Права і відповідальність посадових осіб центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці
Посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:
безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;
одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;
видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;
притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;
надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.
Рішення посадових осіб центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за необхідності обгрунтовуються результатами роботи та висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань інспекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Наукова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.
Посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці є державними службовцями, і на них поширюється дія Закону України «Про державну службу». Вони несуть відповідальність згідно із законом за виконання покладених на них обов'язків. Посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право носити формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.
Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.
Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці. Їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.
Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.
´ Питання для самоконтролю
Які організації та установи здійснюють державний нагляд за охороною праці?
Які повноваження та права мають органи державного нагляду за охороною праці?
Які організації здійснюють громадський контроль за охороною праці?
Які повноваження та права з питань охорони праці мають профспілкові організації?
Які права мають уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці?
& Прочитайте
Л-2, розділ ІІІ; Л-5; Л-7, с.92…103; Л-8, с.52…60; Л-9, с.72…76; Л-10, с.301…318; Л -11, с.132…133; Л-12, с.60…67; Л-11, с.133…140; Л-12, с.38…52; Нормативні акти України – http://nau.ua/
Методичні вказівки
Вивчаючи питання організації навчання з охорони праці, необхідно пам’ятати, що навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників АПК, населення України з питань охорони праці – один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аваріям і травматизму на сільськогосподарському виробництві.
Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник не може бути допущений до роботи, якщо він не пройшов підготовки з охорони праці. Навчання з охорони праці проводять на всіх підприємствах і організаціях незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва.
Опрацювати нормативний акт НАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затверджений наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15.
Вивчаючи питання теми, слід звернути увагу на основні науково-методичні принципи побудови системи безперервної освіти в галузі охорони праці, її цільові функції та методологічні основи: наступність і безперервність навчання з питань безпеки життя, діяльності та охорони праці усіх вікових категорій населення України; формування суспільної свідомості і рівня знань населення України, що відповідають вимогам часу; навчання з питань охорони праці працівників приїх підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації, при прийнятті на роботу та в період роботи, навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою та на роботах, де є потреба у професійному доборі; інструктажі з питань охорони праці, їх види та порядок проведення, порядок допуску працівників до виконання робіт.
Розглядаючи питання навчання з охорони праці, слід пам’ятати, що одним з важливих засобів запобігання нещасним випадкам на виробництві є систематична, доцільно-спрямована пропаганда охорони праці на виробництві. Звернути увагу на методи і засоби навчання та пропаганди охорони праці.
Теоретичні відомості
Організація навчання
Загальне керівництво і організація навчання з охорони праці на підприємстві (організації) покладається на керівника підприємства, а в підрозділах – на керівників підрозділів.
Загальне керівництво і організація навчання з питань охорони праці визначається нормативним актом НАОП 0.00-4.12–05, «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженим наказом Державного Комітету з нагляду за охороною праці України від 26.01.2005 р. №15. Даний документ встановлює порядок і види навчання, а також форми перевірки знань з питань охорони праці працівників та осіб, які проходять навчання в закладах освіти.
Своєчасність навчання з безпеки праці контролює служба охорони праці.
Навчання з безпеки праці при підготовці робітників, перепідготовці, отриманні іншої професії, підвищенні кваліфікації на виробництві організують працівники з підготовки кадрів (технічного навчання) із залученням необхідних спеціалістів.
Спеціальне навчання з охорони праці
Працівники, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять додаткове спеціальне навчання з безпеки праці.
Після завершення навчання перевіряють знання і практичні навички з оформленням відповідного протоколу.
Особи, що успішно склали іспити, одержують посвідчення на право самостійної роботи.
При отриманні незадовільної оцінки, повторну перевірку знань призначають не пізніше одного місяця.
Особи, що мають перерву у роботі з даного виду праці більш як три роки, а при виконанні робіт з підвищеною небезпекою – більше одного року, повинні пройти навчання з безпеки праці до початку самостійної роботи.
Навчання з охорони праці при підвищенні кваліфікації.
Працівники агропромислового комплексу проходять на курсах підвищення кваліфікації, на курсах з безпеки праці, а також на обласних та районних семінарах і в господарствах.
Підвищення рівня знань з охорони праці керівників та спеціалістів господарств (підприємств) відбувається у вищих навчальних закладах, школах підвищення кваліфікації, школах управління сільським господарством.
