45.Гаметогенез:оогенез і сперматогенез.

Гаметогенез-утворення повноцінних статевих клітин.Утворення чоловічих статевих клітин-сперматогенез.Утворення жіночіх статевих клітин-оогенез.

Гаметогенез ділиться на три фази:

1.Фаза розмноження.

2.Росту.

3.Дозрівання.

В ембріоні людини обособлюються зачаткові клітини,які шляхом ряду поділів перетворюються у чоловіків – сперматогонії,у жінок-оогонії.Після того як припиняються мітотичні поділи сперматогонії та оогонії вступають в фазу росту.На цій стадії розвитку недозрілі чоловічі статеві клітини назив.сперматоцити,а недозрілі жіночі ооцити першого порядку.

Процес сперматогенезу:сперматоцит 1-го порядку вступає в 1-й мейотичний поділ в результаті якого утворюються сперматоцит 2-го порядку.Сперматоцит 2-го порядку вступає в 2-й мейотичний поділ ,в результаті якого утворюються сперматиди

№46 Дезоксирибонуклеї́нова кислота́ (ДНК)

Дезоксирибонуклеї́нова кислота́ (ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків.

У клітинах еукаріотів (наприклад, тварин, рослин або грибів) ДНК знаходиться в ядрі клітини в складі хромосом, а також в деяких клітинних органелах (мітохондріях і пластидах). У клітинах прокаріотів (бактерій і архей) кільцева або лінійна молекула ДНК, так званий нуклеоїд, знаходиться в цитоплазмі і прикріплена зсередини до клітинної мембрани. У них і у нижчих еукаріот (наприклад дріжджів) зустрічаються також невеликі автономні кільцеві молекули ДНК, так звані плазміди. Крім того, одно- або дволанцюжкові молекули ДНК можуть утворювати геном ДНК-вірусів.

З хімічної точки зору, ДНК — це довга полімерна молекула, що складається з послідовності блоків — нуклеотидів. Кожний нуклеотид складається з азотистої основи, цукру (дезоксирибози) і фосфатної групи (або гомологічної арсеноїдної). Зв'язки між нуклеотидами в ланцюжку утворюються за рахунок дезоксирибози і фосфатної групи. У переважній більшості випадків (окрім деяких вірусів, що містять одноланцюжкові ДНК) макромолекула ДНК складається з двох ланцюжків, орієнтованих азотистими основами один проти одного. Ця дволанцюжкова молекула утворює спіраль. В цілому структура молекули ДНК отримала назву «подвійної спіралі».

У геномах еукаріотів містяться також довгі послідовності без очевидної функції (некодуючі послідовності, інтрони). Також у складі геному досить поширені генетичні паразити — транспозони і вірусні або схожі на них послідовності.

№47.Онтогенез як реалізація програми розвитку в певних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища.

Онтогенез — індивідуальний розвиток організму з моменту запліднення яйцеклітини або поділу одноклітинноїособини.Періоди онтогенезу:

Ембріональний період Зародок (ембріон) розвивається всередині організму матері

. Завершується народженням

Постембріональний період Починається з моменту народження й продовжується до того часу, коли організм стає здатним до розмноження.

Характеристика періодів життя людини

Період новонародженості (10 діб після народження) Організм адаптується до нових умов. Виявляються природжені безумовні рефлекси: дихальний, смоктальний, хапальний

та ін. Рухи не скоординовані, немовля самостійно не тримає голівки

Грудний (10діб-1рік) Інтенсивно збільшуються зріст і маса тіла. Істотно змінюється скелет. Заростають тім’ячка. Збільшується та зміцнюється

м’язова маса. До 7 місяців прорізаються перші молочні зуби. Наприкінці першого року життя дитина здатна ходити. Виявляються тільки безумовні рефлекси. Основну частину часу дитина спить. У харчуванні переважають грудне молоко та молочні продукти

Раннє дитинство (1-3) Дитина здатна самостійно пересуватись. У два роки завершується прорізання молочних зубів. Розвиваються мовлення, мислення. Дитина спроможна харчуватися дорослою їжею з механічним обробленням

Перше дитинство(4-7) Розвиваються розумові здібності, збільшується зріст, зміцнюється мускулатура, з’являються постійні зуби

