№1(будова клітини.функції органел)

Клiтина —жива елементарна одиниця, у якій вiдбуваються всi процеси життєдiяльностi: обмiн речовин i енергiї, подразливiсть, рiст, самовiдтворення.Основними структурними компонентами клітин є: клітинна оболонка, цитоплазма та ядро.

Клітинна оболонка  складається з внутрішньої та зовнішньої пластинок і розміщеної між ними світлої зони. Клітинна оболонка є бар'єром, що визначає, які речовини можуть виходити з клітини або проникати в неї із зовні.Одна із функцій-оболонки нервових або м'язових клітин можуть зв'язувати речовини, які виділяються нервовими закінченнями.

Під клітинною оболонкою міститься напіврідка, дрібнозерниста речовина —цитоплазма яку поділяють на гіалоплазму ,екзоплазму та ендоплазму. Гіалоплазма основна речовина цитоплазми, до складу якої входять білки, жири, вуглеводи, вода та інші органічні та неорганічні речовини. Екзоплазмою називають зовнішній щільний шар цитоплазми, що прилягає до оболонки клітини, а ендоплазмою — внутрішній шар, розміщений навколо ядра.

Крім основної речовини в цитоплазмі розміщені загальні та спеціальні органели і численні цитоплазматичні включення.

Органели -обмежені мембраною. До органел відносять цитоцентр, мітохондрії, комплекс Гольджі,ендоплазматичну сітку, лізосоми.

Цитоцентр розташований біля ядра, складається з центріолі та диплосоми і являє собою циліндричне тіло, побудоване з дев'яти груп мікротрубочок. Він бере участь у русі клітини та її поділі.

Мітохондрії— дуже поширені органели мають форму ниток, паличок або зерен, відокремлених від цитоплазми зовнішньою та внутрішньою мітохондріальними мембранами між якими є міжмембранний проміжок, заповнений рідким вмістом.Мітохондрії беруть участь у внутрішньоклітинному диханні.

комплекс Гольджі знаходиться поблизу ядра і складається з групи дископодібних сплющених міхурців, що обмежені мембранами і розміщені один над одним.В ній відбуваються полімеризація полісахаридів та утворення їхніх сполук з білками Тут також можуть нагромаджуватися ферменти, гормони, ліпопротеїди та інші біологічно активні речовини. Ендоплазматична сітка являє собою складну систему трубочок, цистерн, мішечків, стінки яких утворені тришаровими ліпопротеїдними пластинками. Розрізняють незернисту та зернисту ендоплазматичні сітки, які можна вважати частинами однієї системи тому, що за певних умов одна з них переходить в іншу.

Лізосоми беруть участь у перетравлюванні речовин, що потрапляють у клітину зовні. Вони являють собою різної форми міхурці з напіврідким вмістом, обмежені мембраною. Вважають, що лізосоми утворюються або із зернистої ендоплазматичної сітки, або з внутрішнього сітчастого апарату.

Ядро-компонент клітини,що несе спадкову інформацію. Форма його іноді відповідає формі клітини, але частіше залежить від її функціональних особливостей. Воно перебуває в постійній взаємодії з цитоплазмою і разом з нею бере участь в обміні речовин, поділі та регенерації клітин.Вміст ядра-каріоплазма- вміст клітинного ядра, в якому знаходяться хроматин, ядерця, а також різні внутрішньоядерні гранули. Після екстракції хроматину хімічними агентами в каріоплазмі зберігається так званий внутрішньоядерний матрикс, який складається з білкових фібрил товщиною 2-3 нм, що утворюють ядерний каркас.Хроматин-молекули ДНК,звязані з білками-гістонами .Ядерця –круглясті структури,у яких відбувається синтез рРНК.Функції:Ядро-керує в клітині обмін речовин,рух,розмноження ін.

№2(тканини людського організму,їх типи і властивості)

Ткани́на — сукупність клітин, не обов'язково ідентичних, але спільного походження, що разом виконують спільнуфункцію.Виділ.4типи тканини:сполучну,м’язову,нервову,епітеліальну.

Сполучна тканина

Сполучні тканини мають волокнисту структуру. Вони складаються з клітин,міжклітинної речовини. Сполучна тканина служить для сполучення інших видів тканин, наприклад, для утворення органів, і здатна пасивно розтягуватись і стискатися.Функції:обмін речовин,бере участь у утворені імунітету,опорна,бере участь у заживлені ран.

