Розділ 3. Спеціальна частина. Аналіз конструкцій і експлуатація гірського устаткування.

3.1. Аналіз конструкцій гірського устаткування.

Щогла СБШ-270ІЗ

Буровій верстат СБШ-270ІЗ складається з машинного відділення, гусеничного ходу, кабіни машиніста, щогли і опор для її кріплення. Всі вузли робочого органу змонтовані на щоглі.

Основні з них:

-обертально-подаючий механізм

-касета з штангами

-механізм розгвинчування штанг

Щогла верстата, з каруселлю всередині на шість штанг діаметром 13 мм, от- критого типу має основні панелі, виконані з прямокутних труб. Обертально-подаючий механізм верстата зубчато-рейкового типу, з розташованими в одному блоці на щогли, що переміщається уподовж, каретці гідромоторами і їх редукторами, забезпечує обертання і подачу бурового інструменту на забій при бурінні і підйомі бурового ставу.

Щогла є просторовою зварною фермою, на верхньому обв'язуванні якої змонтована опора блоку механізму подачі, на нижній — встановлені гідроциліндри канатно-поршневої системи подачі бурового ставу, механізму розгвинчування штанг і верхній ключ. Завалення щогли верстата при переїздах здійснюється двома гідроциліндрами. При роботі верстат горизонтируется трьома гідродомкратами. Щогла є просторовою закритою конструкцією чотирикратна система поліспасту з гідроциліндром 3000 мм.

Уздовж всього каркаса з двох сторін закріплені направляючі швелери по яких в процесі буріння перемішається головка бурового ставу і натяжна каретка підвішена на балці і підтримуюча гірлянду.

Щогла верстата СБШ є його основним вузлом. На ній змонтовані механізми, за допомогою яких виконується всі операції процесу буріння: спуск і підйом бурового інструменту, створення осьового навантаження на буровий інструмент, обертання бурового інструменту, збірка і розбирання бурового ставу, підведення легко-водяної суміші на забій свердловини. Базовім вузлом щогли є каркас зграєва, силова металоконструкція, що є просторовою фермою, виконаною з куточків і швелерів. У нім варене дві цапфи якими щогла встановлюється в підшипниках, що дають можливість кріпити її у робочому положенні вертикально або похило і у транспортному положенні - горизонтально. Балка служити для упору штоків гідроциліндрів підйому щогли.

Каркас щогли – закритого типу з проміжними блоками, посиленій конструкції. Балки кріплення циліндрів повороту щогли забезпечують міцність і надійність при зусиллі подачі 35т і моменті 1300 кГм, що крутити. Канатно-поліспастній, від двох гідроциліндрів, привід подачі бурового снаряда дозволяє гасити удари і вібрації при бурінні свердловин після тріщинуватих порід. Опорній вузол і обертач виконані роздільно, що також оберігає обертач від ударів і вібрацій при бурінні свердловини по геологічно складних масивах.

Розділ 4. Охорона праці. Безпека при експлуатації і ремонті гірничого устаткування.

4.1.Заходь безпеки при експлуатації гірничого устаткування.

Безпека при роботі бурових верстатів.

У кар'єрах використовують бурові верстати механічної, термічної та термомеханічної дії. Більше 95 % обсягу буро­вих робіт виконують за допомогою верстатів механічної дії, до яких відносяться верстати шарошечного буріння ери високій міцності порід та свердла - при м’яких. Засобі без­пеки при веденні бурових робіт можна поділити на загальні та спеціальні, що характерні при обслуговуванні окремих типів верстатів, наприклад, термічної дії.

Аналіз нещасних випадків при веденні бурових робіт показує, що основними причинами травматизму е буровий інструмент, невдалі прийоми при підйомі та опусканні щогли, установка верстата на домкрати, падіння предме­тів з висоти худе.

Загальними ознаками небезпеки при роботі бурових верстатів е: знаходження верстата біля укосу уступу; висо­ке розміщення центру ваги верстата із-за чого він може перекинутися при переміщенні; наявність кисню та паль­ного у верстатів термічного буріння.