Друге дитинство( хлопці-8-11 ; дівчата 8-12) Сповільнюється темп росту. Дитина розвивається інтелектуально, набуває навичок читання, писання

Підлітковий (12—15 13—16) Збільшується маса тіла, спостерігається стрибок у зрості.Відбуваються фізіологічні й анатомічні зміни організму, пов’язані з початком статевого дозрівання та діяльністю статевих залоз

Юнацький (16—20 17—21) Статеве дозрівання. У хлопчиків супроводжується збільшенням статевих залоз, появою вторинних статевих ознак. Змінюється гортань, голос стає глибоким і виразним. У дівчаток Гормони яєчника спричинюють появу жіночих вторинних статевих ознак. Статеве дозрівання супроводжується збільшенням молочних залоз, появою менструального циклу

Зрілий вік (21—55 22—60) Наприкінці цього часового проміжку настає клімактеричний період — поступове гальмування та припиненнядіяльності статевих залоз

Похилий вік( 56 —74 61—74) Характеризується помірною робочою, інтелектуальною, фізичною Активністю

Старечий вік (75 —90) Відбуваються суттєві структурні, анатомічні, фізіологічні,

біохімічні зміни в організмі, викликані старінням

Довгожителі (90 і більше) Зміни в організмі обмежують адаптивні можливості

№48управління онтогенезом. Онтогенез, як об’єкт селекції: скороспілість,

довгорослість, багаторослість, довголіття. Направлене вирощування молодняку в

залежності від використання і технологічних вирішень. Управління онтогенезом в

ембріональний період (генна інженерія, біотехнологія). Методи направленого

вирощування молодняку в постембріональний період.

№49.Роль вітамінів,гормонів та ін.біологічно активних сполук.

Для підтримання нормальної життєдіяльності організму крім білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і води потрібні вітаміни.група додаткових речовин їжі, що належать до різних класів органічних сполук і за рідкісним винятком не синтезуються в організмі людини. Вітаміни надходять в організм з продуктами харчування, переважно рослинного походження. їх значення полягає в тому, що вони є складовою частиною молекул багатьох ферментів та деяких фізіологічно активних речовин, які беруть участь в обміні речовин. Отже, якщо вітаміни не надходять з їжею, то організм не отримує необхідних речовин, що згубно позначається на здоров'ї людини.

№50. Нервово-гуморальна регуляція функцій організму.

Нейрогуморальна регуляція — регуляція фізіологічних процесів організму відповідно до його потреб і змін навколишнього середовища, що здійснюється за допомогою двох механізмів: нервового (за допомогою нервової системи) і гуморального (за участі гуморальних чинників)

Гуморальний механізм регуляції (від лат.humor - волога) здійснюється з допомогою хімічних речовин, що утворюються в процесі обміну речовин у клітинах, розносяться кров’ю по всьому організму і впливають на діяльність клітин, тканин і органів. Деякі з них володіють високою біологічною активністю - гормони. У дуже малих концентраціях вони здатні викликати значні зміни функцій окремих органів і організму в цілому.    Гуморальна регуляція характеризується тим, що не має певного “ адресата” (хімічна речовина діє на всі клітини, але чутливими до неї ті, в яких є відповідний рецептор), повільно діє, тривалий час впливає на організм.    Нервова регуляція - більш досконала, забезпечується діяльністю нервової системи, яка об’єднує і зв’язує всі клітини і органи в єдине ціле, змінює і регулює їхню діяльність, здійснює зв’язок організму з навколишнім середовищем. ЦНС досить тонко і точно сприймаючи зміни навколишнього і внутрішнього стану організму, своєю діяльністю забезпечує розвиток і пристосування організму до мінливих умов існування.    Нервова і гуморальна регуляція тісно взаємозв’язані. Гормони впливають на стан нервової системи. Утворення і виділення гормонів контролює нервова система. Нервові структури надзвичайно швидко сприймають найдрібніші зміни фізико-хімічних параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища і відповідно реагують на них за допомогою хімічних факторів регуляції. Нервова і гуморальні механізми регуляції діють взаємоузгоджено і утворюють єдину нейрогуморальну регуляцію, яка створює умови для взаємодії всіх систем організму, зв’язує їх в єдине ціле і забезпечує взаємодію організму із середовищем