М'язова тканина

М'язові клітини утворюють активну скоротну тканину тіла, що називається м'язовою тканиною.Виділ.2 види тканини:гладеньку і посмуговану. М'язова тканина служить для створення зусилля та забезпечення рухів, наприклад, переміщення у просторі чи руху внутрішніх органів. Із посмугованої м’язової тканини складаються скелетнi м’язи, які скорочуються свідомо під впливом нервових імпульсів, що надходять із головного мозку. Непосмуговані м’язи складаються з клітин веретеноподібної форми, які утворюють середню моторну стiнку шлунка, кишечнику, матки, кровоносних судин. Вони виконують функцiюпроштовхування, наприклад, їжi в травних шляхах, або сечi в сечових, чи плоду маткою, коли настає час народитися дитині. Цi м’язи не пiдкоряються нашiй волi.

Нервова тканина

Клітини, що утворюють центральну та периферичну нервову систему, класифікуються як нервова тканина. З нервової тканини складається головний і спинний мозок, що утворюють центральну нервову систему, й черепно-мозкові та спинномозкові нерви, що утворюють периферичну нервову систему, а також мотонейрони. Нервова тканина забезпечуєобмін сигналами між різними структурами організму, а також зв'язок організму з навколишнім середовищем.Основними властивостями нервової тканини є збудливість і провідність.

Епітеліальна тканина

Епітеліальні тканини утворені шарами клітин, що вистилають поверхні органів (наприклад, поверхню шкіри, дихальних шляхів, репродуктивної системи, внутрішню поверхню травної системи). Клітини епітелію щільно прилягають одна до одної, забезпечуючи таким чином наявність бар'єру між зовнішнім середовищем та органом. Крім захисної функції, епітеліальна тканина може виконувати також видільну та всмоктувальну. Епітеліальна тканина служить для захисту організму від мікроорганізмів, механічних пошкоджень, втрати рідини тощо.

№3(Опорно-рухова система.Буд. скелету люд.)

3. Опорно-рухову системускладають кістки,мязи,сполучення.Кістки-пасивна частина,мязи-активна.

Функції:

1) захисна (кістки черепа захищають головний мозок, грудна клітка — легені та серце)

2) кістки утворюють систему важелів, які приводяться в рух м’язами, прикріпленими до них);

3) рухова;

4) беруть участь в обміні мінеральних солей);

5) кровотворна (червоний кістковий мозок — орган кровотворення).

Кістка складається з мінеральної та органічної речовини.Зовні кістка, за винятком суглобових поверхонь, покрита окістям. Безпосередньо під окістям знаходиться власне кісткова тканина, яка складається з кісткових пластинок.

Кістки класифікуються на трубчасті, губчасті та плоскі.

Трубчасті кістки складаються з тіла (діафізу) та епіфізів. Тіло трубчастої кістки має зазвичай циліндричну форму. Виділяють довгі (стегнова, плечова, ліктьова) та короткі трубчасті кістки (кістки плесна, фаланги пальців).

Губчасті кістки складаються з губчастої речовини, вкритої тонким шаром компактної. У комірках губчастої речовини таких кісток знаходиться червоний кістковий мозок. Виділяють довгі (ребра, груднина) та короткі (хребці, кістки зап’ястка) губчасті кістки.

Плоскі кістки, до яких належать кістки черепа, кістки поясів кінцівок (лопатка, тазові кістки), складаються в основному з губчастої речовини.

Виділяють такі типи сполучення кісток: нерухоме — за допомогою швів (кістки черепа); напіврухоме — за допомогою хрящів, (з’єднання між хребцями, між ребрами і грудниною); рухоме — за допомогою суглобів.

Скелет людини поділяють на: скелет тулуба, скелет верхніх і нижніх кінцівок, скелет голови - череп.

Череп складається з мозкового та лицьового відділів. Найбільшими кістками мозкового відділу є потилична, тім’яні, скроневі, лобова, а лицьового — верхньощелепна, нижньощелепна, носові, виличні. Кістки черепа сполучені між собою нерухомо за допомогою швів. Виняток складає нижня щелепа, яка утворює суглоб зі скроневою кісткою.

