Міністерство аграрної політики України

ВП «Слов’янський технікум Луганського національного аграрного університету»

Методичні вказівки для організації самостійної роботи студентів

з дисципліни «Охорона праці»

для студентів спеціальності:

5.03050901 «Бухгалтерський облік»

5.03050801 «Фінанси і кредит»

Викладач: Л.В.Назарова

Розробив викладач: Л.В.Назарова

Розглянуто та схвалено на засіданні

циклової комісії професійно-технічних

дисциплін

Протокол №____ від________2010р.

Голова комісії____________________

Тема. Вступ. Теоретичні основи охорони праці.

Питання програми.

Поняття і завдання охорони праці. Охорона праці як суспільний і економічний чинник, галузь науки. Стан охорони праці в Україні та інших країнах, на підприємствах агропромислового комплексу. Основні етапи розвитку охорони праці. Соціально-економічне значення охорони праці.

Основні терміни і визначення в галузі охорони праці.

Предмет, структура, зміст, мета курсу “Основи охорони праці”, як навчальної дисципліни, його значення у підготовці спеціалістів, зв’язок з іншими дисциплінами.

Елементи системи праці і трудового процесу: працівник, роботодавець, активні і пасивні засоби і предмети праці, виробниче середовище, психологічний клімат колективу.

Джерела шкідливих і небезпечних факторів. Закономірності виникнення травмонебезпечних ситуацій та інших несприятливих умов праці.

Фізичні, хімічні і біологічні виробничі фактори і їх нормування. Вплив психологічних факторів на безпеку праці.

Класифікація робіт за напруженістю і умовами праці.

Основні джерела та причини захворювань і виробничого травматизму.

Трудовий колективи і шляхи створення здорових і безпечних умов праці.

 Прочитайте

Л-1; Л-2; Л-3; Л-8, с.23…43; Л-9, с.52…59; Л-12, с. 5…37; Л-13, с. 6…14.

 Увага

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Курс «Основи охорона праці» як комплексна дисципліна базується на теоретичних положеннях природничих та суспільних наук. Важливе місце в структурі охорони праці займають зв’язки з дисциплінами: безпекою життєдіяльності, основами екології, економікою, фізикою та іншими.

 Методичні вказівки

Уважно розглянути стан охорони праці, виробничого травматизму і професійної захворюваності в Україні.

Статистичні дані про виробничий травматизм свідчать про те, що його рівень у цілому світі безперервно зростає. У розвинених країнах із високим технічним рівнем він значно менший, ніж у країнах, що розвиваються, в тому числі й в Україні. За статистикою в Україні щоденно на виробництві гине до 2% осіб, 10% травмованих стають інвалідами. Найбільша кількість нещасних випадків пов’язана з організаційними (64%), технічними (27%), психофізіологічними (9%) причинами. В агропромисловому комплексі основними причинами смертельних травм можна назвати:

• невиконання вимог посадових інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці – 21,3%;

• порушення трудової й виробничої дисципліни – 19%;

• допуск до роботи без навчання – 11%;

• порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, устаткування, машин, механізмів – 9%;

• незадовільний стан технічний стан транспортних засобів – 3,9%.

Найвищий рівень смертельного травматизму в галузях економіки припадає на агропромисловий комплекс (35,5%).

В Україні, крім виробничого травматизму, є високим рівень професійної захворюваності. Аналізом професійної захворюваності виявлено, професійна патологія зареєстрована у осіб понад 185 професій, серед яких значною є частка (2,5%) інженерно-технічних працівників, зайнятих у різних галузях економіки. Ситуація з професійною захворюваністю, що склалася в Україні, вимагає реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працюючих від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.

Розглядаючи охорону праці як економічний чинник, слід розуміти соціально-економічне значення охорони праці.

Запам’ятайте основні поняття і визначення в галузі охорони праці.

Небезпечний виробничий фактор – це такий, дія якого на працюючого у певних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор – це такий, дія якого в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності.

Виробнича небезпека – стан виробництва (умови праці, стан обладнання, робочого місця тощо), при якому існує можливість (ймовірність) дії небезпечного виробничого фактора з пошкодженням здоров’я (або загибелі) людини.

Нещасний випадок на виробництві – випадок дії на працюючого небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудових обов’язків або завдання керівника робіт.

Безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Безпечні умови праці; безпека праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

Небезпечні й шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяють на фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні. Той чи інший виробничий фактор (шкідливий чи небезпечний) за межами певного рівня (значення, концентрації) може не спричиняти негативних наслідків. У зв’язку з цим для таких факторів встановлений відповідний гранично допустимий рівень.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора – це дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступних поколінь.

 Теоретичні відомості

Наука про охорону праці пройшла свій довгий шлях становлення. Вперше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 року охорона праці викладалась в межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як самостійна дисципліна – лише в деяких інститутах. Значний внесок у розвиток науки про охорону праці належить визначним російським і радянським ученим. Таким, як М. В. Ломоносов, І. М. Сеченов, Ф. Ф. Єрисман, В. Л. Кірпічов, А. А. Скочинський, М. Є. Жуковський, Б. О. Патон та іншим.

