6.Мовна норма. Типи норм.

Мовна норма–сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Типи норм:

— орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень, акцентологічні норми);

— графічні (передача звуків на письмі);

— орфографічні (написання слів);

— пунктуаційні (вживання розділових знаків);

— лексичні (слововживання);

— морфологічні (вживання морфем);

— синтаксичні (керування, узгодження, поєднання й розміщення слів, речень);

— стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування).

7. Ознаки та аспекти культури мовлення.

К-ра мовлення—загальноприйняті правила мовленнєвої поведінки людини. Здебільшого це поняття вживають, аналізуючи писемні тексти, мовну практику.

Важливими характеристиками к-ри мовлення є: правильність, змістовність, доречність, достатність, логічність, точність, ясність, стислість, простота та емоційна виразність, образність, барвистість, чистота, емоційність, правильна вимова, вільне, невимушене оперування словом, уникнення вульгарності.

Мовна пам*ятка фахівцю:

- говорити завжди літературною мовою;

- уникати суржику, діалектизмів, професійних жаргонізмів;

- не перенасичуйте мову професіоналізмами, вживайте терміни відповідно до їх значення;

- не зловживайте словами іншомовного походження;

- правильно наголошуйте слова;

- не вживайте вульгаризмів, лайливих слів.

8. Специфіка культури мовлення фахівця. Мовленнєвий етикет.

Етика-наука яка вивчає мораль.

Мораль- це правила і норми поведінки у суспільстві.

Етикет-це правила поведінки у суспільстві.

Види етикету:

• Придворний етикет;

• Дипломатичний етикет;

• Військовий етикет-звіт правил поводження військових;

• Загальногромадський етикет.

Процес спілкування передбачає дотримання певних етичних норм. Вибір тих чи інших форм мовленнєвого етикету залежить від: ситуації, професії, соціального статусу, освіти, статі, віку.

Мовлення–сукупність мовленнєвих дій, мета яких випливає із загальної мети спілкування.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

1)точність у формулюванні думки, недвозначність;

2)логічність;

3)стислість;

4)відповідність між змістом і мовними засобами;

5)відповідність між мовними засобами і обставинами мовлення;

6)відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Загальна мовна к-ра визначається знанням л-рної мови, ерудицією, світоглядом людини, к-рою мислення, технікою мовлення.

Мовний етикет–правила мовленнєвої поведінки.

Якщо поняття «етикет» містить у собі обов’язки людей один щодо одного, норми і правила їх поведінки та спілкування у різних ситуаціях, то поняття «службовий етикет»-тільки на роботі.Правила мовного етикету залежать від конкретних ситуацій. За умови їх дотримання можливе змістовне спілкування.

9. Основні види ділового спілкування.

Спілкування-основна форма людського буття. Спілкування є основою всіх наших дій, служить для встановлення взаємозв’язків співпраці.

Спілкування включає:

• Сприйняття, пізнання і розуміння партнерів по спілкуванню;

• Обмін інформацією;

• Вироблення єдиної стратегії спілкування.

• Спілкування за формами і видами різноманітне: контактне, дистанційне, міжособистісне, діалогічне, монологічне.

• За використанням знакових систем виділяють такі види спілкування:

• Вербальне-словесне;

• Невербальне-безсловене.

Види ділового спілкування: безпосереднє і опосередковане. Безпосереднє—мовне спілкування у найбільш розвиненому вигляді. Підкріплюється мімікою жестами, інтонацією. Опосередковане-виникло на основі безпосереднього. Відносять: письмо, масові засоби інформування (втрата міміки, жестів, інтонації)

Види ділового спілкування:

1.Ділова нарада–робота колективного розуму, спрямована керівником на потрібний результат.

2.Доповідь (є звістка і ділова).

3.Промова–усний виступ з метою висвітлення певної інформації.

4.Лекція–одна із форм передачі суто наукових знань шляхом усного викладу.

5.Виступ–спонтанна реакція на щойно почуте від промовця або доповідача.