Скелет тулуба складається з хребта і грудної клітки. Хребет поділяють на п'ять відділів: шийний, що складається з 7 хребців, грудний - з 12, поперековий - з 5, крижовий - з 5 і куприковий - з 4-5 хребців. Останні 9-10 хребців зрослися між собою. Отже, в хребті налічується 33-34 хребці. Хребці - короткі кістки, розміщені одна над одною. Хребець складається з тіла, дуги і семи відростків.

№4. М’язи. Їх будова та функції

М'язи у дорослої людини становлять 44% загальної маси тіла. Кожен м'яз складається з великої кількості багатоядерних м'язових волокон і сполучної тканини. Сполучна тканина утворює сухожилля, за допомогою яких м'язи прикріплюються до кісток.Зверху м'яз вкритий тонкою сполучнотканинною оболонкою - фасцією. У м'язі розташовані кровоносні судини і нервові волокна. Скоротливим елементом м'язових волокон є білки - актин іміозин. Наприклад скелетні м'язи називають посмугованими, оскільки товсті нитки міозину розміщуються між тонкими нитками актину. Скорочення м'язів починається зі збудження м'язових волокон нервовими імпульсами і полягає в тому, що нитки актину за допомогою поперечних містків втягуються поміж ниток міозину.

Основні групи м’язів.

Розрізняють довгі, широкі, короткі й колові м'язи. Довгі м'язи розташовані на кінцівках, а короткі там, де рухи незначні, наприклад між ребрами. Широкі м'язи розташовані на тулубі (широкий м'яз спини), а колові (коловий м'яз рота, коловий м'яз ока тощо) - навколо отворів.

За групами розрізняють м'язи голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок

Робота м’язів

Скорочуючись м’язи зближують або віддаляють кістки, пересувають тіло або його частини, утримують їх у певному положенні, піднімають або тримають вантаж, тобто здійснюють роботу. Вона може бути динамічною або статичною. Динамічна робота проводиться м’язами при виконанні будь-яких рухів. Статична робота виконується при збереженні пози тіла, утримання його частин у певномуположенні, утримання вантажу. Статична робота втомлює кісткову мускулатуру більше, ніж динамічна.

№ 5. Будова серця.

Серце лежить у грудній порожнині. Воно має форму конуса, основа якого знаходиться проти другого, а верхівка проти п’ятого міжреберного проміжку. Зовні серце вкрите сполучнотканинною оболонкою — навколосерцевою сумкою.

Стінка серця утворена поперечносмугастим м’язом, що скорочується поза нашою волею.Серце складається з:артерії,легеневої артерії,півмісяцеві клапани,праве і ліве передсердя,верхня і нижня порожнисті вени,мітральний клапан,правий і лівий шлуночок,аорта.

Робота серця. Серце працює ритмічно: скорочення його м’язів правильно чергуються з розслабленнями.

Коли кров надходить у передсердя, м’яз усього серця розслаблений і перебуває в стані спокою. Стулкові клапани в цей час відкриті і кров без затримки перетікає в шлуночки.

В наступний момент відбувається одночасне скорочення обох передсердь, і рештки крові викидаються з них у шлуночки. Виштовхнувши кров, передсердя розслаблюються і починають знов наповнюватись кров’ю.

Зараз же починається скорочення обох шлуночків. Під тиском крові, яка заповнює шлуночки, стулкові клапани закриваються. Через те що натяг сухожильних ниток не дає клапанам прогнутися у бік передсердь, кров не може туди повернутися.

В результаті скорочення шлуночків в їх порожнинах наростає тиск крові. Коли він перевищує тиск в аорті і легеневій артерії, відкриваються півмісяцеві клапани, і кров переходить у велике і мале кола кровообігу.

Слідом за скороченням шлуночків починається їх розслаблення. Протягом деякого часу все серце перебуває в стані відносного спокою. Цей період називається загальною паузою серця. Півмісяцеві клапани в цей час під тиском крові в аорті і легеневій артерії закриваються і не дають крові повертатися в серце.

За паузою іде скорочення передсердь, потім шлуночків, знову настає загальний спокій — і так все життя людини.