Інструктажі з охорони праці
Види інструктажів:
1. Вступний
2. Первинний
3. Повторний
4. Позаплановий
5. Цільовий
Вступний інструктаж проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання; з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю; який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого; який виконуватиме нову для нього роботу; відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.
Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів: до початку трудового або професійного навчання; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.
Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.
Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці; для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.
Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.
Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: при ліквідації аварії або стихійного лиха; при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.
Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.
При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.
При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.
Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи, особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці.
Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів – не обов'язково.
Перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, машин, механізмів, устаткування; застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.
Тематика та порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для учнів, курсантів, слухачів, студентів під час трудового і професійного навчання у навчальних закладах визначаються нормативно-правовими актами в галузі освіти.
Стажування, дублювання і допуск працівників до роботи
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці.
Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи об'єктів підвищеної небезпеки або з виконанням окремих робіт підвищеної небезпеки (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів яких являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов'язковим проходженням у цей період протиаварійних і протипожежних тренувань відповідно до плану ліквідації аварій.
Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом. У наказі визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).
Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника.
Роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.
Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, які розробляються на підприємстві відповідно до функціональних обов'язків працівника і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу).
Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов'язками цих працівників.
У процесі стажування (дублювання) працівник повинен: закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці; оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах; засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог безпеки праці.
Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів, у протилежному випадку, якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін.
Пропаганда охорони праці
Форми пропаганди – конференції, наради, школи передового досвіду, радіопередачі з охорони праці, екскурсії, виставки тощо.
Малі форми пропаганди – листівки, закладки для книжок, значки , одяг, канцелярські прилади з написом з техніки безпеки.
Методи пропаганди – розповідь, демонстрація натурних зразків, відтворення за допомогою технічних засобів, виступ фахівців, ознайомлення з безпечними технологіями тощо.
Пропагандистські засоби – лекції, бесіда, книги, плакати та різноманітні технічні засоби навчання.
Останнім часом застосовують такі ефективні форми і засоби пропаганди як консультативні пункти, вікторини, лотереї, олімпіади, дні і тижні безпеки праці, фільми з охорони праці.
Кабінети охорони праці
Для проведення організаційної і методичної роботи щодо навчання працівників з питань охорони праці, пропаганда безпечних та шкідливих умов праці і позитивного досвіду щодо профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємствах діють кабінети охорони праці.
Основні завдання, порядок створення і організації роботи кабінетів охорони праці, загальні вимоги, до їх оснащення та змісту роботи визначає і встановлює «Типове положення про кабінет охорони праці», затверджене Наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 18 липня 1997 р. №191.
Відповідно до основних завдань кабінетом охорони праці підприємства здійснюється організація проведення навчання, перевірки знань та інструктажу працівників з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також організація проведення спеціального навчання, атестації та переатестації з питань безпеки праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою; організація проведення тематичних занять, лекцій, семінарів тощо.
´ Питання для самоконтролю
Які види навчання з питань охорони праці передбачені Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці?
Як організовується навчання та перевірка знань посадових осіб та спеціалістів з питань охорони праці?
Як організовується навчання та перевірка знань працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою?
Яка мета, правила проведення та оформлення вступного інструктажу?
Яка мета, зміст, правила проведення та оформлення первинного та повторного інструктажу на робочому місці?
У яких випадках та з ким проводиться позаплановий інструктаж?
З ким і коли проводиться цільовий інструктаж?
В яких випадках дозволяється звільнити від стажування (дублювання) працівника? Хто вирішує ці питання?
Які форми і методи застосовуються для пропаганди охорони праці?
Методичні вказівки
Опрацьовуючи матеріал теми, звернути увагу на вимоги та порядок щодо розслідування нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій на виробництві у відповідності до нормативного акту НПАОП 0.00-6.02-04 «Положення про порядок розслідування та ведення обліку, нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».
З’ясувати, які нещасні випадки підлягають розслідуванню, який склад комісії з розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
Необхідно знати обов’язки комісії з розслідування, терміни проведення розслідування. Треба навчитися складати Акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) за формою Н-5 та Акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.
Звернути увагу на особливості спеціального розслідування та розслідування аварій на виробництві.
Вивчаючи порядок розслідування професійних захворювань, необхідно пам’ятати, що під час розслідування комісією складається Акт розслідування професійного захворювання за формою П-4.
