Право інтелектуальної власності (Підопригора о.А та ін.)

Зміст

Передмова

Розділ 1. Загальні положення про інтелектуальну власність 1.1. Інтелектуальна діяльність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства 1.2. Види інтелектуальної діяльності 1.3. Особливості літературної діяльності 1.4. Науково-технічна діяльність 1.5. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг 1.6. Становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності 1.7. Поняття права інтелектуальної власності 1.8. Види права інтелектуальної власності

Розділ 2. Право інтелектуальної власності в Україні 2.1. Становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність 2.2. Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність 2.3. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність 2.4. Інтелектуальна власність України та її вплив на соціально-економічний розвиток держави 2.5. Державне управління інтелектуальною власністю

Розділ 3. Об’єкти права інтелектуальної власності 3.1. Об’єкти авторського права 3.2. Об’єкти суміжних прав 3.3. Об’єкти промислової власності 3.4. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Розділ 4. Об’єкти селекційних досягнень

Розділ 5. Об’єкти науково-технічної інформації

Розділ 6. Об’єкти нетрадиційних рішень 6.1. Об’єкти наукових відкриттів 6.2. Об’єкти раціоналізаторських пропозицій 6.3. Об’єкти захисту від недобросовісної конкуренції

Розділ 7. Суб’єкти права інтелектуальної власності 7.1. Загальні положення 7.2. Автори — творці об’єктів права інтелектуальної власності 7.3. Заявники 7.4. Правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності

Розділ 8. Оформлення прав на об’єкти інтелектуальної власності 8.1. Виникнення прав на твори науки, літератури і мистецтва та об’єкти суміжних прав 8.2. Оформлення прав на об’єкти промислової власності 8.3. Заявка на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг 8.4. Видача охоронного документа на об’єкт інтелектуальної власності

Розділ 9. Права і обов’язки суб’єктів інтелектуальної власності, що випливають з охоронних документів 9.1. Виникнення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності 9.2. Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності 9.3. Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав та суб’єктів промислової власності

Розділ 10. Припинення правової охорони інтелектуальної власності 10.1. Загальні положення 10.2. Припинення правової охорони об’єктів промислової власності 10.3. Припинення правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг 10.4. Припинення правової охорони знаків для товарів і послуг

Розділ 11. Договори у сфері інтелектуальної діяльності 11.1. Загальні положення 11.2. Авторські договори 11.3. Договори у сфері науково-технічної діяльності 11.4. Договори на використання об’єктів промислової власності

Розділ 12. Патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах 12.1. Загальні положення 12.2. Умови патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах 12.3. Договір про патентну кооперацію

Розділ 13. Колективне управління майновими правами суб’єктів інтелектуальної власності 13.1. Загальні положення 13.2. Колективне управління майновими правами авторів за типовим законом ВОІВ 13.3. Управління майновими правами суб’єктів промислової власності 13.4. Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені)

Розділ 14. Захист права інтелектуальної власності 14.1. Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності 14.2. Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності 14.3. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності 14.4. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності

Розділ 15. Економіка інтелектуальної власності 15.1. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу за економічним змістом 15.2. Оцінка вартості інтелектуальної власності 15.3. Інтелектуальна власність в господарській діяльності 15.4. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності 15.5. Оподаткування операцій з нематеріальними активами

Розділ 16. Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності 16.1. Загальні міжнародні угоди з питань інтелектуальної власності 16.2. Міжнародні конвенції про охорону авторського права і суміжних прав 16.3. Міжнародно-правова охорона промислової власності 16.4. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Розділ 17. Стимулювання і заохочення інтелектуальної діяльності 17.1. Загальні положення 17.2. Державне стимулювання і заохочення інтелектуальної діяльності 17.3. Пільги для учасників інтелектуальної діяльності

Передмова

Двадцять перше століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою. Світло вільної наукової, технічної і художньої творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв’язків, комп’ютеризації виробництва інформація стала таким же об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв’язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини. Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно — дещо більше 200 років тому, — термін, з історичної точки зору, мізерно малий. І відносилася вона тільки до деяких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, — творів літератури і мистецтва, а також винаходів. Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Країни приймають закони з охорони інтелектуальної власності через такі основні причини: - по-перше, вони прагнуть законодавчо оформити немайнові та майнові права творців на їхні твори і право суспільства на доступ до цих творів; - по-друге, уряди країн свідомо прагнуть заохочувати творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку. У цілому законодавство у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначених, обмежених у часі прав, що дозволяють їм контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об’єкта, у якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого. Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується до подібного роду діяльності, необхідно досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі і до яких серйозних матеріальних витрат може привести порушення її прав. Інтелектуальна власність, яка охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів прогресу у всіх галузях розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Науковці, що вивчають творчу діяльність (фахівці з евристики), розглядають механізм діяльності людини, розкривають закономірності створення новацій. Соціологи встановлюють взаємозв’язок між розвитком творчої діяльності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність як засіб підвищення ефективності виробництва. Правознавці вивчають її як об’єкт права у зв’язку із суспільною цінністю та пов’язані з нею правовідносини. Інтелектуальна власність — частина цивільного права, що включає дві сфери прав — промислову власність та авторське право і суміжні права. Промислова власність охоплює досить широке коло об’єктів, що знайшли застосування в міжнародному торговому обороті. Поняття “промислова власність”, після прийняття Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 p., стало загальновживаним, універсальним у патентній практиці терміном, що ввійшов у побут міжнародних контактів. До об’єктів права промислової власності відносяться: технічні рішення (винаходи), корисні моделі; символи чи позначення, що проставляються на промислових виробах, що використовуються при наданні послуг (знаки для товарів і послуг); зовнішній вигляд промислових виробів (промислові зразки — малюнки чи моделі); сорти рослин; зазначення місць походження товарів; найменування фірм, під якими вони виступають у господарському обороті (фірмові найменування); топографії інтегральних мікросхем. У право промислової власності включене також право на припинення недобросовісної конкуренції, тобто на використання прийомів, що суперечать усталеним у промисловій і торговельній практиці чесним звичаям. Авторське право і суміжні права охороняють права автора твору, створеного в результаті творчої інтелектуальної праці. Вони стосуються особливих форм творчості, що мають відношення головним чином до засобів масових комунікацій — не тільки до друкованих публікацій, а й до радіо- та телепередач, прокату фільмів, комп’ютерних систем збереження та відтворення інформації. Авторське право охороняє форму вираження ідей, а не самі ідеї. Як тільки ідеї втілюються в матеріальний носій, виникає правова охорона форми твору —розташування слів, нот, знаків. В об’єктивному змісті авторське право являє собою сукупність правових норм, що регулюють відношення з приводу створення і використання творів науки, літератури, мистецтва. У суб’єктивному змісті авторське право — це особисті немайнові та майнові права, що належать особам, котрі створили твори науки, літератури, мистецтва. Права, які стосуються виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення прийнято називати “суміжними правами”, тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом. Для того, щоб навчитися вчасно виявляти у своїй продукції, розробках створювані при цьому об’єкти інтелектуальної власності, необхідно набути певних знань у зазначеній сфері. Це дасть можливість одержати не тільки право на охорону інтелектуальної власності в країні та за кордоном, а й перетворити її у особливо конкурентоспроможний на ринку товар, нерідко дуже дорогий і високоприбутковий, в разі правильного його використання. Пропонований підручник підготовлений на виконання Указу Президента від 27 квітня 2001 року “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” для запровадження у вищих навчальних закладах курсу з основ інтелектуальної власності.