Інформаційна база має відповідати певним вимогам:
корисність - яким чином отримана інформація впливає на прийняття відповідних рішень щодо бюджетної політики,
достовірність - методологія підрахунку не повинна впливати на якість прийняття відповідних бюджетних рішень,
достатність - обсяг інформаційних масивів має в сповна характеризувати стан бюджетних відносин, зв’язок бюджетної сфери та економіки держави в цілому,
фактичність - інформація має відображати реальний стан формування та використання бюджетних ресурсів,
динамізм - характер інформаційних потоків має враховувати фактор часу, від оперативності отримання інформації залежить ефективність бюджетних рішень,
ефективність - отримання інформації необхідної для прийняття відповідних рішень не повинно бути дорожче ніж користь від неї.
Інформаційна база бюджетного менеджменту формується різними елементами та показниками, які отримуються із різни джерел.
Система документів, показників інформаційної бази бюджетного менеджменту
Рис.2. Елементи інформаційної бази прийняття управлінських рішень щодо бюджету.
3. Правове забезпечення бюджетного процесу.
Формою вираження бюджетно-правових норм є бюджетне законодавство (точніше, сукупність нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини) його обсяг, характер обумовлений специфікою фінансової, бюджетної діяльності та детально регламентований (ст.. 4 БКУ). До вичерпного переліку нормативно-правових актів віднесено:
Конституція України;
Бюджетний Кодекс України;
Закон України «Про Державний Бюджет»;
Закони України, які регламентують бюджетні відносини (та закони, що містять деякі норми, які регулюють бюджетну діяльність);
нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України щодо бюджету;
нормативно-правові акти органів виконавчої влади щодо бюджету;
рішення про місцевий бюджет;
рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування щодо бюджету.
Перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Поняття бюджетне законодавство (за рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/1998) має швидше юридично-технічне значення, ніж суто правове та використовується для зручності визначення сукупності нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини.
Основні принципи регулювання бюджетних відносин визначаються такими конституційними нормами: заборона проведення референдуму з питань бюджету (ст..74), повноваження верховної Ради України в галузі бюджетної діяльності (ст..85), законодавче регулювання бюджетної системи (ст..92, 95-98), повноваження Президента України в галузі бюджету (ст..106), повноваження Кабінету Міністрів України ( ст..116), місцевих державних адміністрацій (ст..119), АРК (ст..138), органів місцевого самоврядування (ст..143) тощо.
Законом про Державний бюджет, що приймається щорічно, систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій, гарантій, котрі є складовою конституційного права громадян на соціальний захист та достатній рівень життя кожного (ст..46,48 Конституції України). Конституційний Суд України у своїх рішеннях (№ 6-рп/2007 від 09.07.2007р., № 10-рп/08 від 22.05.2008р.) зазначив, що Законом про бюджет не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Закон про Державний бюджет, як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів бюджету та видатків держави на загальносуспільні потреби.
Закон про Державний бюджет розглядається та затверджується за спеціальною процедурою, визначеною БКУ, Регламентом Верховної Ради України, яка узгоджена із загальною законодавчою процедурою в Україні
З формальної точки зору, Бюджет має статус Закону, але він не містить ніяких право положень та не створює правовідносин. Бюджет може виконувати свої функції тільки тоді, коли гарантується його обов’язковий характер. Для цього запроваджена система бюджетного (фінансового) контролю.
Бюджетним кодексом врегульовано механізм співвідношення норм міжнародних договорів і відповідних норм бюджетного законодавства. Конституційна норма закріплює надання Верховною Радою України в установлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів (ст.. 85 Конституції), що є певним аналогом ратифікації. Міжнародні договори України є невідємною частиною її законодавства, відповідно до чого здійснюється коригування нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини. Так, розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету і відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, здійснюється за особливою процедурою (ст..27 БКУ). Кожен законопроект, що впливає на показники бюджету, внесений до ВРУ, повинен пройти відповідну експертизу ( законопроект направляється до КМУ протягом 5 днів від внесення до ВРУ; КМУ у двотижневий термін подає до бюджетного комітету ВРУ експертний висновок, підготовлений Мінфіном за участю інших заінтересованих органів влади). Експертний висновок має містити інформацію щодо повноти та достовірності даних, викладених у фінансово-економічному обґрунтуванні, впливу законопроекту на показники бюджету (вартісний вимір), можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді, відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, та пропозиції щодо його розгляду. Закони України, що впливають на показники бюджетуі приймаються після 15 липня, року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.