Треба знати основні технічні та організаційні заходи, які сприяють профілактиці та запобіганню виробничого травматизму та професійної захворюваності.
& Прочитайте
Л-2, розділ IIІ; Л-6; Л-7, с.108…113; Л-8, с.84…102; Л-9, с.59…70; Л-10, с.341…379; Л-11, с.146…153; Л-12, с.67…81; Нормативні акти України – http://nau.ua/
% Увага
НПАОП 0.00-6.02-04 «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р., №1112.
Теоретичні відомості
Розслідування та облік нещасних випадків
Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі – нещасні випадки).
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа-свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:
терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екстрене повідомлення за встановленою формою:
підприємству, де працює потерпілий;
робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;
установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (далі – установа державної санітарно-епідеміологічної служби), які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:
1)повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:
робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;
підприємство, де працює потерпілий, – якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;
органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства – у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;
установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);
2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі – комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.
До складу комісії включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.
У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включаєтьсяпредставник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.
До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця.
Комісія зобов'язана протягом трьох діб:
обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;
визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;
установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках (далі – акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках (далі – акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі – акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;
у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі – карта форми П-5).
Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.
Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:
перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;
використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;
виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);
ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;
надання підприємством шефської допомоги;
перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;
прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговуванняза затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;
прямування до (чи з) місця відрядження згідно з установленим завданням.
Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:
за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;
під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);
унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо, за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;
у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;
під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;
у разі смерті або самогубства.
Роботодавець, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, – керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після одержання матеріалів, підготовлених комісією за підсумками її роботи (далі – матеріали розслідування).
До першого примірника акта форми Н-5 додаються примірник акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 – у разі гострого професійного захворювання (отруєння), пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо), а у разі потреби – також висновок лікувально-профілактичного закладу про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.
На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться в матеріалах розслідування.
Нещасні випадки реєструються у журналі за встановленою формою роботодавцем, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано цю особу.
Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) і примірником матеріалів розслідування карти форми П-5 – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), протягом трьох діб надсилаються роботодавцем керівникові (спеціалістові) служби охорони праці або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцемпокладено виконання функцій з питань охорони праці, підприємства, працівником якого є потерпілий.
Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) протягом трьох діб надсилаються роботодавцем:
потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;
робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
Примірник затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб надсилається роботодавцем:
керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;
територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;
первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.
Копія акта форми Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі відсутності такого органу – місцевій держадміністрації.
У разі гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 надсилається разом з примірником карти форми П-5 до установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, і веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).
Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), матеріалами розслідування підлягає зберіганню на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства – передаються правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства – до державного архіву.
У робочому органі виконавчої дирекції Фонду примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) підлягає зберіганню протягом 45 років.
По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого внаслідок травми, одержаної під час нещасного випадку, роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний строк надсилає його організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-1 (або форми НПВ).
Повідомлення про наслідки нещасного випадку обов’язково додається до акта форми Н-1 або форми НПВ і зберігається разом з ним.
Спеціальне розслідування нещасних випадків
Спеціальному розслідуванню підлягають:
нещасні випадки із смертельними наслідками;
групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;
випадки смерті працівників на підприємстві;
випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків;
нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).
Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення за встановленою формою:
територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;
органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;
робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;
органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності – місцевій держадміністрації);
установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, – у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);
первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий;
органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку та іншим органам (у разі потреби).
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, а також про випадок смерті або зникнення під час виконання робіт особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, робочий орган виконавчої дирекції Фонду зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення за встановленою формою:
територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем настання нещасного випадку;
органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;
місцевій держадміністрації;
установі державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку – у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);
органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі потреби).
Зазначені у органи (організації) повідомляють про нещасний випадок органи (організації) вищого рівня.
Повідомлення надсилається також у разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше.
Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі – спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.
До складу спеціальної комісії включаються:
посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії);
представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – місцевої держадміністрації та органу місцевого самоврядування, якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;
представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
представник профспілкового органу вищого рівня;
представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння);
представник інспекції державного технічного нагляду Мінагрополітики, якщо нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин (трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи, обладнання тваринницьких ферм, посівні та збиральні машини).
Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії до складу спеціальної комісії можуть бути включені спеціалісти органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших органів.
За результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або форми НПВ в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування.