Налагоджено співробітництво в галузі охорони праці з Європейським Союзом. Так у рамках програми Тасіs ведуться роботи над проектом «Сприяння в забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)». Основні напрями цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання на підприємствах механізму економічних розрахунків, направлених на створення безпечних і здорових умов праці.

Значний внесок у розвиток охорони праці внесла Міжнародна організація праці (МОП). До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці та життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем; надання допомоги державам-членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці, тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення безпеки виробництва, зниження виробничого травматизму і захворюваності. У зв'язку з цим соціальне значення охорони праці виявляється, перш за все, у впливі на зміну наступних трьох основних показників, що характеризують рівень розвитку суспільного виробництва.

1. Зростання продуктивності праці в результаті збільшення фонду робочого часу за рахунок:

• скорочення внутрішньозмінних простоїв шляхом попередження передчасного стомлення, а також зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці. Попередження передчасного стомлення за допомогою раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці та інших заходів на підприємствах сприяє збільшенню ефективного використання робочого часу. Цей же результат дає ліквідація мікротравм, оскільки кожна супроводжується втратою до 2 годин робочого часу;

• скорочення цілоденних втрат робочого часу в результаті зниження рівня або ліквідації тимчасової непрацездатності через виробничий травматизм, професійну і загальну захворюваність. Цей показник має важливе значення для виробництв, на яких кожна травма в даний час супроводжується втратою працездатності в середньому на 26 днів.

2. Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності тих, що працюють за рахунок:

• поліпшення стану здоров'я тих, що працюють, і збільшення середньої тривалості їх життя шляхом поліпшення умов праці, що також супроводжується збільшенням виробничого стажу тих, що працюють з високою трудовою активністю:

• підвищення професійного рівня унаслідок зростання кваліфікації і майстерності у зв'язку із збільшенням виробничого стажу;

• можливості використання залишкової трудової активності, великого практичного досвіду і професійних знань пенсіонерів і інвалідів на доступних для них роботах і забезпечення, відповідно до їх фізичних можливостей, умов праці.

3. Збільшення сукупного національного продукту за рахунок поліпшення вказаних вище показників і складових їх компонентів.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці і є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. Оцінюється результатами, що одержують при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів щодо поліпшення умов праці. Результати зміни соціальних показників наступні:

1. Підвищення продуктивності праці. Воно досягається в результаті:

• збільшення працездатності за рахунок поліпшення умов праці. На підприємствах одним з основних шкідливих виробничих чинників є надлишки теплоти. Цей чинник, що визначає мікрокліматичні умови праці в робочій зоні, істотно впливає на працездатність і продуктивність праці. При температурі повітря на робочих місцях 26…30 С працездатність людини складає всього 20…50 % її рівня при температурі 18 С. Для цих підприємств також характерні низькі рівні освітленості на робочих місцях через одностороннє бічне природне освітлення, захаращеність цехів великогабаритним устаткуванням і недостатній догляд за освітлювальними пристроями (періодичне очищення світлових отворів, світильників, заміна ламп, що перегоріли). При незадовільному освітленні (в 2-4 рази нижче за норму) продуктивність праці знижується на 4…8 %;

• попередження стомлення за рахунок поліпшення умов праці. Всяке відхилення умов праці на робочих місцях від санітарно-гігієнічних нормативів примушує організм людини додатково витрачати енергію для надання протидії несприятливій дії шкідливих продуктивних чинників. Так, наприклад, при інтенсивності шуму на робочому місці 90 дБА робочий в середньому витрачає на 20 % більше фізичних зусиль і нервово-психологічних навантажень для того, щоб зберегти продуктивність, яку він забезпечує при інтенсивності шуму 70 дБА;

• підвищення ефективності використання устаткування і фонду робочого часу за рахунок зниження внутрішньо-змінних простоїв через погіршення самопочуття за умов праці і мікротравм. При комплексній дії на робочого одночасно декількох шкідливих виробничих чинників ці простої можуть складати 20…40 % цілоденних витрат, обумовлених виробничим травматизмом і захворюваністю;

• підвищення злагодженості в роботі при нормалізації психологічного клімату унаслідок поліпшення умов праці.

2. Зниження непродуктивних витрат часу і праці. Ці витрати складаються через несприятливі умови праці, обумовлені організацією робочих місць без врахування вимог ергономіки. Звичайно, непродуктивні витрати часу і праці, що збільшують трудомісткість робіт, пов'язані з необхідністю виконання зайвих рухів, фізичних зусиль, нервово-психологічних навантажень, вживанням незручних поз унаслідок невдалого розташування органів управління устаткуванням, конструктивного оформлення робочих місць і отриманням зайвої інформації.

