7. Пожежна профілактика у сільському господарстві.

Пожежна профілактика – комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежам, обмеження її поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожеж.

Пожежна профілактика є основним комплексом заходів у системі запобігання пожежам, до виконання яких безпосередньо на сільськогосподарських підприємствах, господарствах та окремих виробництвах залучаються як державні органи пожежного нагляду, так і керівники всіх рівнів: господарств (підприємств), галузей, окремих цехів, виробничих підрозділів, служб, виробництв та індивідуальні власники. Крім цього, заходи пожежної профілактики здійснюють пожежні служби (підрозділи) господарств, інженери з охорони праці та безпосередні працівники на робочих місцях.

До основних заходів пожежної профілактики належать:

• обстеження господарств (підприємств), відділень, бригад, цехів, дільниць і окремих виробництв на дотримання в них правил пожежної безпеки;

• забезпечення об’єктів і робочих місць первинними засобами гасіння пожеж, інструкціями з пожежної безпеки, плакатами, необхідною літературою;

• пропаганда пожежної безпеки (лекції, семінари, кінофільми тощо).

Обстеження господарств і окремих виробництв здійснюють органи державного пожежного нагляду. При цьому перевіряються наявність осіб, відповідальних за пожежну безпеку, які затверджені керівними органами підприємств; виконання забов’язань, внесених органами пожежного нагляду; стан пожежної безпеки територій, боєздатність пожежних формувань; забезпеченість окремих місць і мобільної техніки первинними засобами пожежогасіння; стан готовності пожежної техніки та інших засобів, призначених для гасіння можливих пожеж; стан пожежного водопостачання, вентиляційних установок, пожежної автоматики й сигналізації, організацію чергування в пожежному депо та його обладнання; дотримання правил протипожежного режиму на об’єктах тощо.

У процесі обстеження перевіряють стан доріг, під’їздів, протипожежних водойм та споруд, обладнання пожежонебезпечних об’єктів, наявність документів (дозволу) на виконання зварювальних та інших робіт у відповідних працівників.

Недоліки, виявлені в процесі обстеження зводять, аналізують і складають акт, в якому зазначають строки усунення.

8. Вогнегасильні речовини, їх властивості.

Вода – зволожує, змочує горючі матеріали, знижуючи температуру горіння за рахунок поглинання теплоти на пароутворення.

Водяна пара зменшує концентрацію летких горючих речовин у зоні горіння і стримує проникнення до неї кисню повітря.

Вода доступна, має велику теплоємність, високу транспортабельність, хімічну нейтральність.

Водою не дозволяється гасити електроустановки під напругою; матеріали, що зберігаються поряд з карбідом кальцію і негашеним вапном, металевий натрій, калій, магній та інші речовини, якщо при дії на них води можуть виділятися горючі або вибухонебезпечні речовини. Воду не застосовують для гасіння горючих рідинних речовин, які мають температуру кипіння нижче 80*С.

Змочувачі. Вогнегасильні властивості води можна посилити в 2-2,5 рази підвищенням її змочувальної здатності, що, в свою чергу, досягається введенням до неї поверхнево-активних речовин, змочувачів, спеціальними пристроями.

До змочувачів відносяться: мило, синтетичні розчини, амілсульфати, алкілсульфати.

Повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних пожежних стволів, в яких вода (9,7%) під тиском 0,3-0,6 мПа спочатку змішується з піноутворювачем (0,3%), а потім з повітрям (90%). При цьому утворюється піна, яка за об’ємом у 20 разів (кратність-20) перевищує початковий об’єм матеріалів, з яких вона утворена.

Застосовується повітряно-механічна піна для гасіння нафтопродуктів і твердих горючих матеріалів.

Хімічна піна утворюється в піногенераторах із піногенераторних порошків та у хімічно-пінних вогнегасників внаслідок реакції між кислотною (сірчана кислота) та лужною частиною (водний розчин двовуглекислого натрію).

Хімічною піною гасять горючі і легкозаймисті речовини та різні матеріали.

Вуглекислоту застосовують для гасіння пожеж в електроустановках, двигунах внутрішнього згоряння, в архівах, бібліотеках, музеях тощо. Вуглекислотою заряджають вуглекислотні вогнегасники.

Водяна пара. Водяною парою гасять тверді, рідинні і газоподібні речовини у закритих приміщеннях, в яких або поруч з якими є джерела водяної пари.

Спеціальні порошки застосовують для гасіння легкозаймистих і горючих рідин, твердих горючих матеріалів, електрообладнання.

Галоїдовані вуглеводні, до складу яких входять брометил і двоокис вуглецю, застосовують для гасіння твердих, рідких горючих речовин, за винятком лужних металів та металоорганічних сполук.

Інертні гази (азот, аргон, гелій, вуглекислий газ) застосовують при гасінні електричного обладнання, двигунів внутрішнього згоряння, радіо-, електроапаратури.

Механічні засоби (брезент, пісок, волок, земля).Пісок застосовують для гасіння невеликих кількостей розлитих горючих рідин.

9. ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ. ВОГНЕГАСНИКИ.

Первинні засоби вогнегасіння застосовують для боротьби з початковими вогнищами.

До них належать пожежні крани, вогнегасники, ручні насоси, резервуари з водою, ящики з піском, покривала (азбестові, грубошерстні), швабри (мітли), а також різний пожежний інвентар (пожежні відра, лопати, кирки, сокири, багри, ломи тощо).

Вогнегасники розподіляються:

за способом транспортування на:

• переносні (ручні та ранцеві);

• пересувні

за видом застосованого вогнегасильного заряду:

1. Повітряно-пінні: ручні (ОВП-5; ОВП-10); пересувні (ОВП-100) і стаціонарні (ОВП-250).

2. Хімічно-пінні (ОХП-10;ОП-М; ОП-9ММ).

3. Вуглекислотні: ручні (ОУ-2; ОУ-5; ОУ-8); пересувні (ОУ-25; ОУ-80).

4. Хладонові (ОФ-3; ОФ-7).

5. Брометило-хладонові (ОБХ-3).

6. Хладонові аерозольні (ОАХ-0,5).

7. Вуглекислотно-брометилові (ОУБ-3А; ОУБ-7А).

8. Порошкові (ОП-1„Момент”; ОП-1В”Момент”; ОП-2, ОПУ-2; ОП-5; ОП-10А; ОПС-10; ОП-50).

9. Водяні (ОВ-9).