Кількість примірників акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 визначається залежно від кількості потерпілих та органів, яким зазначені документи надсилаються.
В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається її категорія.
Примірники актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) член комісії письмово викладає окрему думку, яка додається до акта і є його невід'ємною частиною, про щозазначається в акті форми Н-5.
У разі коли комісія із спеціального розслідування випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків з урахуванням конкретних обставин дійде висновку, що зникнення працівника зумовлено настанням нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, акт форми Н-5 з таким висновком комісії видається сім'ї цього працівника або особі, яка представляє його інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим.
Після оголошення судом працівника померлим орган Держнаглядохоронпраці, який призначив комісію із спеціального розслідування цього випадку, відповідно до акта форми Н-5 визнає цей випадок пов'язаним з виробництвом, складає акт форми Н-1, а роботодавець бере цей випадок на облік в установленому порядку.
Керівник органу Держнаглядохоронпраці, який призначив спеціальну комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 та форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після надходження матеріалів спеціального розслідування.
На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова спеціальної комісії зобов'язаний ознайомити їх з документами, що містяться в матеріалах спеціального розслідування.
Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі – професійні захворювання) підлягають розслідуванню.
Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.
Спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу це повідомлення надсилається роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі – комісія з розслідування), до складу якої входять:
представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (голова комісії),
представник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство,
представник підприємства, працівником якого є потерпілий, представники первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки,
представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
До розслідування в разі потреби можуть залучатися представники інших органів.
Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3.
Комісія з розслідування зобов'язана:
розробити програму розслідування причин виникнення професійного захворювання;
розподілити функції між членами комісії;
розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;
провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання;
скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (далі – акт форми П-4), у якому відобразити заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар області (міста, району).
Акт форми П-4 складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем потерпілому, лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки. Примірник акта надсилається установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, для аналізу і контролю за виконанням заходів.
Примірник акта форми П-4 залишається на підприємстві.
Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного захворювання.
Розслідування та облік аварій
Розслідування проводиться у тому разі, коли сталася:
1) аварія першої категорії, внаслідок якої:
загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;
збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;
2) аварії другої категорії, внаслідок якої:
загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 осіб і більше.
Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових заходів для рятування потерпілих і подання їм медичної допомоги, запобігання подальшому розвитку аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.
Роботодавець зобов'язаний негайно повідомити про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.
Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, або представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.
У ході розслідування комісія визначає характер аварії, з'ясовує обставини і причини, встановлює факти порушення вимог законодавства про охорону праці, цивільної оборони, правил експлуатації устаткування та технологічних регламентів, визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів і конструкцій, їх відповідність вимогам технічних і нормативних документів та проекту, встановлює осіб, що несуть відповідальність за виникнення аварії, визначає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання таким випадкам.
Комісія зобов'язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5.
Залежно від характеру аварії у разі потреби зазначений строк може бути продовжений органом, який утворив комісію, з метою проведення додаткових досліджень або експертизи.
За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким на підставі висновків комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям і притягає згідно із законодавством до відповідальності працівників за порушення вимог законодавства про охорону праці.
´ Питання для самоконтролю
На підставі якого державного нормативного документу проводиться розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві?
Які нещасні випадки вважаються такими, що пов’язані з виробництвом?
Який порядок розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві?
Який склад комісії з розслідування нещасного випадку та які їх обов’язки?
Які документи оформлюються під час розслідування нещасного випадку?
Які особливості проведення спеціального розслідування нещасних випадків?
Як проводиться розслідування та облік випадків професійних захворювань та отруєнь?
Як проводиться розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру? Які документи при цьому оформлюються?
Які особливості проведення розслідування аварій на виробництві?
& Прочитайте
Л -8, с.84…102; Л -9, с.67…70; Л -11, с.146…153; Л-12, с.67…81
Методичні вказівки
Опрацьовуючи матеріал теми, звернути увагу на дослідження виробничого травматизму та професійної захворюваності, метою якого є розробка заходів по запобіганню нещасних випадків на виробництві та профілактиці професійної захворюваності. Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному та ергономічному методам.
Проаналізуйте переваги і недоліки кожного із методів аналізу виробничого травматизму та професійної захворюваності.
Розглядаючи статистичний метод, звернути увагу на використання статистичної звітності і актів розслідування нещасних випадків та професійних захворювань; на розрахунок оціночних показників травматизму.