3. Збільшення фонду робочого часу. Воно одержується за рахунок скорочення цілоденних втрат через непояву на роботі в результаті виробничої травми або захворювання. Умови праці істотно впливають не тільки на професійну захворюваність, але й на виникнення і тривалість загальних захворювань. 25…30 % загальних захворювань на виробництві пов'язано з несприятливими умовами праці. Результати досліджень НДІ праці свідчать про те, що перевищення допустимої температури повітря в робочій зоні виробничих приміщень на 1 С супроводжується збільшенням витрат робочого часу через серцево-судинні захворювання в середньому на 4,1 дня з розрахунку на 100 робочих, а перевищення допустимого рівня шуму на робочому місці на 10…20 дБА збільшує тривалість тимчасової непрацездатності з тієї ж причини в середньому на 2,7 дня на 100 робочих.

4. Економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці. Такі пільги і компенсації, як скорочений робочий день і додаткова відпустка, пов'язані із значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами великих грошових сум за фактично не відпрацьований час. Інші різновиди пільг і компенсацій (підвищені тарифні ставки, пільгові пенсії, лікувально-профілактичне живлення, безкоштовна видача молока) також супроводжуються витрачанням значних грошових коштів. Створення умов праці, відповідних вимогам охорони праці, дозволяє повністю або частково відмінити ці пільги і компенсації, що дає значну економію витрат на ці цілі

5. Зниження витрат через плинність кадрів за умовами праці. Із загальної кількості тих, що звільнилися за власним бажанням, близько 21 % складають особи, не задоволені умовами праці (важка фізична праця, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, монотонність роботи, погіршення здоров'я і т.п.).

 Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення охорони праці, її мету і завдання.

2. Які основні етапи розвитку охорони праці в Україні?

3. Проаналізуйте стан охорони праці в світі, Україні.

4. В чому полягає соціально-економічне значення охорони праці?

5. Дайте основні терміни і визначення в галузі охорони праці.

6. Як поділяються за природою дії шкідливі і небезпечні виробничі фактори?

7. Назвіть основні причини травмування і захворювань в АПК.

8. Які найбільш ефективні шляхи попередження виробничого травматизму і захворюваності в агропромисловому комплексі?

Тема 2. Законодавча та нормативна база України про охорону праці.

Питання програми.

Система основних нормативно-законодавчих актів з охорони праці. Основні положення з охорони праці, які встановлені і регламентовані в Конституції України, Кодексі Законів про працю України, Законах України “Про охорону праці”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, які привели до втрати працездатності, “Про пожежну безпеку” та інших нормативних актах; основні принципи державної політики в галузі охорони праці; права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору, під час роботи; соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань; права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці; відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я чи нанесення моральної шкоди; режим праці і відпочинку; гарантії охорони праці жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю у трудових правовідносинах; медичні огляди.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці (норми, правила, стандарти, положення, інструкції тощо). Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства.

Роль обліково-економічних служб в дотриманні законодавчих актів з охорони праці. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

 Прочитайте

Л-1; Л-2; Л -3; Л-4; Л-8, с.23…42; Л-9, с.52…59; Л-10, с.8…42, 260…300; Л-12, с.5…37; Л-13, с.17…22

 Методичні вказівки

Опрацьовуючи матеріал теми «Законодавча та нормативна база України про охорону праці», необхідно знати, що всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися і відповідати основному закону держави – Конституції України. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності і деякі інші.

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю України. До законодавчої бази належать також Закони України: «Про охорону здоров’я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, які привели до втрати працездатності». Їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти (ДНАОП) – це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ) і частково діють міждержавні стандарти «Системы стандартов безопасности труда» (ССБТ) (рос.), які розроблені ще за часів СРСР. Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Крім ДНАОП, ДСТУ в Україні діють: санітарні норми (СН, ДСанПіН); державні будівельні норми (ДБН); ISO – міжнародні норми, які діють в Україні згідно з угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці.

На сільськогосподарських підприємствах розробляються нормативні акти, які діють в межах підприємства: інструкції, правила, стандарти тощо.

Вивчаючи матеріал даної теми, звернути увагу на основні положення законодавства України про працю та охорони праці:

• основні принципи державної політики в галузі охорони праці;

• права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору та під час роботи;

• соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань;

• права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці;

• відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’ я чи нанесення моральної шкоди;

• дотримання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, розробці і виготовленні засобів виробництва;

• тривалість робочого часу працівників, скорочена тривалість робочого часу, обмеження робіт в нічний час і надурочних робіт;

• обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• обов’язки працівника щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці;

• гарантії охорони праці жінок, обмеження застосування праці жінок залежно від умов праці та в нічний час, гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок, які мають неповнолітніх дітей;

• права неповнолітніх у трудових правовідносинах, роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років;

• медичні огляди при прийнятті на роботу та в період роботи.

 Теоретичні відомості