Переміщення бурового верстата з піднятою щоглою до­зволяється своїм ходом тільки по горизонтальній, добрі спланованій площадці. У інших випадках щогла мас бути опущена. Допускається буксирування верстата трактором або бульдозером. При переміщенні на узвозах ведуча вісь повинна знаходитися нижче, тобто при підйомах — поза­ду, при опусканні - попереду. Це е загальне правило для всіх гусеничних машин.

При установці верстата для буріння свердловин в першому ряду, його подовжня вісь мас бути перпендикуляр­ною до верхньої бровки уступу, а мінімальна відстань від свердловини до верхньої бровки уступу —2 м. Управління під'їздом верстата для буріння свердловин в першому ряду повинне проводитися з дистанційного пульту. При установці верстата під його домкрати необхідно підмощувати тільки інвентарні підставки або надійні дерев'яні бруси типу шпал. Забороняється підмощувати під домкрати шмати порід, оскільки сморід можуть миттєво руйнувати­ся. Де може призвести до розлітання шматків порід з ве­ликою швидкістю, перекосу верстата, заклинювання бу­рового інструменту та аварій.

При підніманні та опусканні щогли попереду і позаду верстата не повинні знаходитися люди на відстані висоти щогли. Буріння свердловин від діючої повітряної лінії електропередачі повинне бути на відстані не ближче ніж 6 м.

Після пробурення свердловини вона повинна прикри­ватись пробкою. Свердловини діаметром менше 120 мм до­пускається огороджувати попереджувальними знаками.

Під година виконання робіт на щоглі необхідно користу­ватися запобіжним поясом. Ці роботи не допускається про­водити при сильному вітрі, під година дощу чи снігу.

Верстат повинний бути обладнаний пристроєм повтор­ного піднімання бурового інструменту. Канат повинний мати п'ятикратний запас міцності. Він підлягає візуаль­ному огляду не менше одного разу на тиждень, про що необхідно зробити запис у спеціальному журналі. Допускається не більше 10% порваних дротів на одному кроці звивку канату.

При бурінні ручними буровими машинами ширина робочого майданчика має бути не менше ніж 4 м.

При використанні верстатів термічного буріння знач­но зростає вірогідність травматизму через можливості ви­никнення пожеж» розриву шлангів і арматури, вибухів у пробурених свердловинах.

З метою попередження з'єднання кисневих шлангів з паливною апаратурою і навпаки, всі з’єднувальні гайки кисневої апаратури мають праву різьбу, а паливної - ліву. Крім того, вся киснева апаратура має бути блакитного або синього кольору, а паливна - червоного.

Бак з паливом може монтуватися на самому верстаті або бути окремо. У цьому разі він повинний знаходитися на відстані від верстата не менше як 10 м, бажано з підвітря­ної сторони, бо при малій турбулентності повітря важкі парі пального можуть суцільним шлейфом досягнути джерела вогню і полум’я миттєво перекинеться до ємкості з паливом, що може призвести до вибуху і пожежі.

Батарея кисневих балонів повинна знаходитися на відстані не менше ніж 25 м від верстата з навітряної сторони. Ні в якому разі не допускається замаслення кисневої апа­ратури, щ,о може призвести до вибуху чи пожежі. Тому »разі замаслення кисневої апаратури вона має бути знежирена спиртом або бензином після відключення подачі кисню.

V разі виявлення негерметичності в кисневій чи палив­ній системах, подача кисню і палива повинна бути зупи­нена і тільки після цього можна виконувати ремонтні ро­боти. Ці ж правила є обов'язковими при будь-яких ремонт­них роботах в кисневій чи паливній системах. Перед Качаном бурових робіт усі горючі предмети в радіусі 25 м від верстата повинні бути прибрані.

Обслуговуючий персонал повинний користуватися неза­брудненим мастилами спецодягом. У разі замаслення спецодягу він підлягає пранню.

У період запалення термобуру необхідно користуватися шоломом*маскою. Запалення проводитися електро-запальником. Допускається також запалення термобуру за до­помогою факелу, рукоятка якого має бути не коротше 2 м. Оглядати свердловини, пробурені верстатом терміч­ного буріння» можна не раніше, ніж за 12 годин, а їх зарядження - за 24 години. Такий термін витримки викли­каний тим що в свердловині та в тріщинах накопичують­ся гази (оксид вуглецю Со2 метан Сн2, водень Н2, які з повітрям утворюють вибухонебезпечну суміш. При цьому достатньо падіння шматка породи, який, створивши іскру, викличе вибух. Тому при огляді свердловин необхідно користуватися ліхтарями у вибухобезпечному виконанні і шоломом-маскою.