¨ Теоретичні відомості
Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків., характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.
При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні показники відносні показники, засновані на вивченні первинних документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів по формі 7ТНВ).
Коефіцієнт
частоти травматизму
розраховується на 1000 працюючих:
,
(1.1)
де Н – число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;
С – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.
Тобто, коефіцієнт частоти травматизму – це кількість нещасних випадків або професійних захворювань, які сталися у відповідний період часу на 1000 працюючих.
Коефіцієнт
тяжкості травматизму
характеризує середню втрату працездатності
в днях, що припадають на одного потерпілого
за звітний період:
,
(1.2)
де Д – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.
Тобто, коефіцієнт тяжкості нещасних випадків – це середня тривалість непрацездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік).
Коефіцієнт мінімальних матеріальних збитків або коефіцієнт трудових втрат:
(1.3)
За цим показником визначається кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають 1000 працюючих.
Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи.
При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціальності і віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші.
При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на дільниці. Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.
Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на ділянці технологічного процесу або обладнання, що вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.
Економічний метод полягає у визначені економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.
Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні «людина –машина – виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.
Організаційні заходи, які сприяють запобіганню травматизму: якісне проведення інструктажу та навчання робітників; здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою; організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання.
Технічні заходи: раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії; проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та інше.
Важливим у забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру – знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задоволеності працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, його ставлення до інших робітників і всього колективу.
´ Питання для самоконтролю
Які методи аналізу травматизму та профзахворювань на виробництві Ви знаєте?
В чому полягає статистичний метод аналізу виробничого травматизму?
За якими показниками виробничого травматизму можна оцінити стан охорони праці на підприємстві?
В чому суть економічного аналізу травматизму і професійної захворюваності на виробництві?
На чому ґрунтується ергономічний метод аналізу виробничого травматизму і професійної захворюваності?
Які основні причини виробничого травматизму і заходи щодо їх запобігання?
Які організаційні та технічні заходи сприяють профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності?
Тема. Загальні параметри виробничої санітарії і гігієни праці.
Питання програми
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”, основні його вимоги щодо організації, розміщення виробництва та створення умов праці, що відповідають санітарним вимогам. Поняття, значення і завдання виробничої санітарії. Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці. Санітарні норми і правила. Особиста гігієна працюючого. Аналіз професійної і виробничої зумовленості захворювань. Основні заходи захисту працюючих.
Характеристика фізичних навантажень і їх вплив на працездатність. Організація робіт із застосуванням ручної праці.
Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці.
Характеристика основних параметрів мікроклімату, методи і засоби оцінки та типові рішення по їх нормалізації на робочому місці.
Характеристика забруднень робочої зони, методи і засоби оцінки та запобігання дії шкідливих факторів, джерел інфекції. Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на виробництві, гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
Виробнича санітарія і гігієна праці при застосуванні гербіцидів і мінеральних добрив, кислот, лугів, лакофарбових матеріалів, паливно-мастильних матеріалів.
Засоби індивідуального захисту від шкідливої дії виробничих факторів, їх вибір.
Дія шуму, ультразвуку та інфразвуку на організм людини, їх допустимі рівні, методи і засоби оцінки, типові рішення по засобах і методах захисту від їх шкідливого впливу. Вплив освітлення і кольорового оформлення робочого місця на здоров’я і працездатність людини.
Характеристика джерела світла, методи і засоби контролю і оцінки робочого місця; типові рішення по нормалізації освітлення. Вимоги санітарних нормативів щодо застосування освітлення. Профілактика захворювань, що викликані неправильним освітленням.
Дія шкідливих випромінювань на організм людини (випромінювань оптичного діапазону, іонізуючих, електромагнітних), їх допустимі рівні.
Методи та засоби захисту від шкідливого впливу випромінювань, профілактика захворювань.
Вплив вібрацій на організм людини. Методи контролю параметрів вібрацій. Заходи та засоби колективного і індивідуального захисту від вібрацій, безпечний режим роботи та відпочинку, медико-профілактичні заходи.
Вимоги санітарних, будівельних норм до проектування виробничих і побутових приміщень, споруд сільськогосподарського призначення.