№6. Дихальна система людини

Дихальна система людини - сукупність органів, що забезпечують зовнішнє дихання. Доросла людина робить 15-17 вдихів-видихів на хвилину. Будова Виділяють верхні і нижні дихальні шляхи. Система верхніх дихальних шляхів складається з порожнини носа, носоглотки і ротоглотки, а також частково ротової порожнини. Система нижніх дихальних шляхів складається з гортані, трахеї, бронхів.Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві половини - праву і ліву. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись, затримують і виводять назовні пил і мікроорганізми, які осідають на слизовій оболонці, тим самим виконуючи захисну функцію. Повітря, яке людина вдихає, у носовій порожнині зігрівається або охолоджується кров'ю, що тече по кровоносних судинах її слизової оболонки. Слизова оболонка містить залози, які виділяють слиз, що зволожує повітря і стінки порожнини носа, знижує життєдіяльність хвороботворних бактерій, які потрапляють туди з повітрям. Слиз разом із частинками пилу, мікроорганізмами, що до нього прилипли, безперервно видаляється з носової порожнини. Повітря, пройшовши носову порожнину, потрапляє до носоглотки, а потім до глотки. Від глотки починаються дві трубки - гортань (дихальне горло) і стравохід, розміщений позаду гортані. Гортань розташована на передній частині шиї. Ззовні частину гортані видно як виступ, що називають кадиком. Основу гортані утворюють кілька хрящів. Через гортань проходить тільки повітря. Їжа не може потрапити до неї, бо в момент ковтання вхід до гортані закривається надгортанним хрящем. Гортань безпосередньо переходить у трахею. Трахея розташована у грудній клітці спереду від стравоходу і складається хрящових півкілець, з'єднаних між собою зв'язками. На рівні п'ятого грудного хребця трахея поділяється на два головних бронхи: лівий і правий.Бронхи, як і трахея, складаються з хрящових півкілець (6-12), Бронхи входять у праву і ліву легені. Бронх, що входить у праву легеню, поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені. Бронх, який входить у ліву легеню, поділяється на дві гілки. У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево легені. Найтонші бронхи називаютьбронхіолами. Легені - це великі парні органи. Ліва і права легені займають майже всю грудну порожнину. Права легеня більша і складається з трьох часток, ліва - з двох. На внутрішній поверхні легень розміщеніворота легень, черезякі проходять бронхи, легеневі артерії, легеневі вени, нерви і лімфатичні судини. Ззовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою - легеневою плеврою.Дихальні шляхи забезпечуютьзв'язок навколишнього середовища з головними органами дихальної системи - легенями.Розрізняють:грудне(за участі міжреберних мязів -у жінок) і черевне(за уч.діафрагми-чоловіків).Основні функції- дихання, газообмін(вдих.кисню,видих.вуглек.газу). Крім того, дихальна система бере участь у таких важливих функціях, як терморегуляція, голосоутворення, нюх, зволоження вдихуваного повітря. Дихальна система також забезпечує механічну і імунний захист від факторів зовнішнього середовища.

№7 Анатомічна будова травної системи

травлення- це процес розщеплення складних органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів) на прості, які можуть всмоктуватися в кров і лімфу та засвоюватися в організмі. Це початковий етап обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем.Травлення проходить під впливом ферментів.Ферменти-біологічно активні добавки,які прискорюють хім.р-ції.Будова органів травлення:ротова порожнина,глотка,стравохід,шлунок,кишечник(тонкий і товстий).В травлені приймають участь залози:слині,підшлункова,печінка.

Травлення починається в ротовій порожнині, де їжа подрібнюється зубами та змочується слиною( формування харчової грудки). Завдяки наявності муцину просочена слиною харчова грудка легко проглочується. Їжа через глотку надходить в стравохід.-довга трубка,завдяки скороченню мязів його стінки ,їжа проштовхується в шлунок.Шлунок-має форму мішка,більша його частина розміщена у лівому підреберні.Стінка шлунку складається з трьох шарів:сполучнотканинного,м’язового,слизового.В слизовій оболонці є три види залоз:головні(виділ.ферменти),обкладові(соляну кислоту),додаткові(слиз). У шлунку їжа змішується зі шлунковим соком, активними компонентами якого є соляна кислота і травні ферменти..

Тонкий і товстий кишечник. Перший відділ тонкої кишки — дванадцятипала кишка, де відбувається змішування їжі із жовчу, яка забезпечує емульгування жирів, ферментами підшлункової залози і тонкої кишки, розщеплюють вуглеводи (мальтоза, лактоза, сахароза), білки (трипсин і хімотрипсин). У тонкій кишці відбувається основний обсяг всмоктування поживних речовин через кишкову стінку.

