По основних видах діяльності підприємства виділяють прибуток, отриманий від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.

Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не відносяться до інвестиційної або фінансової діяльності.

Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий

результат від операцій по придбанню (спорудженню, виготовленню) і продажу – основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.

Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов'язань.

За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий (балансовий) і чистий прибуток підприємства.

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної

діяльності за винятком суми змінних витрат.

Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком всіх операційних витрат, як постійних, так і змінних

Балансовий прибуток являє собою різницю між всією сумою чистого доходу

підприємства і всією сумою його поточних витрат, він включає три основні елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього вибуття, реалізації іншого майна підприємства;фінансові результати від позареалізаційних операцій. Чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок. За характером оподаткування прибутку виділяють оподатковувану і не

оподатковувану податком його частини.

26) Сутність ціноутворення та особливості цінової політики підприємства.

Ціноутворення є одним із ключових елементів ринкової економіки. Ціна -- складна економічна категорія. У ній перетинаються практично всі основні проблеми розвитку економіки, суспільства в цілому. У першу чергу це відноситься до виробництва реалізації товарів, формуванню їхньої вартості, до створення, розподілу і використанню ВВП і національного доходу.

Існують дві основні теорії ціни. На думку прихильників однієї теорії, ціна товару виражає його вартість. Прихильники іншої теорії вважають, що ціна товару являє собою суму грошей, що покупець готовий заплатити за товар визначеної корисності. Звідси ціна -- грошове вираження вартості товару.

На відміну від ціни, ціноутворення являє собою процес формування ціни на товар, чи послугу. Мають місце в основному двох систем ціноутворення:

1) централізоване, котре припускає формування цін державними органами на основі витрат виробництва і звертання

2) ринкове, засноване на базі взаємодії попиту та пропозиції.

Що ж стосується ціни товару, то вона є грошове вираження його вартості. Ціна окремого товару може відхилятися від його вартості під впливом випадкових ринкових факторів.

Об'єктивний процес формування витрат в умовах ринкових відносин відбувається на базі ринкових цін і вимагає відшкодування усіх витрат, зв'язаних зі здійсненням процесів виробництва і реалізації товарів за рахунок доходів, отриманих від їхнього продажу.

Закон України “Про ціни і ціноутворення”

Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом «Про економічну самостійність України» самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Сфера застосування закону: цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Стаття 3. Політика ціноутворення

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;

об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;розширення сфери застосування вільних цін;підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;створення необхідних економічних гарантій для виробників;орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.