& Прочитайте
Л-1, т.3, с.244…276; Л-8, с.103…136; Л-9, с.76…77; 89…90; Л-10, с.62…64; Л-11, с.71…75; 153…155; Л-12, с.229…230; 240…244
Методичні вказівки
Вивчаючи матеріал теми, ознайомитися з основними вимогами щодо організації розміщення виробництва та створення умов праці у відповідності з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Закон зобов’язує підприємства, організації, установи:
розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;
у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням цих норм щодо безпеки використання шкідливих для здоров’я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції;
усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідемічної служби від роботи осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекції, перелік яких встановлюється Міністерством охорони здоров’я України.
Затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об’єктів, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій здійснюється за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою.
Розглядаючи питання теми, звернути увагу на фізіолого-психологічні особливості праці, відміну фізичної праці від розумової, роль центральної нервової системи в трудовій діяльності системи.
¨ Теоретичні відомості
Праця – це фізіологічний процес витрачання людської енергії. Крім того, в процесі праці активізуються усі психічні функції людини: сприймання, мислення, пам’ять, відчуття, уява, вольові якості, уважність, зацікавленість, задоволення, зосередженість, напруження, стомлення тощо.
У процесі праці відбувається функціональне напруження людини, яке зумовлене двома видами навантажень: м’язовими і нервовими. Залежно від співвідношення м’язових і нервових навантажень праця поділяється на фізичну, з перевагою м’язових навантажень і розумову, з перевагою навантажень на кору головного мозку, пов’язаних із вищими психічними функціями. Співвідношення затрат м’язової та нервової енергії, виконавських і творчих функцій, механічних дій і операцій мислення у трудовому процесі характеризують зміст праці.
Фізична праця відрізняється великими витратами енергії, швидким стомленням та відносно низькою продуктивністю.
Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці. У сфері матеріального виробництва працівники здійснюють трудову діяльність із переважною часткою фізичної праці. У сфері управління, надання послуг, виробництва ідеологічної та науково-технічної продукції працівники здійснюють трудову діяльність із переважною часткою розумової праці.
На відміну від фізичної, розумова праця супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не свідчить про її легкість. Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок. Для розумової праці характерні: велика кількість стресів, мала рухливість, вимушена статична поза – все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршення постачання мозку киснем, зростання потреби в глюкозі. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму – втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.
Нервова система має найголовніше значення в організмі людини. Несприятливі умови праці можуть призвести до стомлення нервової системи, що послаблює її інтегративну функцію і може спровокувати розлад ряду фізіологічних систем: серцево-судинної, шлунково-кишкової, дихальної тощо або призвести до різних захворювань (інфаркти, інсульти виразкові хвороби та інші).
Виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію шкідливих виробничих факторів.
Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність і здоров’я людини в процесі праці.
Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров’я. Ці умови створюються забезпеченням працюючого:
зручним робочим місцем;
чистим повітрям, необхідним для нормальної життєдіяльності;
захистом від дії шкідливих речовин та випромінювань;
нормованою освітленістю;
захистом від шуму та вібрацій;
засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;
робочим одягом та різними засобами індивідуального захисту (за необхідності);
побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці;
медичним обслуговуванням та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров’я.
Санітарні вимоги до забруднення повітря робочої зони, випромінювань, освітленості, забезпечення спецодягом та засобами індивідуального захисту, забезпечення побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що створюють нормальні умови для праці та інші відомості наводяться в нормативних документах, ГОСТах, ДНАОПах, санітарних нормах, будівельних нормах і правилах та інших нормативних документах, що обов’язкові для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями в Україні.
´ Питання для самоконтролю
Які основні вимоги щодо створення умов праці визначені в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»?
Поясніть актуальність для охорони праці знання небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників.
Яких навантажень і фізіологічних змін зазнає організм людини в процесі праці?
У чому полягає відмінність між фізичною та розумовою працею з точки зору порушень нормального фізіологічного функціонування організму?
Які шкідливі чинники діють на організм людини при використанні комп’ютерів?
Які функціональні порушення, пов’язані з експлуатацією ПЕОМ?
Яку роль в трудовій діяльності людини та її безпеці відіграє центральна нервова система?
В чому полягає небезпечність фізичної і розумової втоми?
Яке значення і завдання виробничої санітарії?
Які фактори визначають санітарні умови праці?
& Прочитайте
Л-7, с.4…11; Л-8, с.137…164; Л-9, с.76…105; Л-10, с.65…76; Л-11, с.155…175; Л-12, с.230…240, 253…305