Оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень.

Таблиця 1

Сезон	Категорія робіт	Температура *С	Відносна вологість ,%	Швидкість руху повітря, м/с, не більше
Холодний і перехідний періоди року Теплий період року	Легка – 1 Середньої важкості -2а Середньої важкості -2б Важка - 3 Легка – 1 Середньої важкості – 2а Середньої важкості -2б Важка - 3	20 – 23 18 – 20 17 – 19 16 – 18 22 – 25 21 – 23 20 – 22 18 - 21	40 – 60 40 – 60 40 – 60 40 – 60 40 – 60 40 – 60 40 – 60 40 - 60	0,2 0,2 0,3 0,3 0,2 0,3 0,4 0,5

Для постійного контролю мікроклімату у виробничих приміщеннях застосовують різні прилади :

• температуру визначають за допомогою ртутних або спиртових термометрів;

• вологість повітря визначають за допомогою гігрометрів, гігрографів, аспіраційних психрометрів;

• швидкість руху визначають крильчастим анемометром (від 0,3 до 5 м/с),чашковим анемометром (від 1 м/с до 30 м/с),кататермометром (до 0,3 м/с);

• атмосферний тиск вимірюють барометром;

• інтенсивність теплового випромінювання визначають за допомогою актинометра.

Основні заходи по нормалізації параметрів мікроклімату:

• раціоналізація режиму праці і відпочинку, питного режиму;

• правильний підбір спецодягу;

• механізація виробництва; застосування удосконаленого обладнання;

• опалення робочих приміщень;

• вентиляція, природнє провітрювання;

• кондиціонування;

• теплоізоляція нагрітих поверхонь обладнання тощо.

5. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАБРУДНЕЬ РОБОЧОЇ ЗОНИ,МЕТОДИ І ЗАСОБИ ОЦІНКИ ТА ЗАПОБІГАННЯДІЇ ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ.САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ НОРМУВАННЯ ЗАБРУДНЕННЯ.ГРАНИЧНО-ДОПУСТИМІ КОНЦЕНТРАЦІЇЇ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН У ПОВІТРІ.

Залежно від умов виробництва повітря робочої зони може забруднюватися різними домішками у вигляді пилу, аерозолів, парів і газів.

Багато пилу виділяється під час обробітку грунту у суху погоду. Якщо при цьому одночасно вносять зріджений аміак, то в повітрі біля агрегату та в місці його внесення, крім пилу містяться й пари цієї речовини.

Розрізняють пил органічний і неорганічний.

До органічного належить пил рослинного, тваринного та іншого походження (борошна, деревини, сінного борошна, продуктів переробки продукції тваринництва).

До неорганічного пилу відносять мінеральний (кварцевий, силікатний), металевий (залізний, алюмінієвий тощо).

Тривала робота в умовах високої запиленості повітря може спричинити до професійних захворювань легенів – пневмоконіозів.

Внаслідок токсичної і механічної дії пил може викликати захворювання верхніх дихальних шляхів, очей, пилові захворювання шкіри тощо.

Хімічні речовини, які проникають в організм людини і викликають в ньому різні порушення або хвороби, називають промисловими отрутами.

В сільському господарстві вони зустрічаються як мінеральні добрива, пестициди, продукти згоряння нафтопродуктів у вигляді вихлопних газів двигунів та інші.

Серед шкідливих речовин, що потрапляють у повітря, є такі, які близькі за хімічними властивостями і характером дії на організм людини : соляна кислота, сірчистий газ, сірководень, аміак, спирти, кислоти, луги, хлоровані вуглеводні та інші.

Токсична дія отруйних речовин викликає отруєння, на інтенсивність якого впливають дози, шляхи проникнення, тривалість дії, стан організму.

Для контролю вмісту пилу в повітрі робочої зони застосовують різні методи: масовий, лічильний, фотоелектричний, електричний.

Масовий метод передбачає визначення маси пилу, що міститься в одиниці об’єму повітря.

Лічильним методом фіксують число частинок пилу, що за певний час осідають на скляну пластинку певної площі.

Фотоелектричний метод базується на використанні фотоелемента, джерела світла, яке сфокусоване у спеціальному промені, і гальванометра.

Електричний метод побудований на створенні електростатичного поля, в якому будуть знаходиться частинки пилу досліджуваного повітря.

Запиленість повітря на робочих місцях визначають за допомогою аспіратора.

Загазованість повітря шкідливостями визначають за допомогою газоаналізаторів УГ-2, СО; концентрацію пестицидів за допомогою – хроматографів.

В основу створення здорових умов праці покладені санітарні норми і правила, в яких встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин – це такі їх концентрації у повітрі робочої зони, які при щоденній роботі протягом 8 год. або іншій тривалості, але не більше як 41 год. на тиждень, у віддалені строки життя сучасного й наступних поколінь не можуть спричинити захворювань чи змін у стані здоров’я, виявлених сучасними методами досліджень.

Існують державні норми допустимих рівнів і значень інших шкідливих виробничих факторів, наприклад шуму, вібрацій, різних випромінювань тощо.