Пробурені свердловини приймаються маркшейдерською службою кар’єру. При цьому звертається увага на місце за­кладання свердловин згідно з паспортом бурових робіт. Пробурені свердловини в нестійких породах повинні закріп­люватися, а вустя - перекриватися і обвалюватися з ме­тою попередження проникнення води атмосферних опадів.

Безпека при роботі екскаваторів.

Основними причинами травматизму при обслугову­ванні екскаваторів зазвичай вибоїв, знаходження людей в зоні дії екскаватора, падіння шматків породи зі стріли, кузова, ковша, підйом на екскаватор чи спуск з нього під час роботи.

Перегін екскаватора дозволяється згідно з письмовим розпорядженням начальника копальні, в якому передба­чаються заходь безпеки та вказується відповідальна осо­ба. Машиніст екскаватора повинний досконально вивчити трасу перегону на предмет габаритів та якості шляху. Перегін екскаватора під діючою ЛЕП дозволяється енер­гетиком відповідної дільниці за умови, що зазор між ниж­нім дротом і найвищою точкою екскаватора буде не мен­ше 2 м. При наявності атмосферних опадів перегін екска­ватора під діючою ЛБП ке дозволяється. При переїзді екс­каватора через переїзд гусениці не повинні натискати на рейки і не дозволяється поворот. Тобто, екскаватор пови­нен перетинати залізницю тільки прямо. При цьому має бути присутнім передставник залізничної служби. При пе­регоні екскаватора по автодорозі попереду екскаватора та позаду нього на відстані 50 м повинні знаходитися сиг­нальники з червоними прапорцями. Ківш екскаватора по­винен бути порожнім, направленим у напрямку руху та бути на висоті не більше як 2 м.

При перегоні крокуючого екскаватора його стріла на­правляється убік, зворотнього напрямку руху. При цьому помічник машиніста має знаходитися попереду ек­скаватора за напрямком руху і передавати сигнали ма­шиністу через третю персону, що крокує позаду. Переміщен­ня екскаватора у вибої повинне проводитися за сигнала­ми помічника машиніста. Максимальній кут укосу при перегоні екскаватора не повинний перевищувати 12,5?. Перегін екскаватора в нічний годину не дозволяється.

На уступі чи відвалі екскаватори повинні знаходитися на твердій, добрі спланованій основі. У вибої кабіна ек­скаватора повинна знаходитися в протилежній стороні від вибою. Кут нахилу екскаватора у вибої, крім з’їздної тран­шеї, не повинний бути більше ніж 10°.

Мінімальна відстань між контрвантажем екскавато­ра і транспортною посудиною або вибоєм - 1м, а між дво­ма екскаваторами на одному рівні - не менше суми максимального радіуса їх дії, на суміжних горизонтах — не менше подвійного радіуса розвантаження верхнього ек­скаватора.

Не допускається присутність людей у зоні дії екскава­тора, яка приймається рівною 1,5 максимального радіуса розвантаження. Така відстань прийнята тому, що на мак­симальній відстані ковша від центру повороту з нього може випасти шматки породи, який внаслідок дії відцентрової сили може переміститися, навіть перекотитися ще на де­яку відстань.

Вигружаючи ківш у транспортну посудину, його необ­хідно опустити якомога нижче, але не зачіпати дно. Не до­пускається переміщати думпкар або автомобіль за допо­могою ковша. Якщо через зону дії екскаватора пролягає автодорога, помічник машиніста має попереджувати ма­шиніста про наближення транспорту. Вирівнювання грун­ту бульдозером у вибої екскаватора має проводитися з до­зволу машиніста екскаватора та при його зупинці.

При завантаженні транспортних посудин екскаватором загальноприйнятими е такі сигнали: «Стоп» - один короткий;

дозвіл на завантаження - два коротких;

качан завантаження - три коротких;

дозвіл на від'їзд - один довгий.