Після проходження тонкого кишечника їжа потрапляє у товсту кишку, що складається зісліпої кишки, ободової, сигмоподібної і прямої кишки. Тут відбувається всмоктування води і деяких поживних речовин, таких як вітаміни, тут же відбувається і формування калових мас.

№8(фізіологія органів травлення,травні ферменти)

травлення- це процес розщеплення складних органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів) на прості, які можуть всмоктуватися в кров і лімфу та засвоюватися в організмі. Це початковий етап обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем.Будоваорганівтравлення:ротовапорожнина,глотка,стравохід,шлунок,кишечник(тонкий і товстий).В травлені приймають участь залози:синні,підшлункова,печінка.

Травлення починається в ротовій порожнині, де їжа подрібнюється зубами та змочується слиною( формування харчової грудки). Завдяки наявності муцину просочена слиною харчова грудка легко проглочується. Їжа через глоткунадходить в стравохід.-,завдяки скороченню мязів його стінки ,їжа проштовхується в шлунок.Шлунок-має форму мішка,більша його частина розміщена у лівому підреберні.У шлунку їжа змішується зі шлунковим соком, активними компонентами якого є соляна кислота і травні ферменти..

Тонкий і товстий кишечник

Перший відділ тонкої кишки — дванадцятипала кишка, де відбувається змішування їжі із жовчу, яка забезпечує емульгування жирів, ферментами підшлункової залози і тонкої кишки, розщеплюють вуглеводи (мальтоза, лактоза, сахароза), білки (трипсин і хімотрипсин). У тонкій кишці відбувається основний обсяг всмоктування поживних речовин через кишкову стінку.Після проходження тонкого кишечника їжа потрапляє у товсту кишку, що складається зісліпої кишки, ободової, сигмоподібної і прямої кишки. Тут відбувається всмоктування води і деяких поживних речовин, таких як вітаміни, тут же відбувається і формування калових мас.

Функції травної системи

Виділення ферментів та інших речовин у складі слини, шлункового, підшлункового, кишкового соків та жовчі становить секреторну функцію травної системи. Жування, ковтання, переміщення їжі вздовж травної системи та виділення незасвоєних решток - рухова функція. Всмоктування поживних речовин здійснюється слизовою оболонкою шлунка, тонкої і товстої кишок. Поряд з цими функціями органам травлення властива також видільна функція, яка полягає у виведенні з організму деяких продуктів обміну речовин.

Травлення проходить під впливом ферментів.Ферменти-біологічно активні добавки,які прискорюють хім.р-ції.Травні ферменти є в складі слини (амілаза, мальтаза), шлункового соку (пепсин, ліпаза), кишкового соку (трипсин, ліпаза, амілаза, лактаза, мальтаза).

Також вони є в травних соках товстого кишечника, але в незначних кількостях.

Саме ферменти відіграють головну роль в процесі травлення. Кожен фермент розщеплює тільки одну речовину (хімічну сполуку) і тільки за певних умов (кислотність, середовище дії, температура).

№9 Органи виділення

Органи виділення: нирки, легені, потові залози, кишечник. Вони беруть участь у видаленні з організму кінцевих продуктів обміну речовин або відходів після «їжі» кожної клітинки. Чи не перероблені в результаті травлення залишки видаляються з організму через задній прохід, вуглекислий газ виділяють легкі, зайва вода і розчинені в ній речовини видаляються у вигляді поту і сечі.

Найбільш важлива роль в очищенні організму належить ниркам. Цей парний орган, розташований в поперековій області з двох сторін від хребта.

Нирка складається приблизно з мільйона структурних та функціональних одиниць - нефронів. До складу кожного нефрона входять клубочок і каналець. Нефрон є структурною і функціональною одиницею нирки. Кожен нефрон складається з ниркового тільця, утвореного клубочком кровоносних капілярів, який оточує бокалоподібна капсула - капсула нефрону, або капсула Шумлянського, і звивисті канальці.

