8. Дія шуму,ультразвуку та інфразвуку на організм людини, їх допустимі рівні, методи і засоби оцінки; типові рішення по засобах і методах захисту.

Більшість виробничих процесів у сільському господарстві супроводжується дією на працюючих шуму, що виникає при роботі машин, енергетичних установок, приводів тощо.

Шум – сукупність звуків різної інтенсивності і частоти, що виникають внаслідок коливальних процесів і безладно змінюються протягом часу.

Тривалий шум спричиняє головну біль, захворювання серцево-судинної, нервової системи, втрату слуху.

Механічні коливання у діапазоні частот 16 – 20000 Гц сприймаються органом слуху людини як звук.

Коливання з частотою менше 16 Гц породжують інфразвук, а понад 20000 Гц – ультразвук. Ці коливання не сприймаються органами слуху людини, але спричиняють біологічну дію на організм.

За частотою шуми поділяють :

• низькочастотні – до 380 Гц;

• середньо частотні – від 380 Гц до 800 Гц

• високочастотні – понад 800 Гц

Сприйняття звуків органами слуху людини обмежується не тільки частотним діапазоном ( 16 – 20000 Гц ) але і силою, або звуковим тиском.

Мінімальні і максимальні звукові тиски, що сприймаються як звук, називають пороговими.

Нижня межа, де сила звуку сприймається органами слуху, називається порогом чутності, верхня, де сила звуку викликає больові відчуття органів слуху - больовим порогом.

За спектром шуму можна визначити рівні звукового тиску на певних частотах, що необхідно при розробці заходів для зниження шуму.

Найбільш несприятливим для органу слуху є шум з частотою 1000 – 4000 Гц. При дуже високих тисках може трапитись пряме руйнування барабанної перетинки (140 Дб).

При тривалій дії шуму підвищених рівнів виникає втомлюваність, загальна слабкість, роздратованість, апатія, послаблення пам’яті, потіння тощо.

Вимірюють шумові характеристики шумомірами : ИШВ-1, ШКВ-1, ВШВ-003, ШУМ-М.

Для гарантування шумобезпеки на виробництві існують такі принципи нормування шуму: за граничним спектром шуму, при якому встановлюють гранично допустимі рівні звукового тиску; рівня звуку (ДбА) за шкалою „А” шумоміра, який дає можливість визначити інтегральну оцінку всього шуму.

Засоби і методи захисту від шуму.

1. Архітектурно – планувальні методи :

• впровадження раціональних акустичних розробок із плануванням будівель і генеральних планів окремих об’єктів;

• раціональне розміщення обладнання і робочих місць, а також зон і режимів руху транспортних засобів і вантажопотоків.

2. Організаційно – технічні методи :

• застосування технологічних процесів з низькими рівнями шуму;

• впровадження дистанційного керування машинами з підвищеними рівнями шуму і дистанційного контролю;

• удосконалення технології ремонту та обслуговування машин;

• застосування мало шумних машин і зміна елементів конструкції машин;

• дотримання раціональних режимів праці й відпочинку.

3. Акустичні засоби :

• звукоізоляція (звукоізолюючі огородження будівель і приміщень, кожухи, акустичні екрани, перегородки);

• звукопоглинання (звукопоглинаюче облицювання, об’ємні поглинаючі шуму);

• засоби віброізоляції (віброізолюючі опори, пружні прокладки);

• засоби демпфірування (елементи із сухим, в’язким та внутрішнім тертям);

• глушники шуму.

4. Протишумові засоби індивідуального захисту: протишумові вкладки, навушники, шумозаглушувальні шоломи. Навушники складаються з двох чашечок (з пористими чи рідинними наповнювачами), що з'єднані між собою дужкою. Протишумові вкладки виготовляють різних видів з різноманітних шумопоглинальних матеріалів. Найрозповсюдженішим видом протишумових вкладок є «Беруші» одноразового (з тонковолокнистого матеріалу) та багаторазового (з еластичного матеріалу типу гуми) використання.