Таблиця сигналів мас бути прикріплена на екскаваторі на видному місці для операторів транспортних засобів. Стрілові канати екскаватора підлягають огляду один раз на тиждень механіком дільниці. Кількість порваних дротів на одному кроці звівки не повинна бути більша ніж 15 %. Кінці дротів, що виступають, мають бути відрі­зані. Підйомні та підтягувальні канати необхідно огляда­ти в терміни, затверджені головним механіком кар'єру. Ре­зультаті огляду канатів заносяться до спеціального жур­налу, що зберігається на екскаваторі. У журналі записуються дата установки каната.

У разі загрози обвалу уступу або виявлення відказу за­ряду ВР, роботові екскаватора необхідно призупинити і від­вести його в безпечна місце. Для цього завжди має бути вільний виїзд.

Колі грунт у вибої не витримує тиску гусениць, необ­хідне підсипання більш твердих порід, а також забезпечення надійного дренажу.

Навантаження екскаваторами типу драглайн у заліз­ничні думпкари або інші ємкості дозволяється за умови ви­конання заходів безпеки, що розроблені адміністрацією кар’єру. Мінімальна відстань від працюючого екскаватора типу драглайн до іншого екскаватора або іншої машини повинна бути не менша за зону дії екскаватора з урахуван­ням дальності закиду ковша. У разі необхідності проведен­ня робітна меншій відстані розробляється спеціальний про­ект і затверджується технічним керівником підприємства.

Черпання гірничої маси екскаватором має проводити­ся згідно з проектом, і а основі якого розробляється тех­нічний паспорт, що знаходиться на екскаваторі. При зміні розумів черпання порід начальник дільниці має розробити та затвердити новий паспорт.

Начальник дільниці видає наряд на роботові екскавато­ра в письмовій формі. У ньому, крім питань технології, пе­редбачаються заходь безпеки при виконанні всіх технологічних техно­логічних операцій. Наряд на роботи в небезпечних умо­вах не видається, крім випадків, пов'язаних з ліквідацією самих небезпечних розумів, а в решті випадків - розробля­ється спеціальний проект.

Підчас прийому зміни машиніст екскаватора і началь­ник зміни повинні ретельно оглянути вибій на відповід­ність його паспорту, звернувши особливу увагу на струк­туру напластування пластів, кут нахилу укосу, наявність за колів та великогабаритних предметів.

Багатоковшові ланцюгові та роторні екскаватори, як правило, мають велику масу, тому особлива увага має при­ділятися стійкості грунту, вирівнюванню його поверхні. За­воднені ділянки повинні надійно дренуватися.

Безпека експлуатації допоміжних машин

При відкритій розробці корисних копалин найбільш широко застосовуються такі допоміжні машини як буль­дозери, скрепери, піднімальні крани, компресори худе.

Максимальній кут укосу, на якому допускається робо­та бульдозера, визначається інструкцією з експлуатації заводу виготівника.

Для колісних скреперів з тракторною тягою укіс у ван­тажному напрямку має бути не більше ніж 25е« а в по­рожньому — 15°.

Під година руху вздовж верхньої бровки відстань від неї до гусениці або колеса має бути не менша ніж 2 м. Макси­мально допустимий поперечний укіс для бульдозерів і скреперів визначається технічним паспортом цих машин поклад від висоти центру маси.

Забороняється залишати без нагляду бульдозер чи скрепер з працюючим двигуном, піднятим відвалом або ножем. У разі зупинки цих машин на укосах необхідно їх загальмувати, а під котки підкласти упори.

Ремонт скреперів і бульдозерів необхідно виконувати на ремонтних майданчиках або на горизонтальних пло­щадках при вимкненому двигуні, опущеному відвалі чи ножі скрепера. У разі необхідності виконання ремонтних робіт при піднятому відвалі або ножі останні мають бути поставлені на надійні інвентарні підставки або міцні дерев’яні бруски типу шпал. При цьому волокна деревини мають бути розмішені впоперек до леза відвалу або ножа.

При вирівнюванні поверхні відвалу бульдозер не пови­нен заїжджати на призму зсуву. До верхньої бровки буль­дозер повинний переміщуватися тільки відвалом уперед. Вдосконалення механізації відкритої розробки не тіль­ки підвищує продуктивність праці, але й значно зменшує випадки травматизму.