Капсула нефрону нагадує кулю, верхня частина якої втиснута у нижню таким чином, що між її стінками утворюється щілина - порожнина капсули. Від капсули відходить тоненька довга звивиста трубочка - звивистий канадець першого порядку. Він доходить до межі коркової і мозкової речовини нирки, де звужується, випрямляється і в мозковій речовині утворює петлю нефрону (петля Генле), що повертається у кіркову речовину. Тут каналець знову стає звивистим (звивистий каналець другого порядку) і відкривається у збирну трубочку. Збирні трубочки відкриваються у порожнини ниркових чашечок, які, у свою чергу, з'єднані з нирковою лоханкою.  Стінки звивистих канальців, як і кожна з двох стінок капсули, утворені одним шаром епітеліальних клітин.

В нирках в клубочках капілярів відбувається очищення крові. З неї видаляється зайва вода і розчинені в ній речовини. Коли відфільтрована рідина проходить по трубочках, з них всмоктується в кров більша частина води і ряд речовин: глюкоза, вітаміни, солі, білки. Що залишилася, рідину називається сечею. При нормальній роботі нирок у ній залишаються вода, білки і цукор. , Що утворилася сеча надходить в чашечки і балії нирки. Звідси збирається в довгі трубочки - сечоводи, а по них надходить у сечовий міхур. У нижній частині сечового міхура є отвір, що веде в сечовипускальний канал. Це трубка, через яку сеча виділяється назовні.

№10.Механізм утворення сечі

Сеча утворюється з плазми крові, яка протікає через нирки, і є складним продуктом діяльності нефронів.

Це складний процес, складається з таких етапів (фаз):

1.Фільтрація (ультрафільтирації) клубочкової.

2. Реабсорбції (зворотнє всмоктування).

3. Секреція (канальцева).

1. В капілярах клубочків ниркового тільця проходить фільтрація. З плазми крові відфільтровується вода з всіма розчиненими в ній неорганічними і органічними речовинами, які мають низьку молекулярну масу – це первинна сеча.

По хімічному складу подібна з плазмою крові, в ній майже не міститься білків, форментних елементів крові.

2. Канальцева реабсорбція проходить в ниркових канальцях, де з первинної сечі в кров повертається вода, глюкоза, частина солей і невелика кількість сечовини, амінокислоти.

Утворюється кінцева або вторинна сеча. В ній нема глюкози, амінокислот деяких солей і різко підвищена концентрація сечовини.

3. Канальцева секреція. При участі спеціальних ферментних систем проходить активний транспорт деяких речовин з крові в просвіт канальців, а також за рахунок екскреторної функції ниркового епітелію сечових канальців.

Функція збирних трубок – проходить всмоктування води.

Регуляція діяльності нирок:

1. Нервова регуляція

вегетативна нервова система регулює процесами механізму сечоутворення.

2. Гуморальна регуляція – здійснюється за рахунок гормонів – вазопресину і альдостерону.

№11(обмін рачовин та енергії в організмі людини)

обмін речовин-сукупність усіх хімічних перетворень речовин в організмі з моменту надходження їх з навколишнього середовища до моменту виведення продуктів розпаду . Він складається з двох взаємопов'язаних частин: розщеплення складних органічних речовин з перетворенням їх на прості із виділенням енергії - дисиміляція,та утворення властивих організму білків, жирів і вуглеводів - асиміляція. Завдяки обміну речовин кожен організм підтримує своє існування, росте, розвивається, народжує потомство, активно взаємодіє з навколишнім середовищем.

Джерелом енергії в організмі є органічні речовини: білки, жири і вуглеводи, внаслідок розкладу яких, ця енергія виділяється.

Білки– високомолекулярні сполуки, побудовані з амінокислот.В організмі постійно відбувається розпад і синтез білків. Єдиним джерелом синтезу нового білка являються білки їжі. В шлунковому тракті білки розщеплюються ферментами до амінокислот і в тонкому кишечнику відбувається їх всмоктування.

Жири- неоднорідні речовини, які діляться на прості ліпіди, складні ліпіди і стероїди. Основна маса ліпідів представлена в організмі людини нейтральними жирами

вуглеводи - являються джерелом енергії для всіх клітин організму, виконують пластичну і опорну функцію.Біологічна роль вуглеводів для організму людини визначається перш за все їх енергетичною функцією

Вода є одним з найважливіших компонентів людського організму. Основна функція води в організмі - розчинення більшості хімічних сполук.

Мінеральні речовини. Вони підтримують сталість внутрішнього середовища організму та просторову будову білків.

Обмін речовин в організмі регулюють нервова система та гуморальні чинники. Уголовному мозку містяться нервові центри «голоду» та «насичення».