прав і свобод людини і громадянина, органів державної влади, інститут громадянства, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування тощо. Прикладом міжгалузевого інституту може бути інститут власності.

Конституційні інститути розрізняються за змістом, структурою, методами й завданнями правового регулювання. Серед них є надінститути, які охоплюють значне коло суспільних відносин і включають до свого складу ряд інших інститутів (підінститутів), які, в свою чергу, можуть мати більш дрібні структурні підрозділи. Такими надшститутами можна вважати інститути влади народу, державного суверенітету, державної влади тощо.

Таким чином, конституційно-правовий інститут - це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв'язаних правових норм. Це - головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права і охоплює не один, а декілька різ-новидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.

Конституційно-правові інститути виступають своєрідними балками, на яких тримаються конституційні засади держави та реалізовуються конституційно-правові відносини.

Досліджуючи особливий юридичний зміст конституційних норм, слід акцентувати увагу на суб'єктному складі конституційного права та конституції правових відносин. Згадані суб'єкти відрізняються від суб'єктів інших галузей права політичним характером, правоздатністю (у індивідуальних суб'єктів) і компетенцією (органів державної влади, глави держави, Конституційного Суду України та територіальних утворень).

Аналіз законодавства дає підстави стверджувати, що норми конституційного права здійснюють учасники, які є суб'єктами тільки конституційного права або сторонами й інших галузей права. Суб'єкти даної галузі не є поки що так часто учасниками правовідносин юридичної відповідальності.

17. Класифікація конституційно-правових інститутів.

Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст. Це - інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і свобод людини та громадянина, інститут прямого народовладдя, інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування, інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції.

Можна запропонувати й іншу класифікацію конституційних інститутів залежно від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права.

I. Інститут народовладдя, який включає: 1) безпосереднє народовладдя (пряма демократія); 2) представницьке народовладдя (здійснюється через обраних представників народу); 3) місцеве самоврядування.

II. Інститут конституційного оформлення народо владдя: 1) конституційний лад; 2) юридична конституція; 3) конституційні закони; 4) конституційна законність; 5) конституційні звичаї, традиції.

III. Інститут правового статусу людини і громадянина: 1) громадянство (постійний зв'язок особи й держави); 2) система основних прав і свобод людини та громадянина; 3) гарантії основних прав і свобод.

IV. Інститут державного будівництва: 1) форма держави; 2) територіальна організація України; 3) механізм держави.

Виділяють три різновиди конституційних інститутів. Перш за все це загальні конституційні інститути, які відповідають системі Конституції України (основні засади конституційного ладу, основні права і свободи людини і громадянина, державний і територіальний устрій України тощо). Уних концентруються всі інші інститути.

Загальні інститути можуть об'єднувати менш складні інститути (наприклад, інститут єдиного законодавчого органу України включає в себе інститут законодавчого процесу). Складні інститути, як правило, охоплюють і невеличкі групи норм, що характеризують, наприклад, певні види прав і обов'язків громадян (особисті, соціальні, політичні тощо).

Виділяють і одноелементні інститути, які включають конституційні норми, що відзначаються стійкістю і взаємозв'язком і не мають інших підрозділів. Такі інститути досить індивідуальні, найбільш рухомі, частіше змінюються (наприклад, інститут громадянства).

Інститути відрізняються один від одного по об’єму регульованих відносин, числу норм і їх юридичній силі. Виходячи з цього виділяють слідуючі інститути: 1) генеральні інститути; 2) основні інститути; 3) субінститути.

В генеральних інститутах здійснюється відносно закінчене регулювання конкретних правовідносин, єдність положень і інструкцій. До них відносяться: основи конституційного ладу, правовий статус особистості та ін. Основні інститути мають більш вузьку предметну і функціональну спеціалізацію, а деякий ряд з них не включає в себе всі види конституційних норм. Наприклад – інститут громадянства, інститут прав і свобод іноземців і осіб без громадянства та ін. До субінститутів відносяться відносно самостійні групи норм в рамках генеральних або основних інститутів. До них відносяться: інститут політичних прав, обов’язки громадян України і т.д. З часом імовірно формування таких важливих генеральних інститутів в праві України як парламентське право, муніципальне право та ін.